Склад заводу матеріаловиробів.
На рисунку 1. Сушильний барабан.
У барабані гіпс випалюють в кусках розміром до 15мм, випалений гіпс по лотку вивантажується з барабана, подрібнюється в молоткових дробарках або в кулькових млинах. Після цього його відправляють на будову або склад.
Рисунок 1
1 - Барабан являє собою металевий циліндр, установлений з нахилом 5%, на роликових опорах; 2 – приводиться в рух приводом; 3 – гіпсовий камінь подається по течі; 5 – опускається до опущеного кінця барабана в результаті його похилого обертання. З точки 4 – в барабан поступають гарячі димові гази, які проходять всередині барабана, стискаються з гіпсовим каменем і обпалюють його; випалений гіпс по лотку 6 – вивантажується з барабана.
Рисунок 2
На рисунку 2. Шахтний млин – суміщаються мливо і випал гіпсу.
В шахту – 1 млина гіпсовий камінь у вигляді щебеню надходить безперервно і попадає на сталеві били – 2, що обертаються з великою швидкістю; у нижню частину млина під били по каналах – 3 нагнітаються гарячі димові гази; дрібні частки, що утворились під час млива, виносяться гарячими газами з млина і попадають у пилоосаджувальні пристрої. В гарячому потоці газів частки гіпсового каменю обезводнюються до напівводяного гіпсу.
На рисунку 3. Варильний котел.
При випалюванні гіпсу в варильних котлах гіпсовий камінь завчасно розмелюють до порошкоподібного стану, потім завантажують в обладнаний мішалкою котел і «варять» порошок протягом 1,5-2 години; котел – 9 обладнаний жаровими трубами – 10, по яких пропускають гарячі димові гази, щоб рівномірно і швидко нагріти гіпсовий порошок; випалений гіпс вивантажують через отвір у нижній частині котла і відправляють на склад.
Для «варки» гіпсу застосовують котли періодичної і безперервної дії. Останні більш продуктивні, однак якість одержуваного в них гіпсу поки що нижче, ніж у котлах періодичної дії.
Рисунок 3
Рисунок 3. Гіпсоварочний котел. 1 – топка з механічним завантаженням палива; 2 – бункер для палива; 3 – привод мішалки; 4 – завантажувальний шнек; 5 – бункер для порошку гіпсового каменю; 6 – бункер для випаленого гіпсу; 7 – розвантажувальна течка котла; 8 – шибери; 9 – котел; 10 – жарові труби котла; 11 – мішалка.
Основні і допоміжні цеха.
Цех – організаційно-відокремленний підрозділ підприємства, що складається з низки виробничих і допоміжних ділянок і обслуговуючих ланок, що виконує певні обмежені виробничі функції, обумовлені характером розподілу і кооперації праці всередині підприємства. На більшості промислових підприємств цех є їх основною структурною одиницею. Частина дрібних і середніх підприємств може бути побудована за без цехової структури. У цьому випадку підприємство розчленовується безпосередньо на виробничі ділянки. Деякі найбільші підприємства будуються в організаційно-адміністративному відношенні корпусних систем на основі об'єднання під єдиним керівництвом ряду цехів і господарств.
До цехів основного виробництва відносяться цехи, що виготовляють основну продукцію підприємства. До них відносять: заготівельні (ливарні, ковальсько-пресовані, та ін..), обробні (механічної обробки деталей, холодного штампування, термічні та ін..), складські (вузлової збірки, генерального збирання, монтажні, регулювально-настроювальні та ін..) цехи.
До допоміжних відносяться цехи, які сприяють випуску основної продукції, створюючи умови для нормальної роботи основних цехів: оснащують їх інструментом і пристосуванням, забезпечують запасними частинами для ремонту обладнання і проводять планові ремонти, забезпечують енергетичними ресурсами. Найважливішими з цих цехів є інструментальні, ремонтно-будівельні,, ремонтно-механічні, модельні, штампові та ін.. Кількість допоміжних цехів та їх розміри залежать від масштабу виробництва зі складу основних цехів.
До побічних цехів відносяться такі цехи, в яких виготовляється продукція з відходів основного і допоміжного виробництва, або здійснюється відновлення використаних допоміжних матеріалів для потреб виробництва, наприклад, цех виробництва товарів широкого споживання, цех регенерації формувальної суміші, масел, обтиральних матеріалів.
До підсобних цехів відносяться цехи, що здійснюють підготовку основних матеріалів для основних цехів, а також виготовляють тару для пакування продукції.
До обслуговуючих господарств виробничого призначення належать: складське господарство, що включає різного роду заводські склади та комори; транспортне господарство, до складу якого входять депо, гараж, ремонтні майстерні та необхідні транспортні та вантажно-розвантажувальні засоби; санітарно-технічне господарство, що об’єднує водопроводні, каналізаційні, вентиляційні та опалювальні пристрої; центральна заводська лабораторія, яка складається з лабораторій механічної, металографічної, хімічної, пірометричної, рентгенівської та ін.. Всі вони виконують роботу по обслуговуванню основних, допоміжних і побічних цехів.
Поряд з виробничою, розрізняють загальну структуру підприємства. Остання, крім виробничих цехів і обслуговуючих господарств виробничого призначення, включає різні загальнозаводські служби, а також господарства, пов’язані з капітальним будівництвом, охороною навколишнього середовища і культурно-побутовим обслуговуванням працівників, наприклад, житлово-комунальне господарство, підсобне господарство, їдальні, профілакторії, медичні установи, дитячі ясла, клуби та ін..
Виробнича структура підприємства формується при його створенні і в результаті безперервно здійснюваній на нього в подальшому процесу організації. Вона визначається великою сукупністю чинників, основними з яких є конструктивні і технологічні особливості вироблю вальної продукції; обсяги випуску по кожному виду продукції; форми спеціалізації підрозділів підприємства; форми кооперування з іншими підприємствами з випуску конкретних видів продукції; нормативи чисельності та керованості виробничих підрозділів та ін..
Конструктивні особливості вироблю вальної продукції та технологічні методи її виготовлення багато в чому зумовлюють склад і характер виробничих процесів, видовий склад технологічного обладнання, професійний склад робітників, що в свою чергу зумовлює складу цехів та інших виробничих підрозділів, а тим самим і виробничу структуру підприємства.
Обсяг випуску продукції впливає на диференціацію виробничої структури, на складність внутрішньовиробничих зв’язків між цехами. Чим більший обсяг випуску продукції, тим, як правило, більші цехи підприємства і тим більше вони можуть бути вузько спеціалізовані.
Поряд з об’ємом, вирішальний вплив на виробничу структуру надає номенклатура продукції. Саме від неї залежить, чи повинні цехи і ділянки бути пристосовані для виробництва строго певної продукції або більш різноманітною. Чим меньша номенклатура продукції, то відносно простіша структура підприємства.
Форми спеціалізації виробничих підрозділів визначають конкретний склад технологічно і предметно спеціалізованих цехів, дільниць підприємств, їх розміщення на виробничі зв’язки між ними, що є найважливішим фактором формування виробничої структури.
Економічно доцільні форми кооперування підприємства з іншими підприємствами з випуску різних видів продукції дозволяють реалізувати частину виробничих процесів поза даног підприємства, і тим самим не створювати на підприємстві частину тих чи інших цехів і ділянок або обслуговуючих господарств.
Нормативи чисельності і керованості виробничих підрозділів, які визначаються числом робочих, зайнятих в цехах і на дільницях, істотно впливають на заходи підприємства, і як наслідок, на виробничі структури.
Виробнича структура підприємства не може бути незмінною тривалий час, вона динамічна, так як на підприємствах завжди відбувається: поглиблення суспільного поділу праці, розвиток техніки і технології, підвищення рівня організації виробництва, розвиток спеціалізації і кооперування, з'єднання науки і виробництва, поліпшення обслуговування виробничого колективу, все це викликає необхідність її вдосконалення.