Тема: Традиції і звичаї українського народу – свята зимового циклу.

Мета: зосередити увагу учнів на традиціях українського народу, зокрема зимового циклу: обрядах колядування, щедрування та театральні дійства пов’язані з ними ; закріпити знання про народні обрядові пісні та примовки, віншування до них. Формування вміння емоційно, виразно і творчо виконувати обрядові пісні та дійства. Розвивати інтерес до народної творчості. Виховувати естетичний смак учнів.

Обладнання: Учасники свята в українських породних костюмах. Реквізит: сопілки, зірочки, місяць, сонце, мішок, маска кози, ложки, миски, тарілки; презентація мультимедійна « Зимові традиції українського народу »

Випереджувальне завдання:розлучення колядок, щедрівок та привітань – віншувань..

Хід свята

Вчитель:

Слайд №1

Український народ має цікаву історію виникнення традицій національного театрального мистецтва. Найдавніші його джерела – в обрядах і звичаях, що збереглися від дохристиянських часів . ця багата спадщина наших пращурів і досі живе в українському фольклорі та народних традиціях.

Слайд №2

 Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. У народі існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Максим Рильський любив повторювати: "Той, хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього". Кожен народ, кожна нація тримається на прадідівських традиціях, звичаях, символах, віруваннях. В усіх народів світу існує повір`я, що той хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища , бо він загублений для свого народу.

І тільки вивчаючи і знаючи ці традиції, ми зможемо передавати культурну спадщину свого народу, набуту віками, нащадкам. І таким чином підтримувати козацький рід, якому, як відомо, "немає переводу".

Слайд №3

Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України, як до матері, що вічно страждає питає :

Чи ти рано до схід-сонця

Богу не молилась ?

Чи ти діточок непевних

Звичаю не вчила?

Слайд №4

Український народ має безліч прекрасних і цікавих традицій та звичаїв.

Ми , українці , нація дуже стара і свою духовну культуру наші пращури почали творити далеко до християнського періоду на Україні. З незапам’ятних часів календарні обряди вміщували не лише співи й танці, а й насамперед магічні ритуальні дії. Театр, як вид мистецтва має нерозривний зв’язок із грою. Обрядовий пратеатр – це передусім своєрідний цикл картин, дія яких розгортається мовби за попередньо розписаним сценарієм. Разом із християнством Візантія принесла нам свою культуру, але саме свою культуру, а не культуру взагалі . У  нас на Україні вже була національна культура, і Володимир Великий тільки додав християнську культуру до своєї рідної , батьківської культури .

Зустріч Візантії з Україною - це не була зустріч бідного з багатим ; це була зустріч якщо не рівних, то близьких по духу, але різних характером культур. Ще й тепер ми маємо у своїх звичаях і народній усній творчості ознаки зустрічі, поєднання староукраїнської, дохристиянської культур. Але ми до цього вже так звикли, що іноді не можемо розпізнати де кінчається в народних звичаях староукраїнське і де починається християнське . Бо староукраїнські традиції ввійшли у плоть і кров наших звичаїв, і тепер ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня - без писанки, Святої Троїці - без клечання, навіть називємо це останнє свято «Зеленими Святами». Всі ми відзначаємо свято Купала, на «Введіння» закликаємо щастя на майбутній рік  на «Катерини» кличемо долю, а на «Андрія» хто з нас не кусав калети (це великий корж із білого борошна) і яка дівчина не ворожила , чи вийде заміж цього року? Нарешті, діти , бавляться весною, співають :

         «А ми просо сіяли , сіяли ,

         Ой , дід-Ладо , сіяли , сіяли ...»

Співають подібне і дівчата , ведучи хоровід :

         «Ой , дід , дід і Ладо ...»

Слайд №5

Все це - наша дохристиянська культура , наша найстаріша традиція . Кутя - це символ урожаю ,

Слайд №6

писанка - це символ народження сонця .

Слайд №7

Зеленим гіллям наші предки охороняли своє житло від нечистих духів , що прокидаються (так вони вірили)  разом із воскресінням природи - від русалок , мавок , перелесників ...

Слайд №8

Купала - це типове дохристиянське свято з усіма староукраїнськими атрибутами . Слайд №9

Ладо - це поганський бог кохання і плодючості .

Слайд №10

На час , у який ми тепер святкуємо Різдво Христове , колись , ще до християнства на Україні припадало свято зимового повороту сонця . Це був час ворожіння на майбутній рік ; а тому ми і тепер маємо в різдвяних звичаях цілу низку дохристиянських елементів , що мали своїм призначенням накликати добрий врожай у наступнім році , багатство і добробут у дім господаря , щасливі лови для мисливця , весілля для дівчини та  щасливу мандрівку для парубка - дружинника князя або й самого княжеча. Всі стихійні сили природи умиротворяються та закликаються , щоб не діяли на шкоду людям і худобі .

Про все це співається в колядках, що були відомі далеко ще до початку християнських часів на Україні. Це виявляється і у звичайних обрядах, як ось : дванадцять полін, дванадцять святвечерніх страв, закликання на вечерю мороза, вовка, чорної бурі та злих вітрів, дідух на покутті , сіно на столі .

Всі ці рухи , дії і слова , що на перший погляд не мають ніякого значення в житті людини , віють на серце кожного з нас чаром рідної стихії і є для душі живущим бальзамом , який сповнює її могутньою силою.

Слайд №11

Надзвичайно популярними обрядовими піснями були в народі колядки і щедрівки . Колядки співають від 25 грудня до 7січня . Вони приурочувались до Різдва . А щедрівки – до Нового року (за старим стилем – 14 січня).    Колядки – найдревніший фольклорний жанр. Вони бережуть у собі пам’ять старої родоплемінної доби і пов’язані з зимовим поворотом сонця на літо, яке називали святом Коляди. Святкували його 25 грудня (за старим стилем), коли ніч була найдовшою. Природа у цей час ніби завмирала. Вважалося, що сонце з’їдав злий Корочун-темне слов’янське божество.Богиня неба Коляда народжувала нове сонце-маленького Божича. Наші далекі предки намагалися захистити новонародженого. Вони виконували різні магічні дії, які стали основою народного свята Коляди. Донині колядники ходять із сонцесяйною "звіздою", що символізує небесне світило. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір , будили господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці величальні пісні на честь народження нового Сонця стали називати колядами, або колядками.

Слайд №12

На Україні обряди зимового циклу полягали в тому, що групи колядників (на Різдво) і щедрівників (у новорічний вечір), вибравши провідника - «березу», «скарбника» і «міхоношу», ходили від хати до хати і співали величання господарям дому та членам їх родин. Іноді до гурту приєднувалися музики.

Слайд №13

З появою християнства, 25 грудня (за старим стилем) або 7 січня (за новим стилем) почали святкувати народження Ісуса Христа. Старовинний язичницький обряд був приурочений до одного з найбільших християнських свят –Різдва Христового. Виникли нові релігійні колядки з біблійно-християнськими образами. Вони завоювали таку ж популярність, як і старовинні колядки. Різдвяні колядницькі ватаги  під час обходів дворів вшановували всіх членів родини. Вони виконували величальні пісні господареві, господині, їхнім дітям, хлопцеві ,дівчині. Зичили їм щастя, здоров”я. .Якщо в родині були діти ,що довго не розмовляли, то таким давали напитися води з ритуального дзвіночка. Якщо в оселі була дівчина ,то вона обдаровувала кожного колядника яблуками та горіхами           

Через тиждень після Коляди (Різдва) 31 грудня(заст.ст.) або 13 січня(за н.ст.) ,відзначали Щедрий вечір, приурочений до зустрічі Нового року.    Основною подією Щедрого вочора та Нового року в Україні було щедрування, яке супроводжувалося обов’язковим обходом хат із побажанням людям щастя, здоров”я і добробуту в Новому році. Щедрівок починають співати рівно в північ перед Новим роком. Їх не потрібно змішувати зі співом колядок. У той час , коли колядки завжди й обов’язково співають хором, то щедрівки можуть виконуватись і сольно Увечері підліткові дівчатка поодинці чи гуртом обходили оселі сусідів та родичів, щоб защедрувати . Це була окрема передноворічна дія, в якій брали участь лише дівчата. .

Я дівчинка маленька.

В мене платтячко рябеньке.

Я не знаю ні «Аз» ні «Буки»,

Тому подаруйте щось у руки !

Полсипання зерном після виконання щедрівки завжди робиться з примовкою: « На щастя, на здоров’я! Роди, Боже, жито, пшеницю й усяку пашницю! А нам – паляницю!»