6.2. Формування професійної майстерності
Аніматорів у туризмі
культурно-дозвіллєва діяльність і анімація, що є одним з її напрямів, являє собою унікальну і специфічну сферу туризму, яка відрізняється як широким розмаїттям зв'язків з дійсністю, так і особливою складністю взаємовідносин, компонентів своєї внутрішньої структури. Художньотворчі і "людинотворчі" паростки, що пробиваються тут, виростають у вельми тонкі і складні форми. Крім того індивідуальний і колективний характер спілкування у процесі діяльності, помножений на велику духовно-інтелектуальну напругу і високий тонус роботи, формує загальне уявлення про унікальність діяльності спеціаліста-аніматора.
Кількість людей, які активно користуються плодами діяльності розважальних закладів у туризмі, а також спеціалістів, які створюють цей процес, – аніматорів (менеджерів, режисерів, виконавців, розважальників), постійно зростає. Роль і значення анімації в туризмі великі і, безперечно, будуть зростати разом з підвищенням матеріального стану, економічного і культурного рівня життя людини і суспільства. Звідси зрозумілий підвищений інтерес до отримання вищої професійної освіти, пов'язаної з культурно-дозвіллєвою, розважальною діяльністю.
У зв'язку з цим важливого значення набувають організаційні, творчі, моральні якості майбутнього аніматора. Професійна майстерність такого спеціаліста за своєю природою також унікальна. Вона визначається високим рівнем художньо-творчого впливу на особистість, великі і малі групи туристів в умовах анімаційної діяльності. Проте професійна майстерність не може бути сформована у процесі навчання, у студентській аудиторії. Тут лише формуються її основи. Професійна майстерність аніматора є сукупністю теоретичних знань і практичного досвіду, який накопичується під час професійної, інколи довгострокової діяльності.
Саме тому проблеми формування основ професійної майстерності аніматора необхідно пов'язувати, з одного боку, із засвоєнням теоретичних знань, а з іншого – з оволодінням методами і прийомами, уміннями і навичками професійної діяльності. Синтез теоретичних і професійних знань, практичних умінь і навичок у сукупності зі здібностями і якостями особистості стає базовою основою професійної майстерності аніматора.
Методикою формування професійної майстерності спеціаліста культурно-розважальної сфери передбачається розвиток професійних якостей майбутнього аніматора в ситуації діяльності, де забезпечується високий рівень самоорганізації студента. Такий підхід створює умови художньо-творчого навчання, розкриття індивідуальних властивостей майбутнього спеціаліста, його професійних здібностей, розвитку комунікативних якостей у реальній роботі з людьми.
Професійна діяльність аніматора різноманітна і, як усіляка діяльність, має мотивацію, мету і засоби її досягнення. Мотиви діяльності спеціаліста культурно-розважальної сфери туризму являють собою складне психологічне явище. Воно обумовлено, по-перше, усвідомленням суспільної важливості своєї праці, створенням умов для змістовного дозвілля туристів; по-друге, станом творчої задоволеності, радості успіху й оцінки людей; по-третє, психологічними якостями аніматора: бажанням бути з людьми, вести їх за собою у творчому процесі анімаційної діяльності, завжди бути у центрі уваги, усвідомлювати себе потрібним людям. Одним з важливих мотиваційних моментів є, безумовно, матеріальна зацікавленість.
мета професійної діяльності аніматора обумовлена необхідністю створення позитивної емоційно-естетичної аури під час відпочинку туристів, задоволення їх дозвіллєвих духовно-інтелектуальних потреб, створення умов для якнайшвидшого досягнення ними рекреаційного ефекту. Це обумовлює і вибір засобів, за допомогою яких спеціаліст заохочує людей до різноманітних видів анімаційної діяльності.
Підготовка спеціалістів повинна здійснюватись за певною системою, яка враховувала б специфічність професійної діяльності аніматора. Концептуальну основу навчальних дисциплін цього напряму в підготовці спеціалістів складає об'єктивна потреба у створенні змістовного насиченого культурно-дозвіллєвого середовища в туризмі за рахунок високого рівня професійної майстерності майбутніх аніматорів, їх здібності моделювати і здійснювати різноманітні види анімаційної діяльності, включаючи індивідуальні, групові, масові.
Виходячи з цього, виникає необхідність створення концептуальної системної моделі такого спеціаліста культурно-дозвіллєвої діяльності як аніматор у туризмі, що сприяла б справжньому поглибленню зв'язків навчання з практикою, забезпечувала б глибину теоретичних і методологічних знань, перспективність, динамічність, можливість безперервного оновлення і вдосконалення. Щоб досягти позитивних результатів у підготовці спеціаліста, необхідно керуватися не сталими прийомами і методами навчання, а спиратися на методичні основи навчання професійній майстерності. Вони такі:
навчання професійної майстерності аніматора спрямоване на підготовку спеціалістів культурно-дозвіллєвої сфери, особистостей з високою внутрішньою культурою, що несуть людям не лише хороший настрій, але й кращі зразки світової і національної культури;
культурно-дозвіллєве професійне навчання в туризмі – це не лише отримання широкого кола загальнонаукових знань, знання мистецтва, теорії та історії культури і дозвілля, але й навчання конкретної майстерності;
основи професійної майстерності спеціаліста культурно-дозвіллєвої діяльності у сфері туризму закладаються у процесі як організаторської, так і художньо-творчої діяльності;
процес навчання професійної майстерності аніматора у вНз туризму забезпечуються колективною працею викладачів і практиків.
Методичні основи навчання професійної майстерності спеціаліста культурно-дозвіллєвої діяльності в туризмі передбачають також визначення мети навчання, виявлення необхідного взаємозв’язку теоретичної і спеціальної підготовки в умовах конкретної діяльності, визначення ролі, значення і користі окремих дисциплін і налагодження міжпредметних зв’язків.
Професія аніматора передбачає комплексність професійних якостей. Специфіка анімаційної діяльності вимагає від спеціаліста володіння навичками менеджера, сценариста, режисера-постановника, ведучого розважальних програм, актора.
Отже, ця професія належить до групи професій, придатність до якої формується лише при наявності у людини яскраво виражених природних даних, ступінь і модальність яких може бути виявленою лише шляхом поглибленої перевірки. Проблема визначення професійної придатності полягає у виявленні ознак, за якими можна побачити домінантні ознаки особистості, які забезпечать їй успіх у майбутній діяльності аніматора. Крім вузькоспеціальних здібностей сюди відносяться і такі, як склад мислення, воля, емоційна природа тощо.
Основна складність професійного відбору майбутніх спеціалістів анімаційної діяльності полягає у відсутності початкової професійної ланки навчання спеціальності, подібно музичній школі. Початкове навчання цьому виду діяльності здійснюється лише на рівні аматорських занять у середній школі чи в культурно-дозвіллєвих закладах. Тому культурно-дозвіллєвий баланс абітурієнта визначається, здебільшого, загальними навичками культурно-розважальної діяльності. У такій ситуації виявити потенційні якості абітурієнта на вступному іспиті, що проводиться за традиційною методикою, дуже важко.
Для випускаючих кафедр анімації в туризмі пропонується методика проведення вступного іспиту у два тури. Перший тур – творчий показ абітурієнтом своєї програми або її частини. Це може бути проведення гри як з членами приймальної комісії, так і з іншими абітурієнтами, або номер в умовах сцени. У цій ситуації чітко виявляються такі якості абітурієнта, як майстерність виконання, музичність, голос, дикція, уміння триматися на ігровому чи сценічному майданчику, відчуття ритму, міри, емоційна виразність, культура мовлення й уміння спілкуватися з аудиторією.
Результати першого туру вступного іспиту дозволять більшою мірою виявити професійні якості абітурієнта. Підтвердити чи спростувати уявлення про абітурієнта, отримані під час першого туру, дозволяє другий тур. Тут на спеціальній співбесіді абітурієнт розкриває свій загальнокультурний, інтелектуальний рівень. Наявність творчого уявлення, творчого мислення чітко окреслюється під час розробки абітурієнтом на іспиті творчого задуму анімаційного номеру на тему, що пропонується.
Спеціалісту культурно-дозвіллєвої діяльності, яким, безперечно, є аніматор, необхідна і висока освіченість, такт, відчуття міри. Ці якості певною мірою можуть бути виявлені на спеціальній співбесіді напередодні вступних іспитів.
Отже, професійний відбір майбутніх аніматорів необхідно проводити комплексно з використанням різноманітних методів. Такий підхід забезпечує високий професійний рівень спеціалістів і дозволяє уникнути багатьох негативних наслідків, які, наприклад, проявляються у фактах відрахувань студентів з вНз з причин професійної непридатності або в низькому професіоналізмі працівників, яких випустив цей вНз.
Головною метою професійного відбору є виявлення властивостей і якостей особистості, визначення відповідностей її інтересів і здібностей обраному фаху.
Професійний відбір, при всіх складностях, дає можливість формувати достатньо високий навчально-творчий рівень контингенту майбутніх аніматорів туризму.
Але навіть при такому відборі є небезпека зниження інтересу до навчання певної частини студентів: одних – на першому курсі, інших – починаючи з третього. Це пояснюється невідповідністю очікуваного і реального, як правило, емоційного рівня задоволеності навчальним процесом. Одні погано сприймають блок загальноосвітніх дисциплін, мріючи про режисуру та акторську майстерність, інші навпаки, добре засвоївши теоретичний матеріал, невпевнено почуваються на практичних заняттях. Це явище спостерігається у вНз культури. Воно пов’язане з певними проблемами у самій структурі і змісті навчання.
У вНз туризму сталість інтересу студентів у ході навчання треба підтримувати через:
підвищення престижності анімаційної діяльності в туризмі і спеціалістів цієї сфери;
усвідомлення студентом моделі спеціаліста анімаційної діяльності;
удосконалення системи професійного відбору;
оптимізацію змісту і характеру навчального процесу;
підвищення професіоналізму викладачів вНз у відповідності до сучасних вимог.
При цьому головним все ж є навчальний процес, його зміст і форми. Для вНз туризму прийнятним вбачається використання своєрідної системної моделі навчання, яка б давала суттєвий якісний результат. Її сенс полягає у створенні при кафедрі анімації педагогічних лабораторій або творчих майстерень, які б вели викладачі основних дисциплін: режисури, майстерності аніматора, сценарної майстерності, техніки гри тощо, і дисциплін, що забезпечують основні: сценічна пластика, сценічна мова, музичне оформлення, технічні засоби в анімації тощо.
Така система навчання дає значні переваги. Перш за все тут найбільш оптимально, в умовах наскрізних авторських майстерень, досягається принцип персонального навчання. Він виходить з прагнення студента до самоствердження, індивідуального творчого вираження. У творчій майстерні студент пропонує свої особисті ідеї у вигляді сценарного плану, режисерського бачення задуму, розкриває свою анімаційну майстерність. На жаль, в умовах поточно-групових форм навчання реалізація подібної системи ускладнюється.
Навчання студентів під керівництвом педагога-майстра включає такий ефективний метод як показ анімаційної програми в реальних умовах туристичного закладу. Кожна така програма вбирає у себе плоди діяльності кожного студента в ролі менеджера, сценариста, режисера, актора, і в той же час вона являє собою закінчений труд усього колективу студентської групи. Саме тут удосконалюється майстерність і професіоналізм, виховується повага до професії, пізнаються специфічні особливості анімаційної діяльності.
Таким чином, основу навчання професійній майстерності спеціалістів анімаційної діяльності в туризмі складають два важливих методичних положення: по-перше – свобода творчості педагога і студента; по-друге – вироблення культурних норм і цінностей. Обидва ці положення гармонійно поєднуються у моделі навчання професійній майстерності спеціаліста анімаційної сфери туризму і залишають простір для її подальшого розвитку.