Основні помилки:

1. Слабкі поштовхи ногами, внаслідок чого короткі ковзні кроки.

аналіз техніки поперемінного чотирикрокового ходу

• Довжина циклу - 6,5 - 10 м.

• Тривалість - 1,7 - 2,2 с

• Темп - 22 - 25 циклів на хв.

• Середня швидкість-3,8-5,8 м/с.

 

Техніка поперемінного чотирикрокового ходу

Цикл рухів поперемінного чотирикрокового ходу складаєть­ся з чотирьох ковзних кроків і двох поперемінних відштовхувань палицями на двох останніх кроках.

1. На перший крок правої ноги ліва закінчила відштовхуван­ня, вперед виноситься ліва рука з палицею (кільцем назад). Лиж­ник переходить на ковзання на правій лижі.

2-3. На другий крок (лівої ноги) вперед виноситься права ру­ка з палкою кільцем назад, а ліва виводиться кільцем вперед.

4. У момент ковзання на лівій лижі права палиця виводиться кільцем вперед.

5-6. З третім кроком циклу (правої ноги) на сніг ставиться лі­ва палиця, і починається відштовхування.

7. Початок кроку лівої ноги з закінченням поштовху лівої руки.

8-9. З останнім кроком лівої ноги права палиця ставиться на сніг, і права рука виконує відштовхування.

10. З закінченням поштовху правої руки починається крок правої ноги і винос лівої руки з палицею. Цикл руху повторюєть­ся.

Слід відмітити, що для злагоди рухів у циклі ходу, треба до­тримуватись послідовності в перекиді палиць. Якщо перекид розпочато з правої руки, то наступний цикл руху треба починати теж з правої, а якщо розпочати з лівої, то наступний цикл треба теж починати з лівої руки.

Основні помилки:

1. Неправильне співвідношення рухів рук і ніг.

1. Напружено виносяться палиці, і проносяться нижні кінці їх в сторону від лижні.

2. Слабкі поштовхи руками і ногами, а також помилки, які вини­кають при поперемінному двокроковому ході.

 

АНАЛІЗ ТЕХНІКИ КОВЗАНЯРСЬКИХ ХОДІВ

Найпоширеніші різновидності ковзанярських ходів, які за­стосовуються лижниками при пересуванні по лижній трасі:

1.  Одночасний двокроковий з відштовхуванням руками через два кроки.

1. Одночасний однокроковий з відштовхуванням руками на ко­жний крок.

3.  Поперемінний двокроковий.

Порівнюючи поперемінні та одночасні класичні лижні ходи, слід підкреслити, що основним ходом для лижників-гонщиків мри подоланні дистанції є поперемінний двокроковий хід. Для підтримання швидкості, а часом і для її збільшення застосовую­ться інші лижні ходи відповідно до рельєфу місцевості та кліма­тичних умов.

Наприклад, навіщо лижнику застосовувати поперемінний двокроковий хід на похилому схилі, якщо він може його подола­ти одночасним безкроковим, що дає можливість лижнику відпо­чити і збільшити швидкість пересування по дистанції.

Ускладнення рельєфу лижних трас потребує від лижників-гонщиків не тільки високої загальної, спеціальної та вольової підготовки, а й володіння достатньо широким арсеналом способів пересування на лижах, які дозволяють, не знижуючи швидкість, перейти з одного способу лижного ходу на інший. Провідні лижники-гонщики під час гонки на дистанції 15 км 150-270 разів змінюють одночасні ходи на поперемінні і навпаки, а в гонці на 50 км ця цифра досягає 600 - 650 разів.

Невміння ритмічно, не порушуючи безперервного руху, пе­рейти з одного ходу на інший приводить до завищення нервової стимуляції і м'язової активності гонщика, збиває з темпу і викликає втрату швидкості. Втрата швидкості під час зміни ходу навіть на 0,1 с дає досить велику втрату в часі: на дистанції 15 км - 15-20 с, на 50 км - більше 1 хв.

Для удосконалення техніки володіння лижами лижнику-гонщику необхідно мати великий діапазон рухів, який дозволить йому пересуватися вільно і ритмічно на найскладнішому рельєфі місцевості.

Перехід з вільним рухом рук. Цикл цього переходу склада­ється з поштовху ноги і вільного руху рук: однієї вперед, іншої назад. Після закінчення поштовху руками в одночасному ході у фазі ковзання на обох лижах приймається вихідне положення для поштовху ногою, вага тіла переноситься на поштовхову ногу (лі­ву). Потім руки виносяться вперед до середньої лінії тіла. В цей момент проходить відштовхування лівою ногою, ліву руку вино­сять вперед, палиці знаходяться в положенні кільцями назад. Це положення - закінчення циклу переходу і початок циклу попере­мінного ходу.