83. Характеристика митного режиму реекспорт Глава 16. Реекспорт

Стаття 85. Митний режим реекспорту

1. Реекспорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 86. Умови поміщення товарів у митний режим реекспорту

1. Митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та:

1) після ввезення на митну територію України перебували під митним контролем та не були поміщені у митний режим (у тому числі у зв'язку з обмеженнями чи заборонами щодо ввезення таких товарів на митну територію України);

2) були поміщені у митний режим тимчасового ввезення та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, а також змін, що допускаються у разі використання таких товарів у митному режимі тимчасового ввезення;

3) були поміщені у митний режим переробки на митній території та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, або у вигляді продуктів їх переробки;

4) були поміщені у митний режим митного складу та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання;

5) були поміщені у митний режим імпорту і повертаються нерезиденту - стороні зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у цей режим, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору або з інших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо ці товари:

а) вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у митний режим імпорту;

б) перебувають у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів;

6) визнані помилково ввезеними на митну територію України.

2. Товари, зазначені у частині першій цієї статті, можуть бути також поміщені у митний режим реекспорту, якщо:

1) під час перебування таких товарів на митній території України вони піддавалися операціям, необхідним для їх збереження, а також технічному обслуговуванню чи ремонту, необхідність у яких виникла під час перебування на митній території України;

2) стан таких товарів змінився внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів;

3) у митний режим реекспорту поміщується лише частина товарів, раніше ввезених на митну територію України.

3. У митний режим реекспорту також поміщуються товари, що перебували у митному режимі вільної митної зони, безмитної торгівлі та вивозяться за межі митної території України.

4. Для поміщення товарів у митний режим реекспорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;

2) надати митному органу документи та відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що реекспортуються;

3) у випадках, встановлених законодавством, подати митному органу дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з реекспорту цих товарів.

Стаття 87. Окремі положення щодо застосування митного режиму реекспорту

1. Застосування митного режиму реекспорту можливе за умови ідентифікації митним органом товарів, заявлених у цей режим, як таких, що були раніше ввезені на митну територію України.

2. Для товарів, що ввозяться з наміром подальшого реекспорту, засоби забезпечення ідентифікації можуть бути застосовані на момент їх ввезення на митну територію України.

3. Для забезпечення ідентифікації товарів, що реекспортуються, можуть застосовуватися засоби, передбачені частинами другою і третьою статті 326 цього Кодексу.

4. Не вимагається застосування засобів забезпечення ідентифікації до тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.

5. Реекспорт товарів, поміщених у митний режим імпорту, згідно з пунктом 5 частини першої статті 86 цього Кодексу може бути здійснений імпортером цих товарів або його правонаступником.

6. В інших випадках дозволяється застосування митного режиму реекспорту при вивезенні за межі митної території України товарів іншою особою, ніж та, яка їх ввозила, якщо це виправдано обставинами.

7. Декларування товарів у митний режим реекспорту може здійснюватися у будь-якому митному органі, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

8. Товари, що реекспортуються, можуть вивозитися за межі митної території України однією чи кількома партіями. Допускається вивезення товарів, що реекспортуються, за межі митної території України не через той митний орган, через який товари ввозилися на цю територію.

9. Замість митної декларації для декларування у митний режим реекспорту упаковок, контейнерів, піддонів та транспортних засобів комерційного призначення використовуються документи, що підтверджують попереднє ввезення зазначених товарів на митну територію України.

Стаття 88. Митний статус товарів, що поміщуються у митний режим реекспорту

1. Іноземні товари, поміщені у митний режим реекспорту, зберігають статус іноземних товарів.

2. Товари, що набули статусу українських внаслідок імпорту та реекспортуються згідно з пунктом 5 частини першої статті 86 цього Кодексу, втрачають статус українських товарів з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України.

Стаття 89. Повернення сум ввізного мита при реекспорті товарів

1. Після поміщення товарів у митний режим реекспорту згідно із пунктом 5 частини першої статті 86 цього Кодексу суми ввізного мита, сплачені при імпорті цих товарів, повертаються особам, які їх сплачували, або їх правонаступникам відповідно до цього Кодексу. Акцизний податок і податок на додану вартість при поміщенні товарів згідно з пунктом 5 частини першої статті 86 цього Кодексу в митний режим реекспорту справляються відповідно до Податкового кодексу України.

84. Характеристика митного режиму - транзит Транзит - митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України (ст. 200 МКУ).

Умовами переміщення товарів у режимі транзит є (ст. 201 МКУ):

o по-перше, перебування у незмінному стані, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;

o по-друге, не використання на території України ні з якою іншою метою, крім транзиту;

o по-третє, переміщення за наявності дозволу на транзит через територію України, який видається відповідними уповноваженими органами - у випадках, визначених законодавством України;

o по-четверте, у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, переміщування встановленими маршрутами та шляхами;

o по-п' яте, доставлення до митного органу призначення у строк, що визначається відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів, виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення.

Через митну територію України пропускаються товари лише за умови представлення митному органу законних підстав для їх транзиту та сплати всіх необхідних митних платежів. При транзиті застосовуються засоби митного забезпечення, а також можливо застосування послуг митного супроводження, митного перевізника і т. д. Митний режим транзит може здійснюватися тими маршрутами, які обирає перевізник товарів, якщо не має інших постанов ДМСУ стосовно переміщення деяких товарів.

Товари, які переміщуються транзитом через митну територію України повинні бути доставлені у митні органи в строк, який був встановлений митницею відправлення та при цьому бути у тому ж стані, в якому вони були відправлені за винятком природного зносу. При загублені або недо-ставлені товару у митний орган призначення перевізник повинен сплатити митні платежі, які нараховуються при режимах імпорт чи експорт.

Товари, які переміщуються транзитом, на протязі усього часу перевезення знаходяться під митним контролем, який здійснюється в процесі митного оформлення товару при розташуванні його у митний режим транзит до завершення дії цього режиму.

Переробка на митній території України - митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту (ст. 229 МКУ).

85. Характеристика митного режиму тимчасове ввезення (вивезення) Тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до

якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування (ст. 204 МКУ).

Умовами переміщення товарів у режимі тимчасове ввезення (вивезення) є наступні (згідно зі ст. 205 МКУ):

o по-перше, подання митному органу документів на такі товари з обґрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за межі митної території України);

o по-друге, надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), зобов' язання про їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, що обумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення), але не перевищують строків, встановлених МКУ;

o по-третє, подання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу відповідного

компетентного органу на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законом. Законодавством передбачено умовно повне звільнення від сплати митних платежів до наступних товарів, які тимчасово ввозяться на митну територію України (тимчасово вивозяться за межі митної території України) під зобов' язання про зворотне вивезення:

o товарів, призначених для демонстрації або використання на виставках, ярмарках, конференціях або інших подібних заходах;

o професійного обладнання, необхідного особам, які прибувають в Україну (виїжджають з України), для підготовки репортажів, здійснення записів або передач для засобів масової інформації або зйомки фільмів;

o контейнерів, піддонів, упаковки, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться (вивозяться) у зв' язку з якою-небудь комерційною операцією, але ввезення яких саме по собі не є комерційною операцією;

o зразків товарів і предметів та рекламних фільмів за умови, що вони залишаються власністю особи, яка перебуває або проживає за межами території тимчасового ввезення, і їх використання на території України не має комерційного характеру;

o товарів, що ввозяться з освітніми, науковими чи культурними цілями, тобто наукового та навчального обладнання, обладнання для поліпшення дозвілля моряків, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться в рамках навчальної, наукової або культурної діяльності;

o особистих речей пасажирів та товарів, що ввозяться для спортивних цілей;

o матеріалів для реклами та туризму;

o транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

До закінчення строків тимчасового ввезення (вивезення) особа, яка надала зобов' язання про зворотне вивезення (ввезення) товарів, що перебувають у режимі тимчасового ввезення (вивезення), повинна або вивезти (ввезти) ці товари згідно із зобов' язанням, наданим митному органу або заявити про зміну митного режиму, що допускається щодо таких товарів з додержанням вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України.

86. Характеристика митного режиму митний склад Митний склад — згідно з митним кодексом України це митний режим, відповідно до якого товари:

• завезені з-за меж митної території України, зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулюваннята інших обмежень у період зберігання;

• що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України.

Зазвичай митним складом також називають власне складський об'єкт, що діє в режимі митного складу.

Використання

Режим митного складу використовується з двох причин:

• по-перше, дійсно для простого зберігання товарів під час їх митного оформлення;

• по-друге, сплата мита, оформлення та інші подібні процедури вимагають чималих коштів, режим митного складу дозволяє провадити їх не одноразово, а розтягти у часі в міру надходження коштів або продажу товарів, тобто по суті цей режим є своєрідною формою податкового кредиту.

Митний ліцензійний склад

Збереження товарів у режимі митного складу забезпечується шляхом використання спеціально призначеного й обладнаного приміщення або іншого місця — митного ліцензійного складу (далі — МЛС). Власниками такого складу є суб'єкти підприємницької діяльності, що одержали ліцензію на право відкриття й експлуатації МЛС. За видачу такої ліцензії на території України стягується збір у національній валюті в розмірі, еквівалентному 2500 дол. США за курсом НБУ на день подачі документів. Крім того, за щорічну перереєстрацію МЛС установлений збір у національній валюті в розмірі, еквівалентному 1500 дол. США за курсом НБУ, установленому на день подачі документів до Комітету.

Види митних ліцензійних складів

МЛС може бути двох видів: відкритого і закритого типу. МЛС відкритого типу може використовуватися для збереження товарів будь-якого типу. Для забезпечення декларування товарів на такому складі його власник має одержати свідоцтво про визнання його декларантом. Здійснювати декларування товарів при їхньому розміщенні на МЛС відкритого типу має право виключно власник складу. У той час як декларування товарів при їхньому відпуску з такого МЛС може проводити як власник складу, так і власник товару. При цьому відповідальність за сплату всіх необхідних митних платежів несе особа, що здійснює декларування товарів. Що стосується МЛС закритого типу, то він використовується для збереження тільки тих товарів, що належать власнику складу. Декларування товарів на МЛС закритого типу здійснює власник складу, який і несе відповідальність за сплату всіх митних платежів. На МЛС відкритого типу дозволяється зберігати всі види товарів українського й іноземного походження. Види товарів, дозволених для збереження на МЛС закритого типу, визначаються під час надання ліцензії на право відкриття й експлуатації МЛС.

Термін зберігання

Товари можуть зберігатися в режимі митного складу:

• завезені на митну територію України — протягом трьох років;

• що вивозяться за межі митної території України — протягом трьох місяців.

Конкретний термін збереження товарів у встановлених межах визначається особою, що розміщує товари на збереження разом із власником складу. По закінченні терміну зберігання товарів на МЛС, вони мають бути передані на збереження митниці або заявлені в іншому митному режимі. Митне оформлення таких товарів проводиться згідно з заявленим режимом. Митне оформлення товарів, що випускаються з МЛС відповідно до обраного митного режиму, здійснюється за умови подачі декларантом митному органу заповненої ВМД, а також комплектом документів, необхідних для здійснення митного оформлення цих товарів, і сплати всіх необхідних податків і зборів. Митна вартість товарів, заявлених у відповідний митний режим, визначається під час випуску товарів зі складу.

Оподаткування в режимі митного складу

Оподаткування товарів, що ввезені на територію МЛС і вивозяться з неї, здійснюється в такий спосіб:

• 1) операції з ввезення (пересилання) з-за меж митного кордону України товарів, а також супутніх таким товарам робіт (послуг) на територію МЛС, розташованих на території України, не обкладаються ПДВ, акцизним податком і ввізним митом. Операції з подальшого вивезення (пересилання) товарів з території МЛС на митну територію України (крім території безмитних магазинів або інших МЛС) обкладаються податками в порядку, передбаченому для оподаткування імпорту товарів;

• 2) операції з вивезення товарів (супровідних робіт, послуг) з митної території України на територію МЛС обкладаються ПДВ за нульовою ставкою, не обкладаються акцизним податком і обкладаються вивізним митом. Під час здійснення операцій з подальшого вивезення (пересилання) товарів (супровідних робіт, послуг) з території МЛС за межі митного кордону України (експорту) ПДВ (у тому числі за нульовою ставкою), акцизний збір і вивівезне мито не стягуються.

При імпортних операціях до імпорту товару прирівнюється вивезення товару з МЛС (при ввезенні на МЛС товар не підлягає оподаткуванню), а при експортних операціях — експортом товару вважається ввезення товару на МЛС (при вивезенні з МЛС товари не оподатковуються).

87. Характеристика митного режиму - спеціальна митна зона Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом (ст. 217 МКУ).

Спеціальні митні зони створюються відповідно до законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона створюється, та особливостей застосування законодавства України на її території. Законом встановлюються вимоги щодо створення спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до ввезення у таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами у межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов' язки органів управління зони по виконанню вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.

Згідно з конвенцією Кіото від 18 травня 1973 р. вільна економічна (митна) зона визначається як частина території однієї держави, на якій ввезені товари розглядаються як товари, що знаходяться за межами митної території по відношенню до права імпорту та відповідних податків, та такі, що не підлягають звичайному митному контролю.

З метою забезпечення належного митного контролю у спеціальних митних зонах митні органи мають право:

o здійснювати постійний контроль та нагляд за кордонами спеціальних митних зон, а також за доступом у них;

o вимагати від осіб, які переміщують товари через кордон спеціальної митної зони, ведення обліку руху таких товарів з метою їх контролю;

o проводити перевірку товарів, що переміщуються через кордон спеціальної митної зони, з метою забезпечення здійснення передбачених МКУ операцій та недопущення переміщення заборонених товарів;

o здійснювати перевірки товарів, що знаходяться у спеціальних митних зонах;

o здійснювати інші передбачені законом заходи, спрямовані на забезпечення надійності митного контролю.

У спеціальних митних зонах допускається здійснення виробничих та інших комерційних операцій з товарами за умови додержання положень МКУ. Перелік видів товарів та операцій, що з ними здійснюються, визначається у законі про конкретну спеціальну митну зону. Товари можуть перебувати у спеціальних митних зонах протягом усього часу функціонування таких зон. При подальшому ввозі чи вивозі товарів з території спеціальних митних зон митні платежі сплачуються, а міри нетарифного регулювання застосовуються в залежності від походження товарів. Відповідальність за сплату митних платежів несе особа, яка завезла товари на спеціальну митну зону. У разі ліквідації спеціальної митної зони власники товарів, що перебувають у цій зоні, або уповноважені ними особи зобов' язані розпорядитися зазначеними товарами до моменту остаточного вирішення усіх питань, пов' язаних з ліквідацією спеціальної митної зони.

88. Характеристика митного режиму - переробка на митної теориторії України. Переробка на митній території України - митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту (ст. 229 МКУ).

Переробка за межами митної території України - митний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки за межами митної території України та наступного повернення в Україну (ст. 237 МКУ).

Закон України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" регулює види зовнішньоекономічної діяльності, пов'язані з переробкою товарів на території іншої держави. Це відповідає таким митним режимам, як: переробка на митній території та переробка поза митною територією. Характерним для таких видів діяльності є те, що товари ввозяться/вивозяться з метою їх переробки; після переробки вони експортуються, після експорту товарів в обумовлений термін повертаються сплачені мита та митні збори. Переробка товарів відбувається під митним контролем і встановлюються певні строки вивозу перероблених товарів. Регламентація режимів переробки в багатьох випадках співпадає, але є і відмінність.

Загальними операціями для цих режимів є наступне:

o власне переробка товарів;

o обробка товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари;

o ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання;

o використання окремих товарів, що не є продуктами переробки, але які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються. Використання митних режимів переробки можливе тільки після отримання ліцензії за встановленою формою в митних органах. Ліцензія може бути анульована або відкликана митними органами у разі порушення власником вимог законодавства стосовно цих режимів. У разі якщо за умовами переробки товарів на митній території України передбачається виконання кількох операцій щодо їх переробки кількома підприємствами, кожне з підприємств, яке бере участь у процесі переробки, повинне одержати дозвіл митного органу на переробку товарів на митній території України.

Строк переробки товарів у цих режимах встановлюється митними органами, а їх тривалість повинна базуватися на економічно виправданому строку їх переробки та розпорядженні продуктами переробки, але, як правило, не може бути більшим ніж 90 днів. Строк переробки товарів на митній території України обчислюється починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом товарів, що ввозяться або вивозяться для переробки.

Окремі операції з переробки товарів за дорученням підприємства-ре-зидента, якому видано дозвіл на переробку товарів на митній території України, та з дозволу митного органу можуть здійснюватися іншим підприємством. При цьому відповідальність перед митними органами за дотримання визначеного порядку переробки товарів несе підприємство, якому видано дозвіл на проведення операцій щодо переробки товарів на митній території України.

Переміщення товарів між підприємствами, що беруть участь у їх переробці, здійснюється з дозволу і під контролем митних органів.

У випадку неповернення або невивезення товарів чи продуктів їх переробки в встановлені строки особа, яка отримала ліцензію на переробку, повинна сплатити митні платежі, від яких вона була звільнена, та може бути притягнена до відповідальності відповідно вимогам митного законодавства.

Для наступної групи митних режимів характерним є те, що товари та транспортні засоби, як правило, вважаються такими, що знаходяться за межами митної території України та звільняються від сплати митних платежів. До таких режимів відносяться: спеціальна митна зона, митний склад, магазин безмитної торгівлі.

89. Характеристика митного режиму - знищення або руйнування Знищення або руйнування - митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються (ст. 243 МКУ).

Знищенню або руйнуванню підлягають тільки фактично ввезені в Україну товари, які знаходяться під митним контролем та заявлені у відповідний митний режим незалежно від мети їх переміщення через митний кордон України. Товари, щодо яких прийнято рішення про їх знищення або руйнування, можуть передаватись на тимчасове зберігання під митним контролем за погодженням з митним органом у належно обладнанні для опечатування та пломбування місця схову. Відповідальність за збереження до вирішення питання про знищення або руйнування, несе власник даного товару або уповноважена особа (декларант, митний брокер) на умовах угоди (договору). Знищення або руйнування здійснюється підприємством, яке пройшло атестацію на виконання цих робіт.

Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу митного органу, який надається за умови наявності дозволів інших органів державної влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України. Знищення або руйнування товарів здійснюється за рахунок їх власника чи іншої заінтересованої особи.

Знищенню або руйнуванню під митним контролем підлягають товари:

o які не відповідають вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів, нормативних документів стосовно відповідних видів товарів щодо їх споживчих властивостей, безпеки для життя і здоров'я людини, майна і довкілля;

o на які строк придатності до споживання або використання закінчився;

o яким з метою збуту виробником (продавцем) навмисно надано зовнішнього вигляду, або окремих властивостей певного вигляду, і неможливо ідентифікувати їх як товар, за який він видається;

o на які немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують їх якість та безпеку;

o у інших випадках, передбачених законодавством України.

Митний орган вправі відмовити у наданні дозволу на розміщення товарів у митний режим знищення або руйнування у випадках, коли знищення або руйнування неякісних та небезпечних товарів може:

o заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу;

o негативно вплинути на здоров' я населення або створити небезпеку життя людям, тваринному та рослинному світу;

o спричинити витрати для держави;

o коли митний орган не має можливості здійснення контролю за фактичним його знищенням або руйнуванням;

o в інших випадках, визначених законодавством України. Проведення операцій по знищенню або руйнуванню товарів під митним контролем вважається правомірним, якщо на це є рішення (погодження) спеціальних органів виконавчої влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України згідно зі ст. 227 МКУ. Знищення може проводитися шляхом хімічної, механічної або іншої дії (спалювання, руйнування), в результаті якої товари цілково знищуються, а їх відновлення неможливе.

Не підлягають розміщенню у митний режим знищення або руйнування товари:

o заборонені до ввезення в Україну;

o заборонені до транзиту через митну територію України;

o на ввезення яких не надано дозволи уповноваженими органами державної влади, що виконують відповідні контрольні функції;

o розміщені в режимах імпорту, експорту, тимчасового вивезення і транзиту;

o вилучені або затримані митними органами як предмети порушення митних правил на підставі статей МКУ, якими передбачена конфіскація таких предметів;

o електроенергія;

o ядерні матеріали, спеціальні розщеплювальні матеріали;

o радіоактивні відходи;

o особливо небезпечних хімічних речовин;

o отруйні речовини;

o небезпечні відходи;

o в результаті знищення або руйнування яких утворюються особливо небезпечні хімічні та отруйні речовини, небезпечні і радіоактивні відходи;

o неякісні або непридатні до споживання товари гуманітарної допомоги;

o неякісна та небезпечна продукція, яка класифікується у 1-24 групах згідно з УКТ ЗЕД;

o культурні цінності;

o представники тваринного та рослинного світу, які відповідно до законів України та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, охороняються державою.

Знищення або руйнування проводиться в присутності власника товару або особи, уповноваженої ним (брокер, декларант). Після чого складається акт про знищення або руйнування, який підписується всіма членами комісії, власником товару або особою, уповноваженою ним (брокером, декларантом) та завіряється печатками. Акт про знищення або руйнування складається у довільній формі (за виключенням акта на знищення, утилізацію неякісних лікарських засобів). Обов' язково в акті зазначається:

o дата та місце складення;

o назва товару, особливі його ознаки;

o кількість (вага, місце, об' єм тощо);

o кількість залишків (відходів);

o спосіб, дата і місце знищення або руйнування;

o перелік осіб, присутніх при знищенні;

o інша інформація, необхідна для загальної характеристики.

Акти, ВМД та інші підтверджуючі документи передаються на зберігання в архів митниці.

90. Характеристика митного режиму - відмова на користь держави Відмова на користь держави - митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі відмови на користь держави на товари не нараховуються і не справляються податки і збори, а також не застосовуються заходи нетарифного регулювання (ст. 246 МКУ).

Таким чином відмова від товару - добровільна заява власника (декларанта) про передачу товару, який перебуває під митним контролем, на користь держави без будь-яких умов на свою користь.

На перший погляд, назва митного режиму дає зрозуміти, що не вигідно суб' єкту ЗЕД, який затратив кошти на ввезення товару на митну територію України, просто так відмовитись від нього на користь держави. Але в митній практиці такий митний режим застосовується достатньо часто, і як правило, в даний митний режим попаде виставочне майно, рекламна продукція та інші товари, зокрема, тимчасово ввезені на митну територію України. Власника (декларанта) спонукає відмовитись від свого товару насамперед таке:

o неможливість або невигідність розміщення товару в митний режим імпорт, так як виникає ряд видатків та додаткових зусиль для вирішення питань, пов' язаних з тарифним та нетарифним регулюванням;

o транспортування, перевезення, завантаження, розвантаження та виконання інших робіт;

o зменшення матеріальних збитків до мінімуму і звільнення від митних процедур;

o збереження іміджу та ділової репутації на ринку.

Для того щоб отримати дозвіл на розміщення товару в митний режим відмова на користь держави, власник (декларант) має звернутись до митного органу (за місцем акредитації, в пункті пропуску, або за місцем знаходження товару) з письмовою заявою для отримання дозволу на подання ВМД та оформлення товару у відповідному митному режимі.

До заяви, крім ВМД, долучаються всі товаросупровідні документи, в яких зазначено кількість, вага, характер товару, його назва, інші характеристики, документи, які засвідчують право власника розпоряджатись товарами відповідно до Закону України, дозволи, надані іншими органами державної влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України, згідно ст. 27 МКУ та обов' язково зазначається причина відмови. Митний орган має право не надати дозволу на розміщення товару, який знаходиться під митним контролем у митний режим відмова на користь держави з огляду на наявність достатніх підстав вважати про недоцільність розміщення його у такий режим.

Не можуть бути заявленими (розміщені) в митний режим відмови на користь держави відповідно:

o товари (предмети), які заборонені до ввезення в Україну;

o товари, які не знаходяться на митний території України;

o товари, які не можуть бути пред' явлені та фактично передані митним органам при декларуванні;

o товари, які не є власністю особи, яка відмовляється від товарів на користь держави та якщо немає згоди власника;

o товари, щодо яких не проведено встановлених законодавством України видів контролю;

o товари, які потребують особливих умов зберігання, у випадках, коли митний орган не має можливості їх забезпечити;

o товари (предмети), які перебувають під митним контролем у режимі: а) знищення або руйнування; б) реімпорт; в) випущені у вільний обіг; г) тимчасово ввезені на митну територію України.

o відходи та залишки після знищення або руйнування;

o товари неліквідні або неякісні щодо яких закінчився термін використання (споживання);

o радіоактивні та іонізуючі матеріали;

o збиткові товари, які можуть завдати державі витрати;

o товари, які можуть спричинити шкоду здоров' ю людей, загрожувати їх життю, а також тваринному та рослинному світу;

o інші товари, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Підставою для розміщення товарів на склад митного органу є дозвіл

митного органу, із складанням акта прийняття-передавання. Власник має забезпечити доставку товарів на склад митного органу до здійснення митного оформлення. Оцінка товарів провадиться комісією, яка утворюється митним органом, у складі його посадовців та представників державних податкових інспекцій й організацій, які здійснюватимуть розпорядження цим майном та спеціалістів-експертів. За результатами роботи комісії складається акт опису, оцінки та передачі товарів. Митне оформлення товарів відповідно до режиму відмови на користь держави здійснюється із застосуванням вантажної митної декларації у встановленому порядку.