4. Система і джерела митного права.

Система митного права є інституційною і дворівневою, Інституційність митного права зумовлена наявністю значної кількості нормативних актів, присвячених регулюванню окремих інститутів митного права.

Система правових норм, якірегулюютьформування й здійсненнямитноїполітики, а такожнабір форм і методівїїздійснення, порядок використаннямитними органами інструментівМитногорегулювання при їїздійсненніутворюють систему митного права. Первинноюклітиноюмитного права є йогонорми.

Нормимитного права — цевстановлені державою правила поведінки в митнійсфері, якірегулюютьзмістмитноїсправи і підтримуютьсяпримусовою силою держави. Так, згіднозі ст. 7 МК УкраїнизаконодавствоУкраїни з питаньмитноїсправистановлятьКонституціяУкраїни, цей Кодекс, закони та інші нормативно-правовіакти з питаньмитноїсправи, видані на основі та на виконанняКонституціїУкраїни, цього Кодексу та законівУкраїни.

СамізакониУкраїни з питаньмитноїсправинабираютьчинності через десять днів з дня їхофіційногооприлюднення, якщоінше не передбачено самим законом, але не раніше дня їхофіційногоопублікування.

Інші нормативно-правовіакти з питаньмитноїсправинабираютьчинності через 45 днів з дня їхофіційногоопублікування, якщоінше не передбачено самим актом, але не раніше дня їхофіційногоопублікування. У разі, якщотакі нормативно-правовіакти не будутьофіційноопубліковані, вони не набираютьчинності.

Офіційнимопублікуванням закону та іншого нормативно-правового акту з питаньмитноїсправивважаєтьсяйогоопублікування в одному з періодичнихвидань, визначених законом України як офіційні. Датою офіційногоопублікування нормативно-правового акту вважається дата виходу в світвідповідного номера того офіційноговидання, в якомузазначений акт булоопублікованораніше, ніж в іншихофіційнихвиданнях.

Нормимитного права, так само як й іншігалузі права, поділяються на двівеликічастини: Загальну й Особливу.

Загальначастинамитного права включаємитніправовінорми, у якихвираженізагальніположення, щостосуютьсярегулюваннявсієїсукупностісуспільнихвідносин у сферімитноїсправи. 

Особливачастинамитного права містить у собірозташовані у визначеному МК України порядку і логічнійпослідовностіінститутимитного права, зв'язокміжякимиоб'єктивнозумовлений самою сутністю та змістоммитноїсправи.

Джереламитного права — різноманітнізовнішніформивираження норм митного права, яківстановлюютьзагальні правила поведінкисуб'єктів у митнійсфері. У зв'язку з тим, щоздебільшогомитнівідносини є владовідносинами, то основнерегулятивненавантаженняприпадає на нормативніакти.

Основнимджереломмитного права, як і іншихгалузейзаконодавства, є КонституціяУкраїни,нійвстановлено низку норм, якімаютьзагальнезначення. Другийрівеньконституційних норм — спеціальний і встановлюєвисхідні засади митноїдіяльності в Україні. Так, відповідно до п. 9 ст. 92 КонституціїУкраїни засади зовнішньоекономічноїдіяльності і митноїсправивизначаютьсявиключно законами України. 

Основне ж навантаженнярегулюваннямитнихвідносинприпадає все ж таки на МК України як кодифікованезібраннянайбільшважливих норм митного права.У митномуправіУкраїниприсутнязначначасткавідомчих норм, щоприймаються наказами ДержавноїмитноїслужбиУкраїни. Значнемісце в сучаснихумовахпосідаютьміжнародні угоди з митноїсправи.

Середджерелмитного права можнаназватитакіакти: 1) публікаціїМіжнародноїторговельноїпалати, наприкладМіжнародніторговітерміни — «Інкотермо-90», «Уніфікованізвичаї й практика для документарнихакредитивів»;

2) документи Європейської економічної комісії ООН, наприклад загальні умови постачань, проформи контрактів і т.п.; 3) звичайне право (звичаї, звичаї ділового обігу); 4) судово-арбітражна практика.

Чиннезаконодавствовизнає регулятором ЗЕД контрактиміжбезпосереднімиучасникамитакоїдіяльності.