60. Митна вартість поняття та способи її визначення

Важливим напрямком митно-тарифного регулювання є питання визначення митної вартості товарів, переміщуваних через митний кордон України. Стаття 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф» дає законодавче визначення терміна «митна вартість» товарів та інших предметів — як ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетинання митного кордону України. Відповідно до митного законодавства України митна вартість товарів у переважній більшості випадків є основою нарахування митних платежів, тому питання правильності визначення митної вартості є питанням повноти стягування митних платежів і їхнього перерахування в Державний бюджет України. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.98 р. № 1598 затверджений Порядок визначення митної вартості товарів та інших предметів у випадку переміщення їх через митний кордон України. Зазначеною постановою як першооснову митної вартості встановлено її визначення на основі поданих митному органові документів. При цьому заявлені декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначення, повинні ґрунтуватися на достовірній і документально підтвердженій інформації. Ці принципи і норми засновані на Угоді по застосуванню статті VII («Оцінка в митних цілях») Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) — так званого Кодексу митної вартості. Метою даної угоди, до якого приєдналося в даний час більшість країн, є встановлення однакової і нейтральної системи визначення митної вартості товарів, що перешкоджає використанню довільних або фіктивних митних вартостей. Формування українських правових норм по митній вартості на основі міжнародних принципів оцінки товарів у митних цілях є найважливішою умовою забезпечення нормального розвитку інтеграційного процесу України у світові господарські відносини Митна вартість товару — величина, використовувана з метою митного обкладання, тобто як вихідна розрахункова база (основа) для вирахування адвалерних (обчислювальних у відсотках) митних платежів. Крім того, вирахування митної вартості прямо або побічно необхідно також для інших митних цілей, таких як митна статистика, контроль за дотриманням установлюваних вартісних квот. Уведення правил визначення митної вартості дозволяє митним органам успішно реалізовувати одну з основних своїх функцій на сучасному етапі — фіскальну, тому що це забезпечує повноту надходжень доходів від стягування митних платежів у державну скарбницю. З іншого боку, наявність загальнодоступної методики і суворо встановлених правил визначення митної вартості ставить усіх учасників зовнішньоекономічної діяльності в рівні умови з погляду розрахунку митних платежів, що підлягають сплаті, і дозволяє істотно підвищити ступінь визначеності при організації зовнішньоторговельних операцій, заздалегідь прорахувати всі необхідні економічні параметри угод. У Законі підкреслено, що встановлена ним система митної оцінки товарів поширюється на товари, ввезені на митну територію України. Це необхідно враховувати при декларуванні митної вартості товарів. Митна вартість заявляється (декларується) декларантом митному органу України при переміщенні товару через митний кордон України. Крім того, митна вартість декларується у випадку зміни митного режиму, під який поміщений товар. Тобто декларант (відповідно до Митного кодексу України — це «особа, що переміщає товари, і митний брокер (посередник), що декларує, представляє і пред'являє товари і транспортні засоби від власного імені») самостійно визначає митну вартість товарів на підставі визначених Законом методів і виконує всі дії, пов'язані з ЇЇ заявою (заповнює відповідні графи митних декларацій, підтверджує заявлені в них зведення відповідними документами і т. ін.). Основним документом, в якому заявляється митна вартість товару, є базовий документ митного контролю - вантажна митна декларація, графи 12 і 45 (12 - загальна митна вартість товарів, що декларують, і 45 - митна вартість конкретного товару). Використана література: Макогон, Ю.В. Митна справа: Навчальний посібник. / Ю.В. Макогон, А.Б. Яценко. — К.: Центр навчальної літератури, 2005.

61. Митні збори порядок нарахування та стягнення Україна, як і кожна країна світу, має певні державні функції і завдання, у виконанні яких і є сенс її існування як політичного утворення. Ці функції визначені Конституцією України і не повинні бути ігнорованими. Для виконання державою своїх функцій потрібні величезні фінансові ресурси, які держава отримує шляхом збору коштів у свій бюджет, - податків, обов'язкових зборів і платежів. Серед податків одне з найважливіших місць посідають митні платежі. Вони відіграють велику роль у житті країни не тільки через свою фіскальну функцію, а, скоріше, через економічну: регулювання експортно-імпортних операцій. Митні платежі - найефективніший інструмент регулювання зовнішніх економічних зв'язків. Стан торговельних відносин в Україні значною мірою визначається її митною політикою, яка повинна бути спрямована на забезпечення та підтримку ефективності зростання обсягу експорту України, стимулювання суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються експортом, врівноваження імпорту товарів з експортом. Усі ці завдання можуть вдало розв'язуватися за допомогою маніпулювання ставками мита, митних зборів, ПДВ та акцизним збором на імпортні товари, обсягами пільг, пільгових ставок та преференцій тощо. У деяких країнах застосовуються транзитні митні платежі. Однак їх роль у сучасних умовах знижується. Встановлюються вони, як правило, тільки для покриття витрат, пов'язаних з контролем транзиту іноземних вантажів. Ставки митних зборів за надані митні послуги встановлюються у розмірі, що не перевищує їх приблизної вартості. Митні збори сплачуються як у національній, так і в іноземній валюті. Вони використовуються для розвитку системи митних органів України, про що Державна митна служба України щорічно звітує у своєму річному звіті (про витрачені кошти, отримані за рахунок митних зборів). Митні збори стягуються по кожній вантажній митній декларації за митне оформлення товарів і предметів, транспортних засобів (у тому числі індивідуального користування, спадщини), що переміщаються через митний кордон України, за їх знаходження під митним контролем і надання послуг у сфері митної справи. Платниками мита є фізичні та юридичні особи, тобто суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, що підлягають митному обкладенню згідно з чинним законодавством. Об'єктом митного оподаткування є митна вартість чи фізична одиниця імпортованих товарів або інших предметів, які переміщаються через митний кордон України. Механізм нарахування та сплати мита включає кілька етапів: 1. Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, проводиться на базі митної вартості, заявленої декларантом або визначеної митними органами вартості товарів, що перетинають митний кордон України, яка розраховується на момент перетину товарами митного кордону. 2. Потім визначається країна походження товарів. Такою вважається країна, де товари були повністю вироблені або піддані достатній переробці чи обробці. 3. Наступним кроком є визначення товарної групи товарів, що переміщаються через митний кордон. Ставки мита для конкретного імпортованого товару визначаються за Єдиним митним тарифом України. Оподатковані митом товари зведені в товарну класифікаційну схему, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів. 4. Порядок застосування пільг, якщо такі передбачені для цього товару. Після визначення тарифної позиції імпортного товару застосовуються конкретні ставки мита. Як уже раніше зазначалося, ставки встановлюються у визначеному відсотку до вартості товару (адвалерне мито) або в твердих сумах до одиниці товару (специфічне мито). Єдиний митний тариф України визначає кілька ставок на одну товарну групу: преференційну, пільгову і повну, застосування яких залежить від країни походження імпортованих товарів. У законодавстві України передбачено багато пільг при нарахуванні та сплаті мита. їх можна класифікувати згідно з Державним класифікатором. Мито нараховується митним органом України відповідно до положень Закону України «Про Єдиний митний тариф» і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується у валюті України. Дещо інший порядок застосування мита для фізичних осіб. Для визначення суми мита до цих платників застосовуються тільки повні ставки Єдиного митного тарифу (преференційні і пільгові не використовуються). У цей самий час для цих платників існує розширений обсяг пільг. Мито повністю вноситься до Державного бюджету України. Воно сплачується митним органам України, а стосовно товарів та інших предметів, які пересилаються в міжнародних поштових відділеннях, - підприємствам зв'язку. Порядок надання відтермінування та розстрочки сплати мита встановлюється Державним митним комітетом України. Сума надмірно стягненого мита підлягає поверненню власнику товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення. За бажанням особи, котра здійснює декларування товару, суми надмірно стягнутого ввізного мита можуть бути зараховані на майбутні платежі. Особливістю стягнення мита є те, що контроль за правильністю і своєчасністю сплати цього податку в бюджет здійснюється митними органами України, а не податковими адміністраціями. Мито, не сплачене в терміни, на які була надана розстрочка сплати, а також несплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України в безспірному порядку. Своєчасно несплачене мито стягується за весь час заборгованості бюджету з нарахуванням пені в розмірі 0,2 % суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати. Митний збір — це вид митних платежів, що підлягають сплаті за вантажною митною декларацією громадянами і суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності за роботу, виконану для них митними органами. Митні збори нараховуються і стягуються по кожній вантажній митній декларації за митне оформлення товарів, речей і предметів, транспортних засобів (у тому числі індивідуального користування), спадщини, що переміщаються через митний кордон України, за їх перебування під митним контролем і надання послуг у сфері митної справи. Платниками митних зборів є юридичні та фізичні особи, які здійснюють митне оформлення. Згідно з Митним кодексом розміри митних зборів, а також звільнення від їх сплати має право встановлювати Кабінет Міністрів України. Митні збори нараховуються у відсотках до митної вартості або у вигляді фіксованої ставки збору та сплачуються в національній валюті України. Якщо при нарахуванні митних зборів фіксована ставка вказується в доларах США, то вона перераховується у валюту України за офіційним курсом Національного банку України на день реєстрації вантажної митної декларації. Існує ще один митний збір, що виокремлюється від інших митних зборів через свою роль, - збір за виконання робіт, пов'язаних з наданням послуг під час здійснення екологічного контролю вантажів і транспортних засобів у пунктах перетину митного кордону України. Цей збір стягується згідно з постановою КМУ від 28 червня 1997 р. за № 704 у визначених розмірах відповідно до переліку товарної продукції, яка підлягає екологічному контролю. Тобто цей збір стягується не з усіх товарів, а тільки з визначених КМУ. До цього переліку входять: різноманітна промислова сировина, хімічні сполуки, токсичні та хімічно загрозливі речовини, відходи. При провезенні особливо великих партій вантажу (понад 100 тонн) необхідно сплатити збори за ЗО днів до перетину кордону до Державного комітету охорони навколишнього середовища та природних ресурсів. Збори за екологічний контроль при малих партіях сплачуються безпосередньо на кордоні. Розмір цих зборів залежить від обсягу вантажу і може варіюватися від 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян (за 1 легковий автомобіль) до 30 (промислова сировина), 40-60 (хімічні сполуки), 50-95 неоподатковуваних доходів (засоби захисту рослин, добрива). Для обліку цих зборів місцеві природоохоронні органи відкривають спецрахунки, з яких до 20 числа наступного за звітним місяцем після сплати ПДВ перераховують 80 % коштів до Державного бюджету, а 20 % - на розвиток матеріальної бази пунктів екологічного контролю. До 15 числа місяця, наступного за звітним, місцеві природоохоронні органи надають відповідну звітність місцевим податковим інспекціям. Контроль за правильністю і своєчасністю сплати зборів за виконання робіт, пов'язаних з наданням послуг під час здійснення екологічного контролю, покладається на Мінекоресурсів. Митне оформлення та пропуск товарів може здійснюватися тільки після сплати відповідних митних зборів або за умови надання митним органом в установленому порядку відтермінування чи розстрочки їх сплати. Митниця має право надати таке відтермінування чи розстрочку на термін не більше одного місяця у разі наявності гарантії банку та заяви платника. Якщо має місце затримка сплати, нараховується пеня в розмірі 0,5 % суми несплачених митних зборів за кожний день прострочення, включаючи день оплати. При цьому митниця інформує Державний митний комітет про факт порушення банківською установою гарантійного зобов'язання по сплаті митних зборів. Збори за митне оформлення не стягуються у випадках, коли: • в Україну ввозяться предмети для офіційного використання дипломатичними, консульськими представництвами іноземних держав в Україні, різноманітними міжнародними організаціями, які користуються на території України митними пільгами згідно з міжурядовими угодами; • надається загальна вантажна митна декларація при постави комплексного об'єкта; • вивозяться товари з митного ліцензійного складу за провіз ною відомістю без оформлення вантажної митної декларації. Термін перебування під митним контролем з метою нарахування митного збору при вивезенні (експорті), окрім випадків, коли вантажі знаходяться в спеціальних митних зонах, визначається з дня пред'явлення товарів і необхідних для митного оформлення документів у митницю і до завершення митного оформлення. Митні збори за перебування під митним контролем не стягуються за весь період у випадках: • зберігання товарів на митних ліцензійних складах і надходження їх у магазини безмитної торгівлі; • тимчасового ввезення на митну територію України і тимчасового вивезення за межі митної території України; • транзиту товарів через митну територію України; • перебування товарів у спеціальних митних зонах. При імпортуванні на територію України підакцизних товарів на їх митну вартість нараховується акцизний збір. Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір, визначається та обмежується переліком підакцизних товарів, який встановлено законами України. Акцизний збір - це непрямий податок споживачів (одержувачів) окремих товарів (продукції), визначених законом як підакцизні, що стягується з них під час здійснення оборотів з продажу (інших видів відчуження) таких товарів (продукції), вироблених на митній території України, або при імпортуванні (ввезенні, пересиланні) таких товарів (продукції) на митну територію України. Акцизний збір включається до ціни підакцизних товарів. Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, та його ставки затверджуються Верховною Радою України. Платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності - українські виробники підакцизних товарів (продукції), замовники, за дорученням яких виготовляється ця продукція на давальницьких умовах, суб'єкти підприємницької діяльності, які імпортують підакцизні товари (продукцію), а також громадяни країни, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пересилають) на митну територію України предмети (товари), на які законодавством України встановлено акцизний збір. Об'єктами оподаткування акцизним збором є: - митна вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, в тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою, збільшена на суму ввізного мита; - вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів виготовлених українськими виробниками на давальницьких умовах; - митна вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів які ввозяться на митну територію України, включаючи виготовлені за межами митної території України з давальницької сировини, реімпортовані, а також митна вартість продукції, збільшена на суму ввізного мита, яка повертається на митну територію України із зони митного контролю (магазинів безмитної торгівлі), перерахована у валюту України за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату митного оформлення товарів (продукції).

62. Акцизний збір порядок нарахування та стягнення Порядок нарахування та сплати акцизного збору

Порядок нарахування та сплати акцизного збору

Сутність акцизного збору, підакцизні товари, платники та об'єкти оподаткування.

Відповідно до Закону № 1251 акциз є загальнодержавним збором. Згідне зі ст. 1 Декрету № 18-92:

Акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію І визначені законом як підакцизні, що включається до ціни цих товарів (продукції).

Належність товару до підакцизного встановлюється окремими законодавчими актами. Найбільш повно висвітлено весь перелік підакцизній; товарів в додатку до листа Держмитслужби від 27.06.2001 р. № 3/14-3227.

У вказаному додатку наведено не лише назву товару, що підлягає обкладанню акцизом, але зазначений і код Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, діючі на той момент ставки і Закони, що па встановлюють (див. таблицю 2.24).

Податковий агент - СПД, створений у формі підприємства з іноземною інвестицією, право якого на звільнення від оподаткування окремими податками, зборами (обов'язковими платежами) було підтверджено рішенням суду (господарського суду), уповноважений здійснювати нарахування та стягнення акцизного збору з платників акцизного збору, а також вносити сумі акцизного збору, стягнуті з його платників, до бюджету.

Велика кількість товарів, які ми купуємо (виробляємо) оподатковуються даним збором. Це і алкогольні напої (горілка, вино, коньяк), і спирт, і тютюнові вироби (сигарети, сигари), і нафтопродукти (бензин, солярка). В залежності від товару, змінюється і механізм справляння акцизу. Розглянемо основні аспекти нарахування і оплати АЗ на прикладі спирту та алкогольних напоїв.

Платники акцизного збору

Платники акцизного збору визначені ст. 2 Закону № 329. У відповідності до даної статті платників можна умовно розділи на: 1. Виробників алкогольної продукції та спирту етилового: а) українські виробники;

Акцизний збір обчислюється:

- за ставками у відсотках до оподатковуваного обороту, який визначається, виходячи з митної вартості імпортних товарів;

- у вигляді фіксованої ставки в евро за одиницю виміру вантажу (товару).

Ставки акцизного збору однакові на всій території України. Суми акцизного збору із ввезених на територію України товарів сплачуються на депозитні рахунки митних органів (крім випадків митного оформлення товарів, що піддягають маркуванню марками акцизного збору).

Не підлягає оподаткуванню оборот з реалізації легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких проводиться органами соціального забезпечення, а також легкових автомобілів спеціального призначення (швидка медична допомога, міліція тощо) за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, та в інших випадках, передбачених діючим законодавством.

Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена у відсотках до митної вартості, обчислюється за формулою Са = (В + См) х А,

де Са — сума акцизного збору;

В - митна вартість;

А - ставка акцизного збору;

См - сума мита.

Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена в грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару, обчислюється за формулою

Са=Н х А, де Са - сума акцизного збору;

Н - кількість товару у фізичних одиницях виміру, визначених відповідним законом;

А — ставка акцизного збору.

63. Податок на додану вартість порядок нарахування та стягнення Товари, що ввозяться (пересилаються) в Україну, оподатковуються податком на додану вартість у порядку та за ставками, встановленими законами України. Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки. Платниками податку на додану вартість є суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі фізичні особи - підприємці без утворення юридичної особи, підприємства з іноземними інвестиціями та інші юридичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання (споживання). Базою оподаткування для товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша за митну вартість, зазначену у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону країни, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних із ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на Додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР). Порядок нарахування. Сума податку на додану вартість розраховується за формулами: а) на товари, що обкладаються митом та акцизним збором Спдв = (В + См + Са) х П/100; б) на товари, що обкладаються тільки митом Спдв = (В + См + Са) х П/100. Товари, які ввозяться на територію України, обкладаються Податком на додану вартість за ставками, встановленими законами України. ПДВ дорівнює 20 % від бази оподаткування, яка розраховується для товарів, що ввозяться на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша за митну вартість, зазначену у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням/пересиланням таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним курсом НБУ, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань. ПДВ сплачується платниками податку - отримувачами (покупцями та замовниками) товарів одночасно зі сплатою мита і митних зборів на момент оформлення вантажної митної декларації. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції по ввезенню (пересиланню) товарів на митну територію України і отриманню робіт (послуг), які надаються нерезидентами для їх використання (споживання) на митній території України, в тому числі операції по ввезенню (пересиланню) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки. Від оподаткування ПДВ звільняються товари, які не підлягають оподаткуванню ПДВ (табл. 11). Сума податку на додану вартість розраховується за формулою, де СПДВ - сума ПДВ; Са - сума акцизного збору; В - митна вартість; М - мито; Я- ставка податку на додану вартість (20 %): а) на товари,що обкладаються митом та акцизним збором СПДВ = (В + 3+М+Са) х П: 100; б) на товари, що обкладаються тільки митом СПДВ = (В+М) х Я.- 100; в) на товари, що обкладаються тільки акцизним збором СПДВ = (В+ Са) х П: 100; г) на інші товари, що не підлягають обкладенню митом та акцизним збором СПДВ = В х П: 100. У випадках, коли митна вартість менша за договірну (контрактну) (наприклад, за умов поставки DDU (поставлено, мито сплачено)), для нарахування ПДВ застосовується договірна (контрактна) вартість. Використана література: Голомовзий, В.Г. Митне регулювання: Навч. посібник. / В.Г. Голомовзий, Л.А. Панкова, О.Ю. Григор’єв. — Львів: В-во Національного університету ’Львівська політехніка’, 2004.