
- •1. Предмет психології вищої школи, її завдання та основні категорії.
- •2. Криза сучасної освіти та основні напрями реформування вищої освіти і науки в XXI столітті.
- •3. Роль психолого-педагогічної підготовки майбутнього викладача вищої школи.
- •4. Методологія науково-психологічних досліджень. Класифікація методів психології вищої школи та їх загальна характеристика.
- •5. Студентство як особливе соціально-психологічне явище. Своєрідність соціальної ситуації розвитку сучасного студента.
- •6. Характеристика студентського віку як особливого періоду соціального розвитку людини.
- •7. Суперечності студентського віку та шляхи їх розв'язання.
- •8. Адаптація студента-першокурсника де навчання у вищій школі, її види та умови ефективності.
- •Динаміка розвитку студента протягом навчання його у вищому навчальному закладі (проблеми і завдання).
- •Новоутворення студентського віку як передумова успішного розв'язання професійних завдань молодим фахівцем.
- •Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою
- •Фактори, що визначають соціально-психологічний портрет сучасного студента
- •Мотивація професійного вибору і здобуття сучасною молоддю вищої освіти
- •Типологія сучасного студента
- •Психолого-педагогічна модель особистості викладача вищої школи
- •Психологічні типи викладачів і оцінка ефективності їх педагогічної діяльності
- •Механізми та джерела соціалізації особистості студента в умовах вищої школи.
- •Формування «я-концепції» студента як показника його особистісного зростання протягом навчання у внз.
- •Формування професійної спрямованості особистості студента. Розвиток професійної ідентичності.
- •Мета і зміст виховання студентської молоді.
- •Психологічні принципи і методи виховання студентів у процесі навчання.
- •Проблема класифікації методів виховання та самовиховання.
- •Самовиховання і саморозвиток майбутніх фахівців з вищою освітою.
- •Соціально-психологічні чинники та психологічні механізми формування моральних якостей студентів.
- •Основні напрями реалізації виховних функцій у вищій школі.
- •25. Формування психологічної готовності студентів до самостійного виконання професійних функцій після закінчення внз
- •26. Психологічні засади педагогічного управління навчальним процесом у вищій школі
- •27. Психологічні основи педагогічного контролю та оцінки якості навчання студентів
- •28. Навчально-професійна діяльність як провідна діяльність студентів, її психологічні особливості, структура і функції.
- •29. Мотивація учіння студентів,її види,розвиток та вплив та процес навчання.
- •30. Активізація пізнавальної діяльності студентів у навчальному процесі.
- •31.Емоційно-вольові процеси і психічні стани в навчально-професійній діяльності студента.
- •32. Психологічні особливості засвоєння знань студентами.
- •33.Психолого-педагогічні аспекти організації самостійної навчальної роботи студентів.
- •34.Розвиток творчого мислення студентів у процесі навчання
- •35.Академічна успішність студентів, її критеріїта умови ефективності.Причини неуспішності та їх подолання.
- •36.Індивідуальний стиль навчально-пізнавальної діяльності студента та його формування та врахування в процесі навчання
- •37. Психологічні особливості студентської академічної групи,та її структури
- •38.Соціально-психологічні явища в студентській академічній групі та їх вплив на особистість студента.
- •39.Рівні розвитку студентської академічної групи та шляхи формування студентського колективу.
- •3 Стадія – студентська академічна група стає колективом.
- •40.Проблема керівництва і лідерства в студентській академічній групі. Психологічні засади студентського самоврядування.
- •41. Професійно-педагогічне спілкування та його особливості в умовах вищого навчального закладу.
- •42. Стилі професійно-педагогічного спілкування та оцінка їхньої ефективності.
- •43. Психологічні умови організації та ефективності професійного діалогу.
- •44. Протиріччя та бар'єри професійно-педагогічного спілкування, їхні причини та шляхи подолання.
- •45. Взаємини «викладач - студент» як чинник становлення і розвитку особистості майбутнього фахівця та їх оптимізація. Роль авторитету викладача.
- •46. Позиція викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами (розуміння, визнання і прийняття студента).
- •47. Педагогічний конфлікт у взаєминах «студент - викладач», «викладач - студентська академічна група», його особливості, причини виникнення та моделі конструктивного розв'язання.
- •48. Особливості змісту і структури науково-педагогічної діяльності викладача та психологічні передумови її ефективності. Роль настанов і особливостей «я-концепції» викладача.
- •49.Шляхи формування педагогічної майстерності і підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи.
- •50. Болонський процес і психологічні проблеми реформування вищої освіти в Україні.
42. Стилі професійно-педагогічного спілкування та оцінка їхньої ефективності.
Кожна людина залежно від характеру, поглядів, психічних особливостей виробляє власний стиль спілкування - сукупність найтиповіших ознак поведінки у цьому процесі. Під стилем педагогічного спілкування розуміють індивідуально-типологічні особливості соціально-психологічної взаємодії педагога та учнів.
Стиль педагогічного спілкування - усталена система способів і прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі.
У стилі спілкування відображаються особливості комунікативних можливостей учителя, характер взаємин педагога і вихованців, творча індивідуальність педагога, особливості учнівського колективу.
Стиль педагогічного спілкування залежить від особистісних якостей педагога і комунікативної ситуації. До особистісних якостей, які визначають стиль спілкування, належать ставлення вчителя до дітей (активно-позитивне, пасивно-позитивне, ситуативно-негативне, стійке негативне) та володіння організаторською технікою.
Залежно від продуктивності виховного впливу розрізняють такі стилі педагогічного спілкування (В. Кан-Калик):
1. Спілкування на основі захоплення спільною творчою діяльністю. Цей стиль ґрунтується на єдності високого професіоналізму педагога та його етичних поглядів.
2. Спілкування на основі товариської прихильності. Товариська прихильність є важливим регулятором спілкування загалом і педагогічного зокрема.
3. Спілкування-дистанція. Сутність такого спілкування полягає в тому, що в системі стосунків педагога і учнів запобіжником є дистанція. До спілкування-дистанції нерідко вдаються вчителі-початківці, які бояться учнів і намагаються в такий спосіб утвердитися.
4. Спілкування-залякування. Цей стиль спілкування зумовлений насамперед невмінням організувати продуктивне спілкування на основі захоплення спільною діяльністю.
5. Спілкування-загравання. Сутність його полягає в завоюванні дешевого авторитету в дітей, що суперечить вимогам педагогічної етики. Цей стиль відображає, з одного боку, намагання молодого вчителя швидко налагодити контакт із дітьми, сподобатися класові, а з іншого - відсутність необхідної загальнопедагогічної та комунікативної культури, умінь та навичок педагогічного спілкування, досвіду професійної комунікативної діяльності.
Практика свідчить, що нерідко один і той самий метод впливу, який використовують різні педагоги, дає неоднаковий ефект. І не тому, що не відповідає ситуації, а тому, що невластивий самій особистості педагога. Це спонукає до висновку, що кожен учитель має виробити власний стиль.
Індивідуальний стиль педагогічного спілкування - обумовлена цілями педагогічної діяльності та особливостями індивідуальності педагога своєрідність притаманної йому стійкої системи засобів і способів комунікативної взаємодії з учнями.
Ураховуючи орієнтації педагогів на формальне або неформальне спілкування з учнями і вибір жорстких чи м'яких способів педагогічної взаємодії, виокремлюють такі загальні типи індивідуальних стилів педагогічного спілкування:
- особистісно-м'який тип (учителі налагоджують із дітьми емоційно-особистісні стосунки, а їх педагогічне спілкування відзначається м'якістю та делікатністю);
- формально-жорсткий тип (учителі надають перевагу спілкуванню з учнями на формально-рольовому рівні і характеризуються жорсткістю та авторитарністю);
- системно-цілісний тип ("гнучкі" учителі однаково успішно використовують м'які та жорсткі операції на рівні емоційно-особистісного спілкування і на діловому рівні).
Стиль спілкування має відповідати сутності особистості і характеризується передусім такими параметрами, як мінливість, ситуаційна адекватність та специфічність. Він становить рухливу, мінливу залежно від ситуації систему використання засобів і способів спілкування.
В.М. Галузяк виділяє вісім стилів:
o авторитарний (відкритий, домінантний, доброзичливий);
o діловий (закритий, домінантний, доброзичливий);
o зверхній (закритий, домінантний, недоброзичливий);
o конформний (відкритий, пасивний, доброзичливий);
o байдужий (відкритий, пасивний, недоброзичливий);
o відчужений (закритий, пасивний, недоброзичливий);
o формально-толетарний (закритий, пасивний, доброзичливий);
o агресивний (відкритий, домінантний, недоброзичливий).
Класифікація стилів педагогічного спілкуваня за М. Таленом
Модель |
Характеристика |
"Сократ" |
Педагог з репутацією любителя спорів і дискусій, які він навмисно провокує на заняттях. Йому властиві індивідуалізм, несистематич-ність у навчальному процесі через постійну конфронтацію: студенти посилюють захист власних позицій, вчаться їх обстоювати |
"Керівник групової дискусії" |
Головним у навчально-виховному процесі педагог вважає досягнення згоди й співробітництва між студентами, беручи на себе роль посередника, для якого пошук демократичного консенсусу важливіший за результат дискусії |
"Майстер" |
Педагог виступає як взірець для наслідування, який необхідно безумовно копіювати, і передусім не стільки у навчальному процесі, скільки у ставленні до життя взагалі |
"Генерал" |
Не допускає будь-якого двозначного смислу, підкреслено вимогливий, жорстко домагається слухняності, оскільки вважає, що завжди і в усьому правий, а студент, як солдат-новобранець, беззаперечно повинен підкорятися наказам. За даними М. Талена, цей стиль поширений у педагогічній практиці більше, ніж усі інші разом |
"Менеджер" |
Поширений у радикально орієнтованих школах і пов'язаний з атмосферою ефективної діяльності класу, заохоченням ініціативи й самостійності учнів. Педагог прагне до обговорення з кожним учнем смислу завдання, якісного контролю та оцінки кінцевого результату |
"Тренер" |
Атмосфера спілкування в класі пронизана духом корпоративності. Учні при цьому виступають гравцями однієї команди, де кожний зокрема не важливий як індивідуальність, а всі разом становлять силу. Педагогу відводиться роль натхненника групових зусиль, для якого головне - кінцевий результат, блискучий успіх, перемога |
"Гід" |
Втілений образ "ходячої енциклопедії". Лаконічний, точний, стриманий. Відповіді на всі запитання йому відомі завчасно, як і самі запитання. Технічно бездоганний, і саме тому часто відверто нудний |