33.Психолого-педагогічні аспекти організації самостійної навчальної роботи студентів.

Самостійна робота студента (СРС) - це самостійна діяльнісгь-учіння студента, яку науково-педагогічний працівник планує разом зі студентом, але виконує її студент за завданнями та під методичним керівництвом і контролем науково-педагогічного працівника без його прямої участі.

Важливу роль у вивченні навчальної дисципліни відіграють раціональні засоби: методи організації самостійної роботи, умови праці, режим дня, техніка праці та ін.

Під час вивчення навчальної дисципліни виокремлюють такі види самостійного учіння студента:

- слухання лекцій, участь у семінарських заняттях, виконання практичних і лабораторних робіт;

- відпрацювання тем лекцій та семінарських занять, виконання практичних і лабораторних робіт студентами заочної форми навчання (ЗФН);

- підготовка рефератів і курсових робіт, написання дипломної роботи;

- підготовка до модульного контролю та іспитів;

- робота з літературою та ін.

Важливу роль в оптимальній організації життя і діяльності студента денної і заочної форм навчання відіграє режим дня - його рекомендують науково-педагогічні працівники в перші дні навчальних занять.

Студентам першого курсу потрібно адаптуватися до самостійної навчальної роботи. Треба пам'ятати, що на студента діють три групи труднощів: соціальні, навчальні, професійні. Соціальні труднощі зумовлені зміною місця мешкання, новими умовами життя, особливостями спілкування зі значним колом нових людей (науково-педагогічного працівниками, колегами, обслуговувальним персоналом); необхідність самостійно вести свій бюджет, влаштовувати власний побут, звикати до нового режиму і розпорядку дня та інше.

Навчальні труднощі зумовлені новими формами і методами учіння, особливостями організації самостійної роботи, контролю за нею з боку науково-педагогічних працівників. Тому науково-педагогічні працівники мають:

Самостійна робота студентів призначена не тільки для оволодіння кожною дисципліною, але й для формування навичок самостійної роботи взагалі, в учбовій, науковій, професійній діяльності, здібності приймати на себе відповідальність, самостійно вирішити проблему, знаходити конструктивні рішення, вихід із кризової ситуації і т.д . Самоосвіта і саморозвиток стають пріоритетними напрямками в навчанні та розвитку студентів. У зв'язку з цим різко зростає значення самостійної роботи студентів. Самостійна робота є важливою ланкою у вирішенні ключової проблеми вищої школи - забезпечення якості освіти.

У психології розрізняють основні види мотивації самостійної роботи студентів

1. Зовнішня мотивація - залежність професійної кар'єри від результатів навчання у вузі.

2.Внутрішня мотивація - схильності студента, його здібності до навчання у вузі.

3.Процесуальна (навчальна) мотивація. Проявляється в розумінні студентом корисності виконуваної роботи. Потрібно психологічна установка студента на важливість виконуваної роботи як у плані професійної підготовки, так і в плані розширення кругозору, ерудиції фахівця. Необхідно переконливо показати (довести), що результати СРС допоможуть йому краще зрозуміти лекційний матеріал, лабораторні роботи і т.д.

Таким чином, при організації викладачем самостійної роботи студента при підготовці до семінарського заняття необхідно враховувати фактори, що сприяють ефективному формуванню навички активної пошукової діяльності студента і самостійності в придбанні знань. До числа обов'язкових факторів відносяться:

-наявність зацікавленості у студента в досягненні результату, тобто стійкої мотивації діяльності;

- контроль самостійної роботи студентів викладачем повинен стати мотивуючим фактором освітньої діяльності студента, в основі якого має бути індивідуально-особистісний підхід;

- навчання і стимулювання роботи студента з науковою літературою, монографіями та науковими періодичними виданнями;

-формування ситуації успіху на уроці, сприяє формуванню високої самооцінки, впевненості в своїх силах, і високий рівень домагань студентів;

-використання і стимулювання вольових процесів студентів, що сприяють посиленню мотиву навчального дії.

Свідомість виконання самостійної роботи студентів забезпечують наступні характеристики

• методологічна осмисленість матеріалу, відібраного для самостійної роботи;

• складність завдань повинна бути посильною для виконання студентами;

• послідовність подачі матеріалу з урахуванням логіки предмета і психології засвоєння;

• дозування матеріалу для самостійної роботи, відповідна навчальним можливостям студентів;

• діяльнісна орієнтація самостійної роботи.

При виконанні самостійної роботи студентів потрібно також допомагати студентам долати недоліки характеру

Для успішної самостійної роботи має сенс дотримуватися деякі психолого-педагогічні аспекти.

По-перше, самостійна робота будується на підставі навчальних програм, інтересів і потреб студентів. Успішність виконання самостійної роботи студентів прямим чином залежить від підготовки його по предмету на заняттях, тобто чим вища підготовка студента з предмета, чим більше мотивований студент, чим більше його інтерес до предмета, тим вище рівень виконання самостійної роботи.

По-друге, при виконанні самостійної роботи було б дуже корисно спиратися на особистісні психічні особливості кожного студента, тобто спиратися на індивідуальність. Адже, якщо врахувати, що цілями самостійної роботи є поглиблення знань і вмінь, отриманих на заняттях, запобігання їх забування, розвиток індивідуальних схильностей і обдарувань студентів, то ми не можемо забувати про особистості та особливості студента.

По-третє, для того, щоб уміння правильно сформувалися, потрібно правильно будувати самостійну роботу студента, виключивши механічне заучування з книг. При механічному заучуванні (зубріння) спрацьовує механізм короткочасної пам'яті студента, тому такий метод вважається малоефективним. Бажано, щоб у процесі навчання були присутні і уява, і мислення студента.

По - четверте, потрібно уникати того, щоб самостійне вивчення літератури перетворювалося на стихію. Тут мається на увазі, що багато студентів починають читати навчальну літературу тільки в період сесії. А це веде до того, що інформація в такому обсязі не засвоюється, і може статися мимовільне забування раніше отриманих знань.

Психологи розрізняють три рівні пізнавальної активності:

-відтворююча активність – характеризується прагненням особистості запам’ятати й відтворити навчальний матеріал, навчитися застосовувати його за зразком;

-інтерпретуюча активність – характеризується прагненням особистості усвідомити вивчене, пов’язати його з раніше засвоєним, оволодіти способами застосування знань у нових умовах;

-творчий рівень активності – характеризується прагненням особистості до пошуку нового, раніше невідомого способу розв’язування задачі (вирішення проблеми); наполегливість у досягненні мети.

Навчальна самостійність виявляється в уміннях студента систематизувати, планувати, контролювати й регулювати свою навчально-професійну діяльність, власні пізнавально-розумові дії без безпосередньої допомоги й керівництва з боку викладача. У педагогічній психології виділяють такі рівні самостійної роботи студентів:

На першому рівні студенти фактично здійснюють копіювання дій за поданим зразком. Одночасно відбувається ідентифікація об’єктів і явищ, розпізнавання їх шляхом порівняння з уже відомими зразками.

Другий рівень становить собою репродуктивну діяльність, спрямовану на сприйняття інформації про різні властивості об’єкта, процесу чи явища, що загалом не виходить за межі запам’ятовування. Однак на цьому рівні вже розпочинається узагальнення прийомів і методів пізнавальної діяльності, їх перенесення на розв’язування складніших задач.

Третій рівень розглядається як продуктивна діяльність самостійного застосування набутих раніше знань для розв’язування задач, що виходять за межі вже відомих зразків.

Четвертий рівень становить собою самостійну творчу діяльність студента стосовно застосування наявних знань при розв’язуванні задач у зовсім нових, раніше не відомих ситуаціях, в умовах визначення нових способів розв’язування задач, що ґрунтуються на процесах творчого мислення.

Для розвитку самостійності студентів потрібно формувати такі вміння:

1/усвідомлювати і внутрішньо приймати цілі та завдання самостійної роботи;;

2/визначати і планувати послідовність дій (методів і засобів), необхідних для виконання завдання;

3/організувати свою роботу, мобілізувати наявні ресурси для розв’язання поставленого завдання;

4/самостійно контролювати свої дії, узгоджуючи їх із метою; якщо є потреба, то коригувати, уточнювати й регулювати;

5/оцінити результати своєї самостійної роботи та визначити її подальші перспективи;

6/налагодити зв’язок із викладачем для презентації досягнутих результатів і отримання консультації.