6.2 Визначення кількості працюючих по категоріях персоналу і розмірів фонду заробітної плати

Загальна чисельність працюючих на підприємстві складається із кількості працівників, що входять до складу промислово-виробничого та невиробничого персоналу. До промислово-виробничих працівників входять робітники, в т.ч. зайняті в основному виробництві та в обслуговуванні основного виробництва (допоміжний пе рсонал), спеціалісти, службовці, керівники. Чисельність основних робітників визначається за складом бригад. Кількість працівників встановлюють па основі технологічного процесу і завантаження кожного члена бригади відповідно до його обов'язків. При цьому враховують змінність роботи, планові невиходи на роботу і внутрішньо-змінні витрати робочого часу.

Розрахунок чисельності допоміжних робітників, зайнятих на обслуговуванні технологічного процесу, здійснюють за трудомісткістю виконання обсягу роботи, за нормами обслуговування обладнання і за складом бригад, що здійснюють обслуговування.

Розрахунок чисельності спеціалістів і службовців проводять на основі структури управління підприємством та його штатного розкладу. Кількість спеціалістів може бути визначена, коригуючись нормативом чисельності цих працівників на 100 чоловік працюючих.

Кількісний склад керівників залежить від спеціалізації підприємства, обсягу виробничої програми, структури управління виробництвом та інших факторів організаційно-технологічного змісту

Загальна кількість працівників підприємства складається із суми всіх категорій працівників.

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності.

Персонал підприємства поділяється на наступні категорії:

1. робітники

2. керівники

3. спеціалісти

4. службовці

5. молодший обслуговуючий персонал

6. охорона

7. учні на підприємстві

Важливим нап рямком класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями та спеціальностями.

Розрахунок фонду оплати праці основних робітників

Витрати на оплату праці складають з:

• фонду основної заробітної плати;

• фонду додаткової заробітної плати;

• інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Рівень заробітної плати конкретних виконавців формується під впливом таких чинників:

• складність роботи (кваліфікація, відповідальність);

• умови праці (шкідливість, важкість, інтенсивність, привабливість);

• кількість праці (відпрацьований час у межах норми, понадурочний час);

• результати праці (виконання нормованих завдань, норм виробітку, якісних показників).

Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти, досвітом роботи на тій чи іншій посаді.

За рівнем кваліфікації робітників поділяють на чотири групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані й некваліфіковані. Вони виконують різні за складністю роботи і мають неоднакову професійну підготовку.

Отже, тарифна система – це інструмент диференціації заробітної плати залежно від таких чинників, як складність і умови праці. Основними елементами тарифної системи є тарифно-кваліфікаційні довідники, кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців, тарифні сітки та ставки і схеми посадових окладів або єдина тарифна сітка. Тарифно-кваліфікаційні довідники, об'єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників (ЄТКД).

Годинні тарифні ставки на роботах з нормальними умовами праці для промислових підприємств ( в грн.) відображені у таблиці 16.

Таблиця 16

Тарифні ставки	1	2	3	4	5	6	7	8
Тарифні коефіцієнти	1,0	1,08	1,204	1,35	1,531	1,8	1,892	2,0
Посадовий оклад,грн	941	1016,28	1132,96	1270,35	1440,67	1693,8	1780,37	1882
Тарифна ставка за годину, грн	5,88	6,35	7,08	7,94	9,00	10,59	11,13	11,76

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не входять доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності й господарювання.

Мінімальна заробітна плата є основою для визначення державних тарифів у сфері оплати праці, пенсій, стипендій, допомоги ті інших соціальних виплат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на основі прожиткового мінімуму, який розраховується за нормативами задоволення мінімальних потреб у товарах і послугах з урахуванням рівня цін, і повинна відповідати йому. Відповідність мінімальної заробітної плати споживчому мінімуму можлива лише за стабільної економічної ситуації і високого рівня виробництва.

Тарифна система є основою організації оплати праці, яка включає тарифні сітки,тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівники - залежно від їх кваліфікації за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. За тарифної системи заробітна плата залежить від безперебійної роботи устаткування, від складності праці, яка виражена відповідним розрядом і ставкою.

У виробництві даного приладу задіяна певна кількість робітників з професій і розрядам робіт наведених у таблиці 17.

Таблиця 17

Професія	Розряд	Заробітна плата, грн	Тарифна ставка
Монтажник РЕА	V	1440,67	9,00
Регулювальник РЕА	VI	1693,8	10,59
Слюсар-складальник РЕА	V	1440,67	9,00

Для розрахунку середнього розряду робіт та визначення фонду оплати праці на даній дільниці для виробництва даного приладу задіяні двоє монтажників РЕА, троє слюсарів – складальників і двоє регулювальників.

Тарифна сітка по розряда м з урахуванням кількості робітників відповідних професій та середній розряд робіт вказані в таблиці 18.

Таблиця 18

№ з/п	Професія	К-сть робітни-ків	Тарифна ставка по розрядам			Середній розряд робіт
			4	5	6
1	Монтажник РЕА	2	-	9,00	-
2	Регулювальник РЕА	2	-	-	10,59
3	Слюсар-складальник РЕА	3	-	9,00	-
	Всього:	7				9,45

Для розрахунку середнього розряду робіт та визначення фонду оплати праці користуються формулою в яку підставляємо дані таблиці 19.

,

де, - загальна сума тарифних ставок по розрядам;

- кількість робітників даного розряду;

- загальна кількість робітників.

.

Кількість інженерно технічних робітників (ІТР) складає 20% від загальної кількості робітників, з окладом 2000 грн: ІТР = 7×20/100 = 1(чол)

Загальна зарплата ІТР = 1× 2000 = 2000 (грн/місяць)

Складський персонал (СП) складає 10% від загальної кількості робітників, з окладом 1000 грн: СП = 7× 10/100 = 1 (чол)

Загальна зарплата СП = 1 × 1000 = 1000 (грн/місяць)

Молодший обслуговуючий персонал (МОП) відсутній оскільки виробництво дрібносерійне.

Загальна зарплата службовців за місяць рівна загальній зарплаті СП. Керівник на дільниці один з окладом 3000 грн/місяць.

Розрахунок фонду оплати праці за категоріями персонал у

Заробітна плата та розряд працюючих на даній дільниці наведені в таблиці. Фонд додаткової заробітної плати становить 30% від основної, відрахування на соціальні заходи 0,5% від загального фонду оплати праці, тому можна складати зведений план кадрового забезпечення на рік.

Таблиця 19

Показник	Одиниці виміру	План на рік	План на місяць
Кількість працюючих	чол	10	10
а) робітники		7	7
б) спеціалісти		1	1
в) службовці		1	1
г) керівники		1	1
Фонд заробітної плати	грн	258 710,40	21 559,20
а) робітники		165 110,40	13 759,20
б) спеціалісти		31 200,00	2 600,00
в) службовці		15 600,00	1 300,00
г) керівники		46 800,00	3 900,00
Основна заробітна плата	грн	199 008,00	16 584,00
а) робітники		127 008,00	10 584,00
б) спеціалісти		24 000,00	2 000,00
в) службовці		12 000,00	1 000,00
г) керівники		36 000,00	3 000,00
Додаткова заробітна плата	грн	59 702,40	4 975,20
а) робітники		38 102,40	3 175,20
б) спеціалісти		7 200,00	600,00
в) службовці		3 600,00	300,00
г) керівники		10 800,00	900,00
Відрахування на соцстрах	грн	1 293,55	107,80
а) робітники		825,55	68,80
б) спеціалісти		156,00	13,00
в) службовці		78,00	6,50
г) керівники		234,00	19,50

Розрахунок обігових коштів

Обігові засоби – предмети праці, які приймають участь а одному виробничому циклі. Вони повністю переносять свою вартість на готову продукцію. Оборотні засоби включають до свого складу оборотні виробничі фонди обігу.

Основою для розрахунків є діючі норми затрат матеріалів, комплектуючих, радіоелементів, виробниче завдання (програма), стан запасів матеріалів на складі, внутрішні потреби виробництва (ремонт тощо) та деякі інші дані.

Знаючи норму затрат матеріалів, виробничу програму, внутрішні потреби, розраховують загальну потребу в матеріалах з урахуванням затрат на виконання виробничої програми, зміну залишків незавершеного виробництва, наявність відходів, які можуть використовуватися.

Для організації й управління системою матеріально-технічного забезпечення необхідно знайти рівень і норму (норматив) запасу матеріалів. Норму (норматив) запасу матеріалів визначають у днях, у фізичних або у вартісних показниках.

Для розрахунку собівартості виготовлення деталей необхідно врахувати поточний запас та страховий запас матеріалів. Поточний запас призначений для постачання виробництва матеріалами в період між двома черговими поставками. Його максимальна величина (у фізичних одиницях) визначається множенням середньодобових затрат матеріалу на плановий період поставки чергової партії. Страховий запас передбачає час, якій утворюється для забезпечення неперервного постачання підприємству (або його підрозділам) матеріалів у випадку непередбачених обставин. Розмір страхового запасу (у фізичних одиницях) дорівнює мінімальному поточному запасові й розраховується множенням середньодобових затрат матеріалу на ймовірний час затримки у постачанні цього матеріалу (тобто на час, який необхідний для організації постачання матеріалу в прискореному ритмі).

Знаючи цю норму, визначають норматив (тобто запас у грошовому обчисленні) по кожн ому виду матеріалів шляхом множення вартості середньодобових затрат матеріалу на норму його запасу в днях.

Підприємство вважається забезпеченим власними обіговими коштами, якщо їх сума не нижча встановленого нормативу. Зниження власних обігових коштів проти нормативу свідчить про незадовільну роботу підприємства.

Розрахунок нормативу затрат комплектуючих по конкретним видам ресурсів надано в таблиці згідно річної програми та трудомісткості робіт.

Потреби в матеріалах для ремонтних робіт визначаються згідно об'ємів цих робіт і документації на їх виробництво. Потреби в запасних частинах і покупних комплектуючих виробів визначається на основі номенклатурного плану. Для розрахунку собівартості виготовлення виробу необхідно врахувати вартість всіх комплектуючих та радіоелементів (таблиця 20):

Таблиця 20

Найменування	Кількість,шт	Ціна за 1 шт, грн	Сума, грн
Конденсатори
К50-68	3	1,00	3,00
КТ-2	2	0,50	1,00
Дросель Б22	1	5,00	5,00
Запобіжник ВП1-1	1	1,00	1,00
Гніздо DF-2	1	2,00	2,00
Резистори
МЛТ-0,25	7	0,20	1,40
МЛТ-1	1	1,00	1,00
С5-16ВМ	1	2,20	2,20
Транзистори
КТ361А	1	0,50	0,50
КТ814А	1	1,50	1,50
КТ805АМ	1	2,00	2,00
КТ315А	2	0,50	1,00
Діоди
КД202В	4	1,00	4,00
КД213А	1	1,50	1,50
КД522А	2	0,25	0,50
Стабілітрон Д814Г	1	1,00	1,00
Комутаційні вироби
Перемикач R59-2-K	1	2,00	2,00
Трансформатор ТС-40	1	25,00	25,00
Всього:			55,60

Розрахунок виробничої програми

Виробнича програма виготовлення деталей (річний обсяг виро бництва, шт.) відрізняться від програми їх випуску, що пов'язане з можливим випуском браку деталей, а також наявністю страхового запасу виробництва для забезпечення нормального руху виробництва у випадку факс-мажорних обставин.

Виробнича програма виготовлення для імпульсного стабілізатора визначається за формулою:

N_зап.і = ( N_вип.і + З_і ) × 100 / (100 - ß_i),

де З_і — страховий запас приладів, розрахований за формулою:

З_і = ((3 ÷ 5) × N_вип.і) / F_і ,

де N_вип.і — річна програма випуску виробництва продукції;

F_і — дійсний річний фонд часу роботи в днях;

ß_i — процент можливих технологічних втрат.

ß_i = 1% - А.

де, А – коефіцієнт довіри.

Дійсний (робочий) фонд часу протягом представлений у таблиці 21, якій встановлюють з урахуванням загально календарного часу та кількості неробочих днів.

Таблиця 21

№ з/п	Показники	Одиниці виміру	План на рік
1	Календарний фонд часу	Дні	365
2	Кількість неробочих днів вихідні святкові	Дні	104 10
3	Кількість календарних робочих днів	дні	251

Приймаємо F_i = 251 (днів) ;

ß_i = 1% - 0,975 % = 0,025.

З_і = ((3 ÷ 5) × N_вип.і) / F_і = 3 × 2500 / 251 = 7500 / 251 ≈ 30 (шт.).

N_зап.і = (( N_вип.і + З_і )×100) / (100 – ß_i) = ((2500+30)×100)/( 100 – 0,025 ) =

=250600 / 99,975 = 2531 (шт.).

Корпусні деталі для приладу закуповуються на заводі «Точприлад» по ціні 20 грн. за один комплект. Загальна вартість всіх комплектуючих на один виріб становитиме:

55,60 + 20 = 75,60 (грн.)

Вартість комплектуючих з урахуванням річної програми становить:

2531 × 75,60 = 191307 (грн.)

Транспортні заготівельні витрати складають 10 % вартості всіх комплектуючих та запасних частин і становлять:

189453,6 × 10 % = 19131 (грн.)