Поняття вікна. Типи вікон. Структурні елементи типового вікна Windows.
Вся робота з ОС Windows та її додатками проходить у вікнах
Типи вікон:
- прикладні – вікна прикладних програм Windows для виконання визначеної роботи;
- підлеглі – вікна, що викликаються із іншого вікна Windows;
- діалогові – додаткові вікна для встановлення параметрів команд;
- інформаційні – вікна із інформацією про стан ОС, пристроїв, хід виконання роботи.
Структурні елементи вікон:
1. Рядок заголовок – верхній рядок вікна, в якому виводиться ім’я об’єкта: папки, додатку, документа, які в нього завантажено. Ліворуч від імені знаходиться кнопка-піктограма, при натискуванні на яку відкривається системне меню управління вікном.
У правій частині рядка заголовка розміщені три кнопки управління вікном:
- кнопка Згорнути ()дозволяє згорнути вікно в піктограму, розташовану на панелі задач. Для відкриття вікна досить клацнути по цій пйктограмі мишею.
- кнопка Розгорнути () чи Відновити () – може виконувати дві функції: в першому випадку вікно розгортається на весь екран, в другому - вікно набирає попереднього вигляду.
- кнопка Закрити () – забезпечує повне закриття вікна і самого додатку, з яким працює користувач.
2. Нижче рядка заголовка знаходиться рядок меню. Кількість меню у цьому рядку для різних додатків може бути різна, але такі як - Файл, Правка, Вид, Справка – присутні завжди.
Меню Файл використовують для роботи з файлами, папками, дисками та ярликами.
Меню Правка використовують для вибору об’єктів та їх редагування.
Меню Вид призначено для зміни параметрів перегляду інформації у вікні.
Меню Справка використовують для отримання довідкової інформації.
3. Під рядком меню розміщена панель інструментів. Це кнопки, які дублюють основні команди меню. Натискання кнопки забезпечує виконання команди без відкриття меню.
Внизу вікна розміщено рядок стану. У ньому виводиться інформація про об’єкти, розташовані у вікні, та інформація про вибрану команду меню.
Панель інструментів та рядок стану можна усунути з вікна, якщо зняти відповідні відмітки в меню Вид.
Якщо інформація, яка виводиться не вміщується у вікні, то автоматично з’являються смуги прокрутки з кнопками управління. З їх допомогою забезпечується переміщення інформації у горизонтальному або вертикальному напрямках.
Робота з вікнами.
Розміри вікна можна змінювати, а також їх переміщувати за допомогою миші по Робочому столі.
Щоб змінити розміри вікна потрібно навести курсор миші до границі вікна (лівої, правої, верхньої, нижньої) до появи двонаправленої стрілки і утримуючи ліву кнопку миші змінити розміри.
Щоб перемістити вікно потрібно навести курсор миші на рядок заголовку , і утримуючи ліву кнопку миші, перемістити вікно.
=22=
Контекстне меню, його функції та призначення
Крім Головного меню ще існує контекстне меню, яке містить інформацію про те, що можна зробити з програмою або що можна створити на робочому столі і не тільки. Контекстне меню викликається натисканням правої кнопки миші на піктограмі і містить такі пункти: Копіювати, Вирізати, Вставити, Створити, Властивості, Відправити, Відкрити та інше.
Пришвидшує роботус користувача, містяться коменди які найчастіше використовуються користувачем, під час роботи з певною программою.
Контекстне меню об’єкта Контекстне меню викликається правою кнопкою миші і містить список можливих дій, які користувач може виконати з даним об’єктом. Воно може містити операції,які можна виконувати лише з даним вікном, а також стандартні операції, які виконуються над будь-яким вікном (відкрити, видалити, перейменувати, властивості). Одна з цих команд завжди виділена жирним шрифтом. Це означає, що запустити цю команду на виконання можна натисненням клавіші Enter.
=23=
Типи
об’єктів в ОС Windows.
Поняття інтерфейсу. Функції ярликів,
способи створення.
При
роботі з ОС Windows широко використовуються
поняття об’єкту. Під цим терміном
потрібно розуміти все, чим оперує
Windows: програма, група програм, диск,
папка, файл, документ, значок (піктограма),
ярлик (вказівка), кнопка, меню, список,
вікно тощо.
Щоб
можна було однозначно звертатися з
прикладних програм до пристроїв
введення/виведення необхідно ці пристрої
іменувати. Наприклад, дисководи
позначаються літерами латинського
алфавіту з двокрапкою: A:, B:, C:,… Диск, на
який записана ОС, називається системним,
як правило, це жорсткий диск С:. На одному
з дисків може бути записано багато
програм, документів, текстів, малюнків
тощо. Щоб їх розрізняти використовують
теж імена. Під час запису на диск
інформація об’єднується в блок, який
називається файлом.
Файл –
це сукупність логічно зв’язаних даних,
записаних на компютерний носій
інформації під окремим іменем.
Імена файлів в різних операційних
системах формуються по-різному. В MS DOS
ім’я файла складається максимум з 8
символів (букви, цифри, спец. символи @,
$, #, %, знак підкреслення „_”, дефіс „-”
тощо). Великі та малі букви не розрізняються.
Букви кирилиці не можна використовувати.
До імені файла додається розширення,
яке вказує на тип даного файла. Тип
містить до трьох літер, наприклад,
rzam.txt означає текстовий файл (розширення
txt), picture.bmp – графічний файл. Розширення
.exe, .com вказує на файли з кодами
програм.
Файли
на диску об’єднуються в каталоги. Каталог –
це файл, який містить імена інших файлів
і каталогів. Самий головний каталог, в
якому знаходяться всі інші каталоги на
довільному диску називається кореневим
каталогом і позначається "\”.
В
Windows класичне поняття „файл” залишилось
без змін, проте файли, які містять текст,
графічне зображення, електронну таблицю
називають документом.
Каталоги стали називатися папками, хоча
папка є більш ширшим поняттям.
Папка –
це група різних об’єктів: файлів, інших
папок, образів дисків, принтерів
тощо.
Папки
позначаються жовтим прямокутником із
виступом у лівому верхньому куті. Для
того, щоб прочитати вміст папки потрібно
відкрити її – два рази клацнути лівою
клавішею миші по значку папки.
Windows
допускає використання довгих імен для
файлів та папок. Допустима довжина імені
файла – 255 символів, включаючи пробіли.
Слід пам’ятати, що в одній папці не може
бути двох папок або двох файлів з
однаковими іменами.
Кожний
тип файла у Windows має свій унікальний
значок, наприклад, файли з розширенням
.exe та .com позначаються піктограмою
.
Якщо
двічі клацнути мишею по позначці файла,
то запуститься програма, або відкриється
документ і запуститься програма, яка
працює з цим документом.
Піктограми (значки)
– присутні скрізь і представляють різні
об’єкти Windows. Серед усіх позначок є
такі, що мають знизу зліва маленький
чорний квадратик зі стрілкою (деякі
піктограми такого квадратика не мають).
Значками з чорною стрілкою всередину
позначаються ярлики.
Ярлик – це невеликий файл (розміром до 1 Кб), що містить посилання на будь-який об’єкт (програму, документ, папку, принтер тощо), який захований десь у файловій системі. Клацнувши двічі мишею по значку ярлика користувач знаходить цей об’єкт. Як правило, ярлик носить те саме ім’я, що і сам об’єкт який він представляє. Оскільки ярлик не є об’єктом, а лише посиланням на нього – допускається використання багатьох ярликів.
Найчастіше ярлики використовуються для запуску програм, відкриття документів та папок.