16. П. Кальдерон "Життя є сон"

Дійові особи

• Басиліо, король Полонії.

• Сехисмундо, принц.

• Астольфо, герцог Московії.

• Клотальдо, слуга.

• Кларін, блазень.

• Естрелья, інфанта.

• Росáура, знатна дама.

1. Історико - культурний контекст появи твору

• Блискучий, але короткий розквіт – завоювання та втрата світового панування [Філіп ІІІ – територія в 115 країнах, населення 60 млн.]

• Пізній розвиток (XVI – перша пол. XVIІ ст.)

• Відбувалося по слідах реконкісти (кінець – XV ст., Фердинанд+Ізабелла)

• Різночасове відвоювання різних регіонів країни {нездатність абсолютизму об'єднати Іспанію}

• Величезна роль церкви (інквізіція, ієзуїти) {700 тис. дух. осіб; кожний 5-ий-6-ий чернець; ¼ земель – у церкви}

• Суспільне значення дворянства (поняття “честі”)

• Відкриття Америки (безпосередній наслідок – приток золота та срібла); більш віддалені та тривалі:

• Занепад власної економіки

• Зменшення населення (на 2 млн. наприкінці ХVI ст.) та його зубожіння (150 тис. Жебраків, волоцюг – “пікаро”)

• Дух авантюризму (”авентуреро”)

• Загибель “Непереможної Армади” (1588)

Цілком вдалу зовні біографію Кальдерона аж ніяк не можна назвати ані безхмарною, ані легкою. На роки розквіту його таланту припадають особливо агресивні спроби єзуїтів звести рахунки з іспанською сценою. Тричі впродовж життя Кальдерона церковники намагалися добитися повної заборони театру. Частково їхні спроби мали успіх. Незважаючи на свої особисті симпатії до драматургії Кальдерона, король Філіпп IV все ж змушений був рахуватися з вимогами церковної верхівки. У 40-х роках, зокрема з 1644 до 1649 року, в Іспанії були закриті всі театри, більш ніж на 25 років було призупинено видання творів Кальдерона. Подібні гоніння та цькування драматург пережив ще двічі, у 1665 і у 1672 роках. В останні десятиліття свого життя він змушений був писати переважно для релігійної сцени, на якій ставилися вистави під час різних церковних свят. Навіть смерть Кальдерона (помер 25 травня 1681 року), єзуїти сприйняли як сигнал для початку нової атаки на іспанський театр.

2) Світоглядно - естетичі позиції автора

Кальдерон, щойно з'явившись на мистецькій арені, відразу почав оспівувати філософію песимізму. Немає нічого вічного на землі. Життя — миттєве, роки — всього лише мить, від колиски до могили — тільки один крок. Що ж залишається людині? Страждати і коритися.

Основу світогляду Кальдерона склали релігійні ідеї , але вони були дуже далекі від ортодоксально - контрреформаціонних принципів і нерідко тлумачилися їм у дусі « християнського гуманізму » , тобто ранньохристиянських демократичних ідеалів. У світі, де життя і смерть , дійсність і сон утворюють якесь дивну , незбагненну єдність , людина не здатна пізнати вищий сенс буття. Але розум , на думку Кальдерона , керуючи пристрастями і пригнічуючи їх , може допомогти людині знайти найвірніший шлях якщо не до істини , то , принаймні , до душевного спокою .

Своєрідний раціоналізм кальдероновского мислення виявляється і в художній структурі його творів. Кальдерон не тільки доводить до досконалості драму , що склалася в школі Лопе де Веги , але й виробляє свою власну драматургічну манеру. Відмінні її особливості такі : сувора відповідність всіх частин драми , до деталей продумана і логічно струнка композиція , посилення інтенсивності драматичної дії , її концентрація навколо одного або двох персонажів , надзвичайно експресивна мова , в якій широко використовуються прийоми і культистської , і консептистьской поезії і, нарешті , деяка схематизація характерів.

Драматургічний спадок драматурга значний за обсягом і нараховує близько 120 світських п'єс, 78 ауто і 20 інтермедій (сценок, переважно комічного характеру, що виконувалися між окремими діями драми).

Світські п'єси, які складають основну частину драматургічного спадку, відповідно до характеру їхньої проблематики, поділяють на три типи:

1. Комедія (була дуже популярною серед митців бароко). В центрі комедій Кальдерона, як правило, тема кохання, за сюжетним типом більшість з них належить до так званих "комедій інтриг"

2. 2. "Драми честі" - - це поширені в іспанській драматургії XVI—XVII століття п'єси, у яких порушуються проблеми неписаного кодексу дворянської честі, її порушення та помсти кривдникам за образу.

3. 3. Морально-філософські, релігійні драми (у цих драмах знайшли свій яскравий вираз і далеко неоднозначну інтерпретацію основні ідейні постулати та релігійно-філософські проблеми епохи контрреформації та бароко). У цих драмах відбилися сумніви, духовні пошуки та пристрасні почуття, що хвилювали Кальлерона та його сучасників. Найзнаменитіша з них і водночас найвизначніша п'єса європейського бароко — морально-філософська драма "Життя — це сон".