5. Програмне забезпечення та апаратні засоби компютера.
Програмне забезпечення можнаподілити на декілька підрозділів насамперед
за функціональною ознакою:
1.Системне – а) операційні системи – керують ресурсами (фізичними та логічними) і процесами обчислювальної системи. MS – DOS; Windows 95, 98, 2000; OS/2; UNIX; Oracle. б) мереживне ПЗ: для керування спільними ресурсами в розподілених обчислювальних системах.в) сервісні програми – оболонки (DN, NC), утіліти- програми обслуговування дисків, антівіруси, архіватори. г) засоби розробки пограм: C++, TP, Visual Basic, Delphi.
2. Прикладне програмне забезпечення – для рішення певної задачі проблемної області: текстові процесори: блокнот (редактори),табличні процесори: Excel, Lotus,системи ілюстративної та ділової графіки, графічні процесори: Corel Draw; Page Maker, СКБД: Access; Visual Fox Pro,експертні системи,програми математичних підрахунків. Апаратні засоби це насамперед сукупність всіх пристроїв, з яких складається
компютер: монітор, клавіатура, системний блок, мишь, тощо. Принтери поділяють на матричні, струйні, лазерні.
Сканер – цей пристрій сканує графічні зображення та текст.СD ROM – пристрій для читання лазерних дисків.СW – запис на CD.Засоби мультимедія – мікрофон, колонки. Модем – для обміну інформацією через телефонні кабелі.Стрімер – пристрій для збереження великих об”ємів іформації. Системний блок складається з материнської (системної) плати; вінчестера, HD; дисководу. Системна плата: процесор – виконує всі розрахунки і оброблює інформацію; характеристики – розрядність, тактова частота, тип..,оперативна память – для тимчасового зберігання данних, результатів обробки, для прискорення роботи компютерів.,контролери, що керують роботою пристроїв, або адаптер – пристрій для керування зовнішніми пристроями ЕОМ..,системна магістраль через яку адаптер взаємодіє з
Принцип роботи ПК
При створенні перших обчислювальних машин в 1945 математик Джон фон Нейман описав основи конструкції комп'ютера. Згідно з принципами фон Неймана, комп'ютер повинен мати наступні пристрої: Арифметическо-логічний пристрій - для безпосереднього здійснення обчислень і логічних операцій. Пристрій управління - для організації процесу управління програм. Запам'ятовуючі пристрої (пам'ять) - для зберігання програм та інформації. Зовнішні пристрої - для введення і виведення інформації. Переважна більшість комп'ютерів в своїх основних рисах відповідає принципам фон Неймана, але схема пристрою сучасних комп'ютерів дещо відрізняється від класичної схеми. Зокрема, арифметичне-логічний пристрій і пристрій управління, як правило, об'єднані в центральний процесор. Багато швидкодіючі комп'ютери здійснюють паралельну обробку даних на декількох процесорах. Комп'ютерна інформація зберігається в електронному вигляді в різних запам'ятовуючих пристроях, які називають комп'ютерною пам'яттю. Для довготривалого зберігання інформації використовуються постійні носії комп'ютерної пам'яті, які служать при введенні даних в комп'ютер і при виведенні результатів його роботи. Для зберігання виконуваних в даний момент програм і проміжних даних використовується оперативна пам'ять комп'ютера, яка працює значно швидше постійних носіїв пам'яті. У комп'ютерах використовується двійкова система числення, яка заснована на двох цифрах, «0» і «1» . Інформація будь-якого типу може бути закодована з використанням двох цифр і поміщена в оперативну або постійну пам'ять комп'ютера. Використання двійкової системи числення дозволяє зробити пристрій комп'ютера максимально простим. Вперше принцип двійкового числення був сформульований в 17 столітті німецьким математиком Готфрідом Лейбніцом. Для позначення двійкових цифр застосовується термін біт - скорочення англійського словосполучення «двійкова цифра» (binary digit - bit). Для передачі та зберігання інформації застосовують восьмибітових коди - байти (byte). Існує 256 восьмибітових чисел. Цього достатньо для кодування всіх великих і малих літер національних алфавітів, цифр, розділових знаків, символів і службових кодів, що використовуються при передачі інформації. У байтах вимірюють кількість інформації. В одному байті достатньо інформації для представлення однієї літери алфавіту або двох десяткових цифр. Кілобайт (Кбайт) рівний 210 байт = 1024 байтам, мегабайт (1 Мбайт = 1024 Кбайт = 1048576 байт), гігабайт (1 Гбайт = 1024 Мбайт = 1073741824 байтів). Сучасні носії інформації мають ємність до декількох гігабайт. Робота комп'ютера забезпечується, з одного боку, апаратними пристроями, а з іншого - програмами. Апаратне забезпечення включає в себе внутрішні компоненти (перш за все інтегральні мікросхеми, в тому числі процесори, а також системні та інтерфейсні плати) та зовнішні пристрої (монітори, принтери, модеми, акустичні системи). Комп'ютерні програми поділяються на три категорії: Прикладні програми, які безпосередньо виконують необхідні користувачу комп'ютера роботи (редагування текстів, обробка інформаційних масивів, перегляд відео, пересилання повідомлень). Системні програми, особливу роль серед яких грає операційна система - програма, що управляє комп'ютером, запускає інші програми і виконує сервісні функції при роботі комп'ютера. Інші сервісні програми зазвичай виконують різні допоміжні функції - створюють резервні копії інформації, що використовується, перевіряють працездатність пристроїв комп'ютерів. Інструментальні програми (системи програмування), які допомагають створювати нові програми для комп'ютера. |
Одиниці вимірювання інформації
Вам відомі одиниці виміру довжини. Це міліметри, сантиметри, метри й кілометри. Маса виміряється в грамах, кілограмах, центнерах і тоннах. Кути виміряються в градусах. Час — у секундах, хвилинах і годиннику.
Представлена в цифровому виді інформація теж може бути вимірена. Одиницями виміру інформації є біти (0 або 1) і байти (1 байт = 8 бітів). Наприклад, повідомлення "ІНФОРМАТИКА" складається з 11 символів, кожний з яких кодується ланцюжком з 8 нулів і одиниць. Отже, це повідомлення має інформаційний обсяг 88 бітів, або 11 байтів.
Більшими одиницями виміру інформації є кілобайти, мегабайти й гігабайти:
1 Кбайт (один кілобайт) = 1024 байт;
1 Мбайт (один мегабайт) = 1024 Кбайт;
1 Гбайт (один гігабайт) = 1024 Мбайт.
На кожній сторінці вашого підручника міститься трохи менше 40 рядків, у кожному рядку — приблизно 60 символів. Отже, сторінка підручника має інформаційний обсяг близько 2400 байтів, а весь підручник, що складається з 176 сторінок, — 422 400 байтів інформації. Щоб перейти від байтів до кілобайтів, розділимо це число на 1024. Одержимо: 422 400 байт = 413 Кбайт. Для переходу до мегабайтів виконаємо розподіл числа 413 на 1024. Одержимо: 413 Кбайт = 0,4 Мбайти.
Значно більший інформаційний обсяг мають графічні файли. Так зображення, що полягає з 600 х 800 пікселів, кожний з яких кодується ланцюжком з 24 нулів і одиниць (3 байта), має інформаційний обсяг 600 х 800 х 3 = 1 440 000 байт = 1406 Кбайт = 1,37 Мбайт.
Обсяг комп'ютерних інформаційних носіїв також виміряється в мегабайтах і гігабайтах. Так, тридюймова дискета має обсяг (ємність) 1,44 Мбайти, стандартний жорсткий диск — 40-120 Гбайти, компакт-диск (CD) — 650 Мбайт, цифровий диск (DVD) — від 4,7 до 17 Гбайт.
Структура програмного забезпечення.
програмне забезпечення
Сукупність програм, призначена для вирішення завдань на ПК, називається програмним забезпеченням. Склад програмного забезпечення ПК називають програмною конфігурацією.
Програмне забезпечення, можна умовно розділити на три категорії:
• системне
ПЗ (програми загального користування),
що виконують різні допоміжні функції,
наприклад створення копій використовуваної
інформації, видачу довідкової інформації
про комп'ютер, перевірку працездатності
пристроїв комп'ютера і т.д. • прикладне
ПЗ, що забезпечує виконання необхідних
робіт на ПК: редагування текстових
документів, створення малюнків або
картинок, обробка інформаційних масивів
і т.д.• інструментальне ПЗ (системи
програмування), що забезпечує розробку
нових програм для комп'ютера на мові
програмування.
• Системне ПО
Це програми загального користування не пов'язані з конкретним застосуванням ПК і виконують традиційні функції: планування і управління завданнями, управління введенням-висновком і т.д.
Іншими словами, системні програми виконують різні допоміжні функції, наприклад, створення копій використовуваної інформації, видачу довідкової інформації про комп'ютер, перевірку працездатності пристроїв комп'ютера і т.п.
До системного ПЗ належать:
• операційні системи (ця програма завантажується в ОЗУ при включенні комп'ютера)
• програми - оболонки (забезпечують більш зручний і наочний спосіб спілкування з комп'ютером, ніж за допомогою командного рядка DOS, наприклад, Norton Commander)
• операційні оболонки - інтерфейсні системи, які використовуються для створення графічних інтерфейсів, мультипрограммирования и.т.
• Драйвери (програми, призначені для управління портами периферійних пристроїв, зазвичай завантажуються в оперативну пам'ять при запуску комп'ютера)
• утиліти (допоміжні або службові програми, які представляють користувачеві ряд додаткових послуг)
До утилітам відносяться:
• диспетчери файлів або файлові менеджери
• засоби динамічного стиснення даних (дозволяють збільшити кількість інформації на диску за рахунок її динамічного стиснення)
• засоби перегляду і відтворення
• засоби діагностики; засоби контролю дозволяють перевірити конфігурацію комп'ютера і перевірити працездатність пристроїв комп'ютера, насамперед жорстких дисків
• засоби комунікацій (комунікаційні програми) призначені для організації обміну інформацією між комп'ютерами
• засоби забезпечення комп'ютерної безпеки (резервне копіювання, антивірусне ПЗ).
Необхідно зазначити, що частина утиліт входить до складу операційної системи, а інша частина функціонує автономно. Велика частина загального (системного) ПО входить до складу ОС. Частина загального ПО входить до складу самого комп'ютера (частина програм ОС і контролюючих тестів записана в ПЗУ або ППЗП, встановлених на системній платі). Частина загального ПО відноситься до автономними програмами і поставляється окремо.Прикладное ПО
Прикладные программы могут использоваться автономно или в составе программных комплексов или пакетов. Прикладное ПО – программы, непосредственно обеспечивающие выполнение необходимых работ на ПК: редактирование текстовых документов, создание рисунков или картинок, создание электронных таблиц и т.д. Пакеты прикладных программ – это система программ, которые по сфере применения делятся на проблемно – ориентированные, пакеты общего назначения и интегрированные пакеты. Современные интегрированные пакеты содержат до пяти функциональных компонентов: тестовый и табличный процессор, СУБД, графический редактор, телекоммуникационные средства. • Системне ПО
Це програми загального користування не пов'язані з конкретним застосуванням ПК і виконують традиційні функції: планування і управління завданнями, управління введенням-висновком і т.д.
Іншими словами, системні програми виконують різні допоміжні функції, наприклад, створення копій використовуваної інформації, видачу довідкової інформації про комп'ютер, перевірку працездатності пристроїв комп'ютера і т.п.
До системного ПЗ належать:
• операційні системи (ця програма завантажується в ОЗУ при включенні комп'ютера)
• програми - оболонки (забезпечують більш зручний і наочний спосіб спілкування з комп'ютером, ніж за допомогою командного рядка DOS, наприклад, Norton Commander)
• операційні оболонки - інтерфейсні системи, які використовуються для створення графічних інтерфейсів, мультипрограммирования и.т.
• Драйвери (програми, призначені для управління портами периферійних пристроїв, зазвичай завантажуються в оперативну пам'ять при запуску комп'ютера)
• утиліти (допоміжні або службові програми, які представляють користувачеві ряд додаткових послуг)
До утилітам відносяться:
• диспетчери файлів або файлові менеджери
• засоби динамічного стиснення даних (дозволяють збільшити кількість інформації на диску за рахунок її динамічного стиснення)
• засоби перегляду і відтворення
• засоби діагностики; засоби контролю дозволяють перевірити конфігурацію комп'ютера і перевірити працездатність пристроїв комп'ютера, насамперед жорстких дисків
• засоби комунікацій (комунікаційні програми) призначені для організації обміну інформацією між комп'ютерами
• засоби забезпечення комп'ютерної безпеки (резервне копіювання, антивірусне ПЗ).
Необхідно зазначити, що частина утиліт входить до складу операційної системи, а інша частина функціонує автономно. Велика частина загального (системного) ПО входить до складу ОС. Частина загального ПО входить до складу самого комп'ютера (частина програм ОС і контролюючих тестів записана в ПЗУ або ППЗП, встановлених на системній платі). Частина загального ПО відноситься до автономними програмами і поставляється окремо.