45. Сімнадцяте століття як окрема культурна епоха в історії Європи.

Сімнадцятий століття мав особливе значення для формування національнихкультур нового часу. У цю епоху завершився процес локалізації великихнаціональних художніх шкіл, своєрідність яких визначався якумовами історичного розвитку, так і художньою традицією,що склалася в кожній країні, — Італії, Фландрії, Голландії, Іспанії та Франції. Це дозволяє розглядати 17 ст. як новий етап в історіїмистецтва.У порівнянні з епохою Відродження мистецтво 17 ст. складніше,суперечливіше в змісті і художніх формах. Цілісне поетичнесприйняття світу, характерне для Відродження, руйнується, ідеал гармоніїгармонії та ясності виявляється недосяжним.Художня культура 17 ст. відображає складність епохи, що підготувалаперемогу капіталістичного ладу в передових країнах Європи. У творчостіхудожників затверджується більш цілісне і глибоке сприйняттядійсності. Отримує нове тлумачення поняття синтезу мистецтв.Окремі види мистецтва як і окремі твори, втрачаютьвідособленість і прагнуть до воззєднання руг з одним. Будівлі органічновключаються в простір вулиці, площі, парку. Скульптура стаєдинамічною, вторгається в архітектуру і садовий простір. Декоративний живопис просторово-перспективними ефектами доповнює те, щозакладено в архітектурному інтерєрі.У крайніх проявах мистецтво бароко приходить до ірраціонального, домістику, впливає на уяву і почуття глядача драматичною напругою, експресією форм.

46.Філософсько-естетичні підвалини класицизму. Звязок цього напряму з суспільно-політичним життям Франції у хvii ст. Формулюваня норм класицистичного мистецтва у праці н. Буало

Теорії і практиці бароко у XVII ст. протистояла доктрина класицизму. Цей художньо-естетичний напрям має 300-річну історію з XVI до 30-х років XIX ст., але розквіт класицизму припадав саме на XVII ст. Термін класицизм походить від латинського слова classicus — зразковий. Однією з його визначальних рис було звернення до зразків і форм античного мистецтва як до ідеального естетичного еталона. Естетика класицизму почала становитися ще в добу пізнього Відродження в Італії, але як цілісна художня система він сформувався і найповніше виявився у Франції XVII ст. в період зміцнення і розквіту абсолютизму. Новий політичний період дав потужний поштовх до пожвавлення громадського життя та розквіту мистецтв.У своєму розвитку класицизм пройшов два етапи. Перший повязаний із розквітом монархічних держав. На другому етапі стали очевидними вади монархії, письменники критикують її, не заперечуючи абсолютизму.Теоретиком класицизму був Нікола Буало. Його трактат Мистецтво поетичне 1674 р. став кодексом класицизму. У ньому у віршованій формі викладено закони класицизму. Високими вважали трагедію, героїчну поему, оду, дифірамб, низькими — комедію, байку, сатиру, епіграму, еклогу, авантюрний роман. У драматичних творах письменники дотримувалися трьох єдностей: єдності місця всі події мали відбуватися в одному місці, єдності часу протягом доби, єдності дії твір повинен був мати одну сюжетну лінію, всі події мали групуватися навколо головного героя. Першою важливою спробою формулювання принципів класицизму була «Поетика» Ж.Шаплена (1638), але найпослідовнішим, найґрунтовнішим був теоретичний трактат «Мистецтво поетичне» Н.Буало (1634), написаний після того, як літературний класицизм у Франції сформувався. Застосувавши філософський метод Декарта до літератури, який полягав в узагальненні досвіду класицистів, Н.Буало встановив суворі рамки для кожного жанру, узаконив жанрову специфіку. Для класицизму був характерний раціоналізм, представники якого вважали, що краса та істина досягаються через розум, шляхом природи, яка мислилася як відкрита розумом сутність речей. З раціоналізмом пов'язана нормативність класицизму, яка регламентувала мистецтво та літературу, встановлювала вічні та непорушні правила й закони. Для драматургії — це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця).

У галузі мови класицизм становив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів. Для класицизму характерний аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої суспільної верстви. Героями класицистичних творів були переважно люди аристократичного походження. Важливим складником теорії та практики класицизму була встановлена ієрархія жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні: епопея, трагедія, дидактична поема, ода, байка, сатира.