- •1. Часо-просторові параметри західноєвропейського Відродження
- •2.Перехід від теоцентричної до антропоцентричної картини світу як світоглядне ядро Відродження.
- •3. Відновлення в правах матеріально-чуттєвого аспекту світу та людини.
- •4. Роль античності
- •5. Ренесансний гуманізм та індивідуалізм
- •6. Типологічні риси літератури Відродження
- •7Періодизація Відродження в Італії.
- •8. Поетична творчість Петрарки
- •9.Історія створення , структура та змістове наповнення збірки Петрарки Канцоньєре.
- •10. Новаторство Бокаччо-новеліста. Поєднання в Декамероні фольклорної традиції з новим гуманістичним світобаченням.
- •11. Звільнений Єрусалим т.Тассо як ідейно-естетичний підсумок італійського Відродження.
- •12. Суспільно-духовні обставини перебігу Відродження в Німеччині. Звязок німецького гуманізму з ідеями Реформації.
- •13. Визначальні риси проблематики та поетики бюргерської літ-ри Німеччини. Корабель дурнів с. Бранта.
- •14. Майстерзингерська лірика г. Сакса: тематика та естетика.
- •15. Діяльність німецьких гуманістів. Ульріх фон Гуттен та Листи темних людей в боротьбі проти обскурантизму та невігластва.
- •16. Еразм Роттердамський — найвпливовіший мислитель Європи початку XVI ст. Похвала глухості.
- •17. Культурно-історичні умови становлення Відродження у Франції.
- •18. Діяльність гуртка Маргарити Наваррської. Порівняльний аналіз Гептамерону та Декамерону Дж. Бокаччо.
- •19. Діяльність поетів Плеяди з реформування французької мови та поезії.
- •20. Зіставлення поетичного спадку п.Де Ронсара та ж. ДюБелле: тематика, стиль, атмосфера.
- •22. Роман ф. Рабле як системна критика всіх аспектів життя феодального суспільства
- •23. Реабілітація матеріально-тілесного начала в романі ф. Рабле
- •25. Відродження в іспанії як золота доба драматургії та театру. Драматургічна спадщина лопе де вега
- •26. Основні мотиви та суспільне значення пєси Овече джерело
- •27. Типологія іспанського роману доби відродження
- •28. Соціально психологічні передумови виникнення жанру пікарескного роману. Композиційно стильові особливості жанру
- •29. Загальна характеристика творчого шляху сервантеса
- •30. Дон Кіхот як перший роман нового типу.
- •31. Проблема ілюзії та дійсності
- •36. Жанр сонету
- •37.Розвиток англійської драматургії Відродження до Шекспіра.
- •38. «Шекспірівське питання» і ставлення до нього на сучасному етапі.
- •39.Традиційна періодизація творчості Шекспіра.
- •40.Сонети Шекспіра як вершина сонетної лірики Ренесансу.
- •41.Головні сюжетні та світоглядні параметри комедійної творчості Шекспіра. Аналіз однієї з прочитаних комедій.
- •42. Кризи гуманізму у зрілих трагедіях Шекспіра.
- •43. Філософська глибина та універсальне бачення образу Гамлета
- •44.Застосування поліметодологічних підходів до інтерпретації творчості Шекспіра на пр. Одного з творів
- •45. Сімнадцяте століття як окрема культурна епоха в історії Європи.
- •46.Філософсько-естетичні підвалини класицизму. Звязок цього напряму з суспільно-політичним життям Франції у хvii ст. Формулюваня норм класицистичного мистецтва у праці н. Буало
- •47. Конфлікт між обовязком та почуттямрозумом та пристрастю в трагедії Корнеля Сід
- •48. Модифікація класицистичної парадигми в драматургії Корнеля та Расіна
- •49. Комедійна творчість ж б Мольєра як синтез народних сміхових традицій з настановами класицизму
- •50. Тартюф як універсальний тип святенника
- •51. Мистецька модель хаотичного світу в літ.Бароко
- •52.Релігійно-містичне підґрунтя драматургії п.Кальдерона. Життя є сон
- •54. Внутрішні особливості англійської метафізичної поезії
40.Сонети Шекспіра як вершина сонетної лірики Ренесансу.
Поеми та сонети Шекспіра ще сильно повязані з епічною та ліричною книжною традицією і грунтуються на ній, але водночас вони сповнені багатого гуманістичного змісту, створюють нову реалістичну поетику, відтворюють живу дійсність. Поезії Шекспіра відкривають новий, вищий етап у розвитку поезії Ренесансу. Вперше збірка сонетів була надрукована у 1609 р. видавцем Томасом Торпом.Основним змістом сонетів є розповідь поета про своє глибоке почуття дружби до юнака довершеної краси і своє сповнене пристрасті кохання до смуглявої леді. Дослідники, розглядаючи сонети як автобіографічні твори, здавна дошукуються тих реальних осіб, які були прототипами друга і коханої. Протягом XIX і XX ст. висловлювалися різні здогадки. Наприкінці XIX ст. особливо популярною була версія, нібито за образом смуглявої леді криється придворна дама Єлізавети Мері Фіттон. Уже в наш час, у 1973 p., англійський історик А. Роуз висунув нову гіпотезу, згідно з якою прототипом смуглявої леді була донька придворного музиканта італійця Б. Бассано Емілія, одружена з Вільямом Ланьє, батько якого також служив музикантом при дворі. Та, зрештою, рішення цієї загадки не може впливати на сприйняття шекспірівських сонетів. Вони є видатним явищем поетичної творчості і становлять невмирущу естетичну цінність, незалежно від того, хто були прототипи створених образів.Сонети Шекспіра становлять сюжетний цикл. Хоч кожний з сонетів це завершений вірш, важливий [346] сам по собі, але взяті разом вони створюють певний сюжет, який будується на розвитку відносин між поетом, другом і смуглявою леді.Поетом володіють дві сильні пристрасті — дружба і кохання, найдорожчі йому дві людини — друг і смуглява леді, які не чужі один одному.Поет прославляє друга, його довершеність, мріє увіковічити його красу своїм поетичним словом. Почуття до нього, світле і самовіддане, збагачує душу поета благородними переживаннями.Кохана поета — жінка далеко не ідеальної краси. Але поет кохає саме таку, не ідеальну, а земну, для нього вона найпрекрасніша з усіх жінок. Любовна пристрасть поета нездоланна, проте болісна. Смуглява леді, легковажна і нещира, мучить поета своєю непостійністю і примхливістю. Поет усвідомлює, що вона не варта кохання, що це почуття робить його рабом негідної жінки, збіднює морально і може штовхнути на компроміс з брехнею і пороком. Але кохання цілком оволоділо ним, і кожна мить уваги коханої і взаємності наповнює його щастям. Так кохання породжує у поета стан внутрішньої дисгармонії, постійний розлад між розумом і почуттям. А до всього, кохана затьмарила дружбу поета. Вона звабила друга. Поет страждає від зради найдорожчих людей і все ж готовий відступитися від свого кохання заради щастя друга. Але щастя немає, поет бачить, що смуглява леді невірна і другові, і страждає за нього. У численних сонетах поет веде літературну полеміку. Він виступає проти евфуїстичної поезії, її викривляючої реальність декоративності, захищає правду і простоту в мистецтві, виходячи з розуміння прекрасного як правдивого відтворення земної краси.Образ ліричного героя надзвичайно поширює тематику і реальний зміст сонетів. Це досягається також усією поетичною системою, виробленою автором. Безумовно, Шекспір ще наслідує поетичну традицію, користується умовностями, усталеними в тогочасній ліриці, і в її дусі не раз створює пишний і складний образ,Але загалом образна система Шекспіра спирається вже на інше начало, має джерелом своїм живу реальність. Метафори, порівняння, розгорнуті малюнки в сонетах передають реальні взаємини між людьми в суспільстві і дійсні явища природи. Таким чином, розповідь про почуття поета повязується і з світом природи, і з життям суспільства. Збірка 154 сонетів Ш. відображає сильний італійський вплив, зокрема петраркізма. Однак і тут умовність жанру зведена Ш. до мінімуму і у традиційну сонетну форму вкладений живий зміст пристрасних хвилювань і роздумів. Англійський сонет різниться від італійського внутрішньою будовою (3 катрени і 1 дистих), вільним порядком римування, за яким три чотиривірші мають по дві самостійні рими, а два останні рядки римуються між собою. У всіх шекспірівських сонетах є одна важлива спільна риса, характерна для творчого почерку поета, — це напружений драматизм. У ньому обов’язково присутній гострий конфлікт, який розв’язується, як правило, в останніх рядках сонета.
У збірці можна розрізнити декілька циклів, що виникли у різні моменти сердечного життя поета і присвячені темам:
• А —Сонети, присвячені другові
• Б — Сонети, присвячені смуглявій леді
• В — Радість і краса кохання
• Г— Тема поета, його естетичне кредо та роздуми про свою долю.
Центральний образ збірки – темноволоса красуня, жорстока і віроломна, у яку закоханий також і друг поета. Після великої внутрішньої боротьби це суперництво закінчується в душі Ш. перемогою дружби. Кохана поета і відчуття до неї описані глибоко реалістично. Від викриває її «черствість», проклинає її за те, що вона зробила рабом не тільки себе, але і його друга, називає свою пристрасть «потворною хворобою», усвідомлює усі фізичні і моральні недоліки своєї коханої і все-таки не може покинути її. В інших сонетах Ш. возвеличує благородство свого друга, дає йому добрі поради, із сумом каже про зневажання, якими оточено в суспільстві його ремесло актора, обурюється на правлячу довкола нього неправду.
