25. Відродження в іспанії як золота доба драматургії та театру. Драматургічна спадщина лопе де вега

Наприкінці XVI ст. в іспанській літературі інтенсивно розвивається драматургія. Хоча жанр ренесансної драми почав формуватися ще в ранній період Відродження, але саме цей час в Іспанії був її золотою добою. Першим іспанським драматургом вважається Хуан дель Енсіна 1469-1529. йому належать еклоги світського і релігійного змісту на теми життя пастухів, більш зрілими творами, написаними під впливом італійської гуманістичної драми, є пєси, в яких виразніше проявляються гуманістичні тенденції. Найвищого розквіту іспанська драматургія Відродження досягла в творчості Лопе де Веги — основоположника іспанського національного театру. Це автор пєс Собака на сіні, Учитель танців, Зірка Севільї, Фуенте Овехуна та багатьох інших;Пєси Лопе де Веги вражають широтою охоплення життя, різноманітністю тем і персонажів. Сама Іспанія представлена в драматургії Лопе майже всіма своїми головними містами і всіма провінціями й областями. Величезна кількість дійових осіб театру Лопе де Вега охоплює не тільки численні національності, а й ще більшу кількість побутових типів, професій, представників усіх станів і всіх шарів суспільства. Універсальності образів відповідає й універсальність мови Лопе де Веги — одного з найбагатших щодо лексики письменників світу, який легко і вільно користувався найрізноманітнішими мовними стилями У драматургії Лопе де Веги розробляються в основному проблеми соціально-політичні, переважно на історичному матеріалі, і приватно-побутові. Як і Сервантес, Лопе де Вега багато зробив для розвитку іспанської літературної мови. Не позбавлена книжних елементів, мова його творів близька до розмовної, характеризується простотою й ясністю, в ній широко використано фольклор, приказки, прислівя, пісні, народні анекдоти. Комедії часто написані на сюжети народних приказок і прислівїв, які служать їм заголовками.

Театр Лопе де Вега розігрував знайомі будь-якому жителю Піренеїв сюжети. Усі п'єси побудовані так, що трапляється подія, котра припиняє спокійну дію, доводячи напругу переживань до трагізму, щоб пізніше ввести це схвильоване море пристрасті та свавілля в русло законності та суворої католицької моралі. Любовна інтрига, саме в силу того, що вона може розкрити всю могутність людських інстинктів та свавілля, існує у Лопе де Веги, з одного боку - для показу поведінки в сім'ї та суспільстві, а з іншого — показує значущість політичних та релігійних ідей, панувавших у сучасному суспільстві письменника.

Лопе де Вега в своїх численних комедіях (« Собака на сіні») виявляє тонкий талант комічного письменника. Його комедії насичені яскравою, іноді плакатною веселістю. Особлива роль в них відводиться слугам, історія яких створює паралельну інтригу п'єс. Саме вони, — гострі на язик, лукаві, сиплять влучними прислів'ями та приказками,- виявляються осередком комічнох стихії твору.

26. Основні мотиви та суспільне значення пєси Овече джерело

Овече джерело -Історична пєса. Дія відбувається в кінці 15 століття за царювання Фердинанда й Ізабелли. В XV столітті в сільці Фуэнтэ Овехуна спалахнуло повстання проти влади цього командора. Командор був убитий повсталими селянами. І Лопе де Вега взяв цей історичний факт в основу свого добутку. Командор Фернан Гомес розташувався зі своїм загоном у селенье Фуэнтэ Овехуна, він ображає місцевого Олькальдо й намагається збезчестити його дочка Лауренсию. Селянин Фрондосо, що любить її, захищає неї. Але під час їхнього весілля зявляється командор, усіх розганяє, бє Олькальдо — батька Лауренсии, викрадає її й намагається повісити Фрондоса. Такого безчестя селяни не можуть перенести, вони все озброюються, бють ґвалтівника й убивають командора. Король призначає судовий наслідок по цій справі, і коли запитує, хто вбив командора, все дружно відповідають Фуэнтэ Овехуна. І король змушений припинити цей суд. Цю пєсу у вищих колах сприйняли без схваленняУ часи Лопе де Вега поняття честі належало тільки до категорії дворянських почуттів, але в цій пєсі це поняття честі переходить у категорію не станову, загальнолюдську, воно стає синонімом достоїнства, людської особистості вартої на стражі своїх прав. Хоча головний герой пєси — народ, але це не виключає показу драматургом ролі й значення окремих особистостей. Фінал пєси узагальнював багато чого: по-перше, у ньому є визнання сили народу, що змусив зважати на себе самого короля, а також автор намагається обґрунтувати сполучник народу з королівською владою, як і всі розумні люди свого часу Лопе де Вега мріяв про перетворення феодальної роздробленості Іспанії в централізовану державу. Лопе де Вега шукає причини єдності народу й держави, ідеалізує образ короля.