11. Етнокультура, її складові та механізм функціонування.

Етнокультура, її складові та механізм функціонування. Етні́чна культу́ра (етнокультура) - це сукупність матеріальних і духовних цінностей, вироблених певним етносом впродовж його історії на його власній території засобами етнічного самовираження (рідна мова, рідна релігія) і не включає імпортних зразків (наприклад, світові релігії). Етнос (Етнічна група, народ) — запозичено з грецької мови через латинську (старолатинське: ethnicus); грецьке ἐθνικός «племінний; народний; язичницький» є похідним від грец. ἔθνος — «громада; плем'я, народ», етимологічно «група своїх людей». Етнічність можна уявити як форму соціальної організації культурних відмінностей, що складається з тих характеристик, які самі члени етнічної спільності вважають для себе значимими, і які лежать в основі їх самосвідомості. Ознаки етнічності: - наявність спільної назви; - спільні елементи культури, - уявлення про спільне походження і, як наслідок - наявність спільної історичної пам'яті.; - асоціація себе з особливою географічною територією - почуття групової солідарності. Етнічна кульура - народна культура. Етнокультура є результатом колективної творчості. Вона охоплює міфи, звичаї, фольклор, народне ремесло, мову. Українська літературна мова зазнала професійного опрацювання, але вона більшою мірою, ніж деякі інші, витворена на народній основі. На ранніх етапах становлення етнокультури її неможливо відокремити від релігійних вірувань. До української етнокультури належать деякі символи, образи тисячолітньої давності (в колядках помітні елементи магічних ритуальних дій, деякі з них походять із часів трипільської культури тощо). Українська етнокультура, попри її консерватизм, не залишалась упродовж своєї історії незмінною, оскільки на неї постійно впливали різноманітні ідеологічні і соціально-економічні явища, особливо християнство. До етнокультури входять 3 групи чинників: - перша - матеріальна сфера культури (народна архітектура, вбрання, різні види творчої діяльності (ужиткові) тощо), - друга - сферою духовної діяльності народу (мова, усна народна творчість у різних гранях прояву, народне мистецтво тощо) - третя - пов’язана з феноменом найскладнішим і остаточно невизначеним: менталітет або етнопсихологічні риси етносу (етноментальність). Етноментальність - це сукупність психічних настанов і мотивацій щодо світу, які формуються і функціонують як взаємодія свідомого і позасвідомого в індивідуальній і соціальній психіці людей. Таким чином, вона щільно пов’язана із “психологією народів», є виявом їхньої суб’єктності, неповторності у способах мислення і почування, сприйняття і дії. Етноментальність - це особливий стиль світосприйняття – стиль мислення і поведінки, властивий тільки даному етносу. Етноментальність виступає традиційним ядром кожної етнонаціональної культури, завдяки чому вона має потенціал самозбереження, саморозвитку та самоорганізації навіть у несприятливих умовах. Етноментальність, з одного боку, забезпечує етнокультурну ідентичність, самобутню національну локальну екзистенцію, а з іншого, – можливість комунікації з іншими етнокультурами, здатність асимілювати й продукувати загальнолюдське, яке сьогодні стає глобальним. Завдяки культурному діалогу відбувається оновлення її “верхнього” ціннісного шару.Разом з тим, етнічна ментальність, як незмінне ціннісне ядро, дозволяє національній спільноті в певній мірі протистояти натиску з боку інших, чужих для неї носіїв культури і є захистом від сліпого копіювання найгірших іноземних зразків масової культури. Культурна ментальність етносу існує у вигляді найдавніших архетипів та універсалій міфологічної свідомості, закріплена у мові, фольклорі, традиціях, звичаях, обрядах. Механізм функціонування етнокультури: етнокультурна інформація передається за допомогою етнічних стереотипів (зафіксовані у свідомості людей духовні надбання, емоційно забарвлені образи передають знання, котрі втілюють у собі елементи опису, оцінки, тобто стандартизований образ). Це усталені форми етнічної поведінки, так би мовити, її штампи, шаблони, а до певної міри і зразки, вироблені багатовіковим досвідом народу й усталені в його культурі. Етнічні стереотипи є кодом етнічної культури. Етнічне кодування характерне не тільки для традиційно-побутової, а й для сучасної культури, хоча тепер воно вже не так чітко визначене. Це пов’язано з особливостями нашого соціального буття, яке відповідно ускладнює і систему кодування: воно дедалі більше заховується в глибинні прошарки — сферу психіки, національного характеру, духовної культури і, природно, виявляється не стільки в зовнішніх ознаках, скільки у внутрішніх, чуттєвих чи поведінкових.