28. Архітектура і пошуки національного стилю кінця хіх початку хх століття: неоукраїнський стиль, необароко, модерн.

На думку істориків архітектури, В. Кричевський є одним із основоположників нового стилю в архітектурі — неоукраїнського стилю, або українського модерну. Украї́нський архітектурний модерн — один з українських оригінальних архітектурних стилів. Виник на початку XX століття. Існував і розвивався протягом майже 40 років (з 1903 по 1941 роки). В основі  лежать народні традиції хатнього і церковного будівництва і досягнення української професійної архітектури і перш за все барокової , вплив якої, починаючи з 1910 — го року був помітним і навіть зростаючим. Розвитокархітектури УАМ відбувавсямайжеодночасно в усіхрегіонахУкраїни. З 1903 року на перше місце в розробцітеорії УАМ виходить О. Г. Сластіон. Вінсформулювавпринципиморфології УАМ і всілякосприяврозповсюдженню і утвердженнюцього стилю. З'являютьсягуртки з вивченняукраїнськоїнародноїархітектури. Так, студенти ПІГІ, в майбутньомувидатнідіячи УАМ, у 1905 — у роціорганізовуютьнелегальнийгурток з вивченняукраїнськоїархітектури, кожнеліто вони ходять по селах і роблятьзамальовки хат, хлівів, церков і дзвіниць. У Харкові при Літературно-художньомугурткувиникаєУкраїнськийхудожньо-архітектурнийвідділ, який ставить собі за мету «розповсюженняукраїнського стилю» і українськогомистецтвавзагалі, а також «збереженняіншихпам'ятокУкраїни і відродженняукраїнського зодчества». У 1910–1920 рр. отримаврозповсюдження стиль необароко — спробапоєднатитрадиціївисокого «мазепинськогобароко» іздосягненнямиєвропейського модерну. Необароко прийшло і в цивільну архітектуру міста Київ, де вибудовано декілька споруд, декорованих фасадами в стилі необароко, але з буржуазними інтер'єрами. Необароковий декор отримав і Маріїнський палац в Києві, котрий постраждав від пожежі ще 1819 р. ( в межах прагнення відновити палац архітектора Вартоломея Растреллі і пристосувати споруду до візитів царської родини ). У 1868-1870 роках архітектори К. Маєвський та А. Шиле лише фантазійно відновили палацові мури в формах і декорі, наближених до барокко В. Растреллі. Цілком необароковим був і палац в садибі Стара Прилука, вибудований як копія Маріїнського палацу в Києві ( нині Вінницька область, Липовецький район ).

29. Український художній авангард.

Авангард — цей художній стиль, що увібрав сукупність багатьох новаторських і бунтарських течій у мистецтві. Найбільш загальними рисами авангардних течій є свідоме спрямування на пошук нової художньої мови, здатної виразити найсучасніші речі, революційне заперечення традиційного мистецтва, а також пов'язаних з ним цінностей; прагнення до створенням нової реальності, а отже, відмова від зображення "видимого"  В Україні авангардна творчість була блискучо представлена у 20—30-х роках (особливо кубофутуризмом: О. Богомазов, О. Екстер, В. Єрмілов, А. Петрицький та ін.). Поняття «український авангард» введено у вжиток паризьким мистецтвознавцем А. Наковим (фр. Andréi Nakov) для виставки «Tatlin's dream», улаштованої в Лондоні 1973 року. Тоді Захід уперше побачив праці світового рівня безвісних авангардистів України Василя Єрмилова і Олександра Богомазова. Відмінними рисами стилю авангард є яскраві, чисті кольори, а саме: білий, чорний, червоний, жовтий, зелений. А використання контрастних кольорів додає експресію і динаміку, які були властиві революційно налаштованої молоді початку XX століття. Основною стилю авангард є колір і форма, обов'язково контрастують один з одним Слід зазначити, що в цьому стилі можуть поєднуватися абсолютно не поєднувані предмети та матеріали. Ще серед митців-авангардистів, можна віднестиДавид Бурлюка; поляк, котрий приймав себе за українця, Казимир Малевич; Школа Бойчука. «Школа Бойчука» — не заклад, а широка система мистецьких поглядів, ідейних принципів й методики роботи. Вона існувала скрізь, де був Бойчук — в Парижі, у Львові, Києві, Одесі, Харкові. Він вирішив збирати здібних хлопців і дівчат з усієї України і відкрити в Україні власну Академію-Робітню, щоб ті дівчата і хлопці стали ремісниками-творцями: розписували церкви, робили усякі тканини дорогоцінні, килими, вишиванки, ліпили горщики, писали образи, фрески, мозаїку.Він написав монументальну ікону «Таємна вечеря». Однією з центральних ідей Бойчука була ідея синтезу мистецтв, яку він здійснив у Київській Академії мистецтв, відкриття якої відбулося 5 грудня 1917 р Центром малярського руху, що орієнтувався на  традиції і відстоював реалістичні засади, була на Україні спілка АХЧУ (Асоціація художників Червоної України) входили І. їжакевич, Ф. Кричевський, Г. Світлицький, С. Прохоров, М. Самокиш. До авангардистської АРМУ (Асоціація революційного мистецтва України) ввійшли О. Богомазов, М. Бойчук, В. Меллер, К. Гвоздик, В. Седляр та інші. Ліві авангардистські художники більше тяжіли до комуністичного руху — ще в воєнні роки вони оформлювали агітпоїзди та агітпароплави (Екстер), червоноармійські казарми в Києві (Бойчук)