5.3. Ковалики
Ковалики складають особливу родину жуків. їх багато видів, але шкідливих налічується 10-12 видів, серед яких слід відзначити темного, смугастого, посівного, степового, широкого, блискучого і чорного коваликів.
Жуки коваликів мають подовжене тіло різного забарвлення, часто з металевим полиском, вусики 11-членикові, ниткоподібні, пилчасті або гребінчасті. Передньоспинка з відігнутими назад задніми кутами. Передньогруди знизу з відростком, який вкладається в заглиблення середньо грудей; завдяки цьому жук, що опинився на спині, підскакує з клацаючим звуком і стає на ноги.
Личинки мають видовжене жорстке тіло жовтого або коричневого кольору з трьома парами грудних ніг однакових розмірів і плоску голову; верхня губа не розвинена.
Личинок коваликів прийнято називати дротяниками, які є небезпечними шкідниками багатьох сільськогосподарських культур, особливо зернових злаків, картоплі, цукрового буряка, бавовника, кукурудзи і ін.
Розповсюджені усюди, але найбільша щільність їх зустрічається в лісовій і лісостеповій зонах і у деяких областях Степу.
В біології коваликів багато спільного. Вони мають багаторічний цикл розвитку, який в залежності від виду коваликів і широті місця продовжується 3-5 років. Зимують личинки різних віків і жуки в ґрунті. Перезимувалі жуки вибираються на поверхню рано весною і живляться листками злаків, бобових і інших рослин, не наносячи їм помітних пошкоджень. З середини червня і до кінця липня самки відкладають яйця купками по 3-10 штук під грудочки і в тріщини ґрунту. Місцями відкладання яєць є всі поля сівозміни, але особливо приваблюють коваликів посіви злаків, багаторічні трави і ділянки, зарослі пирієм повзучим, т.т. стації з густим травостоєм, під пологом якого є достатня волога. Плодючість самок у різних видів складає від 60 до 200 яєць. Ембріональний розвиток продовжується 20-40 днів. Личинки живуть в грунті і, живлячись підземними частинами різних рослин, розвиваються від 2 до 4 років. За цей час звичайно вони линяють: один раз - в рік від народження, і по два рази - весною і восени - в послідуючі роки розвитку.
2 3 5 6
Рис.5.4. Смугастий ковалик
/ - жук; 2 - яйця; 3 - личинка; 4 - чотири останніх сегменти личинки; 5 - лялечка;
б - пошкоджена бульба картоплі
Личинки живуть у вологому ґрунті і при підсиханні верхніх його шарів йдуть у більш глибокі.
На злаках личинки виїдають спочатку проростаючи насіння і проростки, а потім пошкоджують у колосових злаків молоді рослини до настання фази виходу в трубку. Кукурудзу дротяники пошкоджують протягом всього літнього періоду, вгризаючись у підземні соковиті частини рослин. В результаті загибелі пошкоджених рослин проходить зріджування сходів. На інших сільськогосподарських культурах дротяники також пошкоджують проростаюче насіння, корені і підземну частину стебел переважно молодих рослин. В бульбо- і коренеплодах вони вигризають ходи, що визиває загнивання цих органів.
Личинки, закінчивши свій багаторічний розвиток, влітку, звичайно у червні-серпні, роблять в ґрунті на глибині 5-15 см колиски, у яких і заляльковуються. Через 2-3 тижні лялечка перетворюється в жука. Нові жуки залишаються в ґрунті до весни наступного року.
Виключення складають степовий і чорний ковалики, які зимують тільки у фазі личинки. У них сформовані жуки появляються літом і після відкладання яєць відмирають.
Заходи боротьби. Великого значення слід завдавати сівозміні. Вона дає можливість застосовувати агротехнічні й хімічні заходи на просапних та колосових культурах і тим самим сприяє ліквідації осередків дротяників до сівби й висаджування на полях кукурудзи, картоплі та інших сильно пошкоджуваних просапних культур. До того ж культури просапного клину за належного їх догляду зменшують щільність дротяників.
Лущення стерні після збирання зернових колосових культур зазвичай збігається з періодами залялькування коваликів та відкладання ними яєць.
Внаслідок цього заходу шкідник гине через механічні пошкодження; активізується також корисна діяльність хижих жужелиць.
Глибока зяблева оранка плугом з передплужником, наступні багаторазові розпушення й очищення полів від бур'янів спричинюють знищення частини дротяників та несправжніх дротяників, погіршення умов їх живлення і роблять їх доступними для поїдання хижими комахами, особливо жужелицями. Не відмічено5 загострення ентомологічного стану посівів озимої пшениці стосовно дротяників і за безполицевого обробітку грунту.
Дуже важливо утримувати в чистоті поля, у тому числі парові. Через знищення бур'янів, особливо пирію повзучого та плоскухи звичайної, умови живлення дротяників погіршуються, що призводить до їх загибелі.
Сівба навесні в ранні строки, загортання насіння на оптимальну глибину забезпечують кращий розвиток рослин до закінчення підйому дротяників із нижніх горизонтів грунту після зимівлі і тим самим сприяють зменшенню рівня пошкодженості посівів.
Добриво, сприяючи енергійному росту й розвитку рослин, негативно діє на дротяників, знижує їх активність і чисельність. Відмічено значну ефективність внесення органічних, мінеральних добрив та аміачної води проти цих шкідників на зернових, овочевих культурах та картоплі.
Поля, середньо і сильно заселені дротяниками, доцільно відводити під слабо пошкоджувані ними культури (однорічні бобові, гречку, льон, просо) або під чорний пар. При цьому щільність шкідників в грунті знижується в 10-15 разів.
Висів проміжних культур (суміші озимої свиріпи з озимим житом, редьки олійної) після багаторічних бобових трав та пізньоосіння оранка за переходу температури через 0°С дає можливість обмежити чисельність дротяників на 50-70 %.
Ефективним хімічним заходом захисту сходів сільськогосподарських культур від пошкодження личинками коваликів та чорнишів властивостями. На кукурудзі, цукровому буряку, соняшнику рекомендовані такі препарати: Промет 400 CS, Гаучо, Космос 250, Космос 50, Круїзер 350 FS. Можна також використовувати Фурадан (цукрові буряки), Семафор (кукурудза, соняшник). Обробку насіння здійснюють на насіннєвих заводах. Хімічні засоби доцільно застосовувати тоді, коли чисельність дротяників на полі перед сівбою кукурудзи становить 3-5 екз/м2, цукрового буряку - 2,5-3,5, соняшнику - 5 екз/м2.