§ 1.3. Небезпеки техногенного характеру

1. Техносфера — компонент навколишнього (щодо людини) середовища, створений людиною шляхом прямого або непрямого впливу технічних засобів на природне середовище: штучні технічні споруди, штучно створені речовини й узагалі будь-які результати матеріальної і духовної діяльності людини.

2. Створення перших елементів техносфери пов'язують із виникненням перших міських поселень.

3. Відчутний вплив техносфери на людину стався за часів промислової революції, коли використання водяної пари та електрики значно розширило можливості людини щодо "підкорення" природи.

4. Сучасна людина широко використовує процеси, яких немає у природі: отримує нові хімічні елементи, виробляє все нові й нові хімічні сполуки — їх кількість уже сягає 400 тисяч.

5. Вплив більшості нових речовин на здоров'я людини може мати негативні наслідки. Найшкідливішими є виробництва аміаку, кислот, анілінових фарб, фосфорних добрив, хлору, пестицидів, синтетичного каучуку, каустичної соди, карбіду кальцію та ін.

6. Для визначення ступеня забрудненості довкілля та впливу того чи іншого забруднювача на здоров'я людини в усьому світі користуються такими поняттями:

• гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин;

• гранично допустимі викиди (ГДВ) шкідливих речовин;

• гранично допустимі екологічні навантаження (ГДЕН) на навколишнє середовище;

• максимально допустимий рівень (МДР) забруднення.

  7. Існує два значення ГДК:

     1. максимальне разове значення ГДК, при якому забруднювач викликає рефлекторні реакції у людини після 20-хвилинної дії на неї;

     2. середньодобове значення ГДК, при якому навіть тривала дія не призводить до шкідливого впливу на людину.

  8. Вважається, що концентрації забруднювача у природному середовищі, котрі не перевищують ГДК, не викликають зниження працездатності, не шкодять здоров'ю людини і не спричиняють небажаних (негативних) наслідків у нащадків.

  9. Рівень забруднення повітря, що не перевищує одну гранично допустиму концентрацію (1 ГДК), є безпечним; при забрудненні на рівні 4 ГДК виникають фізіологічні й біохімічні порушення в організмі людини; на рівні 8 ГДК спостерігається підвищення загальної захворюваності, перевищення рівня 500 ГДК призводить до отруєння організму.

  10. Для різних середовищ значення ГДК для тієї, самої речовини - забруднювача є різним: наприклад, ГДК хрому в атмосфері становить 0,0015 мг/м³ (максимальна разова доза), у повітрі ГДК хрому дорівнює 0,01 мг/м³, а у ґрунті ГДК хрому - 0,05 мг/кг.

  11. ГДК забруднювачів у нормативних документах різних країн часто відрізняються, хоча й незначно.

  12. За наявності у повітрі кількох забруднювачів їх відносна концентрація не повинна перевищувати одиницю. Розрахунок у такому випадку проводять за формулою

С₁/ГДК₁ + С₂/ГДК₂ + … + С_n/ГДК_n ≤ 1

де С₁, С₂,..., C_i — фактичні концентрації забруднювачів (у мг/м³), а ГДК₁, ГДК₂, ..., ГДК_i — гранично допустимі концентрації цих самих забруднювачів (у мг/м³).

7. В Україні нараховується близько 1200 значень ГДК для природних вод, близько 700 ГДК для повітря і близько 200 ГДК для ґрунтів. Оскільки людина продукує (з викидом у довкілля) понад 20 тис. шкідливих речовин, визначення для них ГДК є завданням для майбутніх досліджень.

8. ГДВ — це кількість шкідливих речовин, яка не повинна перевищуватися під час викиду в повітря за одиницю часу з тим, щоб концентрація забруднювачів повітря на межі санітарно-захисної зони не перевищувала ГДК.

9. Санітарно-захисна зона — ділянка землі, котру створюють навколо підприємств із метою зменшення їх шкідливого впливу на здоров'я людини.

10. ГДЕН — критична межа для певного виду антропогенних навантажень на природне середовище, при перевищенні якої повністю руйнуються регенераційні механізми екосистем і навіть із припиненням антропогенного тиску екосистема вже не в змозі самовідновитися й гине.

17. ГДЕН використовують при побудові математико-картографічних моделей оптимального функціонального зонування соціоекосистем: відсутність антропогенних навантажень приймають за нуль, а величину ГДЕН за одиницю.

18. Відмінний" стан екосистеми оцінюється нульовим показником ГДЕН, "добрий" — показником від 0 до 0,2, "задовільний" — від 0,2 до 0,4, поганий" — від 0,4 до 0,6, "загрозливий" — від 0,6 до 0,8, "критичний" — від 0,8 до 1,0, "катастрофічний" — понад 1. Як "критичний" визначається стан екосистеми у межах 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС.