Відео/аудіо матеріали –

20 % Засвоєння

Демонстрація – 30% засвоєння

Дискусійні групи – 50% засвоєння

Практика через дію – 75% засвоєння

Навчання інших/ Застосування отриманих знань відразу

– 90 % засвоєння

Схема 1.1.1. «Піраміда навчання»

Схема 1.1.1. демонструє, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція – 5 %, читання – 10 %), а найбільших – за умов інтерактивного (дискусійні групи – 50%, практика через дію – 75%, навчання інших або негайне застосування знань – 90 %) [14, c. 64]. Це середньостатистичні дані, й у конкретних випадках результати можуть різнитися, але в серед­ньому таку закономірність може простежити кожен педагог.

При застосуванні інтерактивного навчання педагог зустрічається з певними труднощами. Щоб подолати ускладнення в застосуванні інтерактивних технологій і перетворити їх слабкі боки на сильні, вчителю треба пам’ятати:

Інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога. Починати потрібно з поступового використання цих технологій, якщо ви або учні з ними не знайомі. Можна розробити спеціальний план поступового впровадження інтерактивних технологій. Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж час­то проводити похапцем підготовлені «ігри».

Можна провести з учнями особливе «організаційне заняття» й розробити разом з ними «правила роботи в класі». Необхідно налаштувати учнів на сумлінну підготовку до інтерактивних занять. Використовува­ти спочатку прості інтерактивні технології: роботу в парах, у малих гру­пах, мозковий штурм тощо. Коли в учнів з’явиться досвід такої роботи, ці заняття проходитимуть значно легше, а підготовка не забиратиме багато часу.

Використання інтерактивних технологій – не самоціль. Це лише спосіб створення атмосфери в класі, котра найліпшим чином сприяє співпраці, порозумінню та доброзичливості, дає змогу по-справжньо­му реалізувати особистісно орієнтоване навчання [17, c. 16].

Якщо застосування інтерактивних технологій у конкретному класі веде до протилежних результатів, слід переглянути стратегію й обережно ставитися до використання таких методів. Можливо, варто обгово­рити цю ситуацію з учнями (чи правильно вико­ристовується методика, чи готові учні до її використання)? Застосування інтерактивних технологій вимагає старанної підготовки вчителя й учнів. Вони повинні навчитися успішно спілкуватися, викорис­товувати навички активного слухання, висловлювати власні думки, пере­конувати й бути переконливими й толерантними, розуміти інших, ставити запитання і відповідати на них.

1.2. Інтерактивні методи навчання

Метод у педагогіці визначається як спосіб цілеспрямованої взаємодії учителя й учнів для розв’язання педагогічних завдань, тобто для розвитку. У понятті «інтеракція» можна виділити дві складові: «інтер» – між, «акція» –поси­лена діяльність [21, c. 37]. Таким чином, інтерактивні методи можемо трактувати як способи цілеспрямованої міжсуб’єктної взаємодії учителя й учнів зі створення оптимальних умов для свого розвитку .

Ключовим поняттям, що визначає сутність інтерактивних методів, є взаємодія. Взаємодія розуміється як безпосередня міжособистісна комунікація, найважливішою особливістю якої визнається здатність людини «приймати роль іншого», уявляти, як її сприймає партнер по спілкуванню або група, і відповідно інтерпретувати ситуацію і кон­струювати власні дії. Педагогічна взаємодія – це обмін діяльністю між педагогом і учнями, в якому діяльність одного обумовлює діяль­ність іншого (інших) [21, c. 43]. Вона є процесом спільної діяльності викладача і учнів, атрибутами якого є:

• присутність учасників в єдиному часі і просторі, що створює мож­ливість особистого контакту між ними;

• наявність спільної мети, очікуваного результату діяльності, який відповідає інтересам усіх і сприяє реалізації потреб кожного;

• планування, контроль, корекція і координація дій;

• розподіл єдиного процесу співпраці, спільної діяльності між учасниками;

• виникнення міжособистісних відносин [17, c. 16].

Отже, інтерактивні методи – це посилена педагогічна взаємодія, взаємовплив учасників педагогічного процесу через призму власної індивідуальності, особистого досвіду життєдіяльності. Це процес інтенсивної, міжсуб’єктної комунікації учителя і учнів (педагог – суб’єкт власної професійної діяльності – ставить у позицію суб’єкта освітньої діяльності учня). Інтерактивна педагогічна взаємодія харак­теризується високим ступенем інтенсивності спілкування її учасни­ків, їхньої комунікації, обміну діяльністю, зміною і різноманітністю її видів, форм і прийомів, цілеспрямованою рефлексією учасниками своєї діяльності і взаємодії, що відбулася. Інтерактивна педагогічна взаємодія, реалізація інтерактивних педагогічних методів спрямовані на зміну, удосконалення моделей поведінки і діяльності учасників пе­дагогічного процесу [17, c. 17].

Аналіз практики інтерактивної педагогічної взаємодії дозволив виділити її провідні ознаки й інструменти, серед яких: полілог, діалог, мисленнєва діяльність, смислотворчість, міжсуб’єктні відносини, сво­бода вибору, створення ситуації успіху, позитивність і оптимістичність оцінювання, рефлексія тощо [14, c. 39].

Полілог (у перекладі з грецького означає багатоголосся) у педагогіч­ному процесі є багатоголоссям, в якому можна почути голос кожного учасника педагогічної взаємодії. Інтерактивне навчання потребує бага­тостороннього типу комунікації, коли комунікаційні зв’язки виникають не тільки між учителем і учнями, а й між усіма школярами, а педагог стає рівноправним учасником навчальної діяльності.

Діалог передбачає сприйняття учасниками педагогічного процесу самих себе як рівних партнерів, суб’єктів взаємодії. Діалог у педагогіч­ному процесі – це сприйняття учня педагогом як особистості, як ін­дивідуальності; прийняття учня незалежно від його індивідуальних, статевих або вікових особливостей.

Мисленнєва діяльність як сутнісна ознака інтерактивних методів полягає в організації інтенсивної розумової діяльності педагога і учнів. В інтерактивному навчанні вчитель має організувати самостійну пізнавальну діяльність учнів, проблемне навчання, самостійне виконання ними різноманітних розу­мових операцій, таких, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, кла­сифікація тощо [14, c. 40].

Смислотворчість є процесом усвідомленого створення (творіння, побудови) учнями і вчителем нових для себе значень, змісту предметів і явищ оточуючої реальності в межах обговорюваної теми. Результатом смислотворчості педагога та учнів є новий зміст педагогічного процесу.

Свобода вибору учнів і педагога полягає в їхньому свідомому регулюванні і активізації своєї поведінки, педагогічної взаємодії, які сприяють оптимальному розвитку, саморозвитку [14, c. 40].

Створення ситуації успіху полягає в цілеспрямованому педагогом комплексу зовнішніх умов, що сприяють отриманню тими, які вчаться, задоволення, радощі, прояву спектру позитивних емоцій і відчуттів. Ус­піх розглядається як мотив до саморозвитку, самовдосконалення. Для створення ситуації успіху використовуються різноманітні педагогічні засоби, насамперед позитивність і оптимістичність оці­нювання учнів.

Усі названі ознаки інтерактивної педагогічної взаємодії обумовлю­ють одна одну, інтегруються в єдиний комплекс атрибутів, що станов­лять змістовну і технологічну основу використання в педагогічному процесі інтерактивних методів.

РОЗДІЛ 2. ВИМОГИ ДО ІНТЕРАКТИВНОГО УРОКУ