9. Дайте визначення соціології як науки. Вкажіть її місце у системі суспільних наук.

Термін «соціологія» походить від латинського слова «societas» (суспільство) та грецького «logos» (слово, учення). Тобто соціологія – це наука про суспільство, що вивчає тенденції та закони функціонування та розвитку соціальних систем, а також прояв даних законів у діяльності соціальних груп, спільнот, особистостей.

Соціологія посідає особливе місце в системі суспільних наук. Вивчаючи громадянське суспільство та діяльність окремої людини, соціологія створює для всіх інших гуманітарних наук необхідну методологічну основу. Серед суспільних та гуманітарних наук соціологія відіграє генеруючу роль. Вона досить тісно пов’язана з філософією, особливо з її розділом – соціальна філософія. Особливо тісний зв'язок у соціології встановився з психологією. Ці науки вивчають з різних точок зору спільні питання. Відбувається процес постійного взаємозбагачення досягненнями. Також соціологія тісно пов’язана зі статикою (формування формаційної бази для аналізу соціальних явищ та процесів), політологією (соціологія влади, соціологія міжнародних відносин тощо), правознавством.

Для всіх інших наук соціологія дає власну систему поглядів та уявлень про суспільство, його структуру, закони та закономірності розвитку.

10. Дайте характеристику структури соціології. Які завдання вирішують спеціальні соціологічні теорії?

Соціологія – це наука про суспільство, що вивчає тенденції та закони функціонування та розвитку соціальних систем, а також прояв даних законів у діяльності соціальних груп, спільнот, особистостей.

Соціологія має складну структуру. Основними її елементами є загальна соціологічна теорія, спеціальні та галузеві соціологічні теорії (теорії середнього рівня) та конкретно-соціологічні дослідження.

Спеціальні та галузеві соціологічні теорії стосуються лише окремих сфер суспільного життя, соціальних інститутів та груп. Вони дозволяють створити міцну наукову основу для емпіричних досліджень в певних напрямках. Головним завданням є розкриття сутності об’єкта, що вивчається, з допомогою соціального закону, котрому підпорядковується даний об’єкт, або шляхом встановлення тих зв’язків і відносин, котрі визначають його істотні риси.

(Загальна соціологічна теорія, спираючись на соціальну філософію, дає уявлення про глибинну сутність розвитку того чи іншого суспільства, а також про місце та роль в ньому людини.

Конкретні соціологічні дослідження проводяться для отримання об’єктивної інформації про різні аспекти соціальної реальності.)

11. Типології (класифікації) є загальнонауковим методом пізнання світу. У межах психології типологічний підхід припускає розуміння особистості як цілісного утворення, що не зводиться до комбінації окремих рис. Узагальнення здійснюють на основі групування досліджуваних.

Класифікації (типології) поділяють на емпіричні і теоретичні (наукові).

Емпіричні типології ґрунтуються на спостереженнях дослідників, наділених інтуїцією, здатністю виокремлювати істотні ознаки, наявні в основі кожного типу. Ознаки можуть бути як однорідними, так і різнорідними: наприклад, особливості будови тіла, обміну речовин і темпераменту. Статистично, як правило, емпіричні типології не перевіряли.

Наукова класифікація повинна відповідати таким вимогам:

1) її класи мають вичерпувати всю безліч об'єктів, які класифікують. Наприклад, для класифікації характерів недостатньо ознаки "нервовість": спокійні люди не потраплять до жодного класу, оскільки поняття "нервовість" може бути застосоване тільки до неспокійних, неврівноважених людей;

2) кожний об'єкт може потрапити лише в один клас. Наприклад, якщо потрібно поділити всіх людей на психічно хворих і здорових, наперед треба домовитися про те, куди зарахувати проміжні типи (невротиків, людей у межовому стані), інакше вони можуть потрапити в обидва класи;

3) кожний новий підрозділ об'єктів у класифікації слід виокремлювати на основі лише однієї ознаки. Наприклад, спочатку поділяти людей за віком, а потім - за станом здоров'я, але не за обома ознаками відразу. Невиконання теж призводить до плутанини.

12. С, точки зрения психологии можно выделить пять основных аспектов («граней») личности.

Первая грань «Я» — это так называемое телесное или физическое «Я», образ тела. это не столько личность, сколько ее материальный субстрат, основание, благодаря которому личность существует, то, через что и в чем личность проявляет себя.

Телесное «Я» — это только часть личности, личность не может быть сведена к нему полностью. Ребенок еще не родился, но он уже чувствует. У него развивается нервная система, он реагирует на боль, яркий свет. Позднее возникает орган вкуса, эмбрион начинает слышать гром¬кие крики, «пугается», «сердится», реагирует на слова и ласки, на настроение матери. Другими сло¬мами, многие предпосылки личностного развития закла¬дываются уже во внутриутробном периоде.

Вторая грань «Я» — это социальное «Я», которое выра¬жается ощущении себя носителем тех или иных социальных ролей и функций. Однако набор социальных ролей нельзя приравнивать к личности человека в том смысле, в кото¬ром мы определили это слово чуть раньше.

Третья грань — психологическое «Я». Это представле¬ние человека о самом себе. К психологической грани лич¬ности можно отнести восприятие человеком собственных черт, намерений, мотивов, потребностей и способностей и отвечает на вопрос «какой я?».

Четвертая грань «Я» — это представление о себе как центре инициативы. Человек может ощущать себя как источник активности или, наоборот, быть пассивным объек¬том, на который направлены воздействия внешней среды и других людей

Наконец, пятая грань «Я» — это оценка «Я», оценка, которую сам человек дает себе. Наиболее поверхностное проявление этого аспекта личности — это самооценка, то есть общее положительное или отрицательное отношение к себе.