Глаукоматозна дистрофія (екскавація) зорового нерва.
При підвищенні внутрішньоочного тиску погіршуються умови для циркуляції крові по судинам ока. Особливо відчутно потерпає кровопостачання внутрішньоочної частини зорового нерва. В наслідок порушення живлення розвивається атрофія нервових волокон та опорних гдіальних волокон в ділянці диска зорового нерва. Клінічно атрофія зорового нерва проявляється його блідістю та утворенням заглиблення – екскавації, яка спочатку займає центральний та скроневий відділи диска, а в подальшому захоплює весь диск. Варто наголосити, що в центрі диску зорового нерва поглиблення (судинна воронка, фізіологічна екскавація) є і в нормальних очах, але до краю диска екскавація доходить тільки в глаукоматозних очах. Отже, крайова екскавація диску зорового нерва, є ознакою його глаукоматозної дистрофії.
Глаукоматозна атрофія зазвичай виникає тільки через кілька років після виникнення захворювання при неефективному лікуванні і прогресує досить повільно. Проте, в поодиноких випадках гострого підвищення внутрішньоочного тиску до високих цифр атрофія зорового нерва може розвиватись досить швидко, протягом кількох днів.
Порушення кровопостачання зорового нерва, а в подальшому глаукоматозна атрофія призводять до виникнення типових для глаукоми дефектів поля зору. Перші зміни виникають в парацентральній ділянці: збільшуються розміри сліпого п’ятна, особливо його висота, виникають парацентральні скотоми. В подальшому такі скотоми можуть зливатись з сліпим п’ятном, утворюючи дугоподібні скотоми. Ці зміни спочатку зворотні і зникають при нормалізації внутрішньоочного тиску, а в подальшому становляться постійними. В подальшому виникає звуження поля зору, особливо різко в верхньоносовому сегменті. По мірі прогресування формується трубочний зір, а в фінальній стадії зорові функції повністю зникають ( термінальна глаукома).
Вроджена глаукома.
Вроджена глаукома найчастіше виникає невдовзі після народження (інфантильна глаукома). Проте, якщо порушення відтоку невиражені, то клінічні прояви глаукоми можуть зміщуватися на кілька років (дитяча глаукома). Одною з причин вродженої глаукоми є неповне розсмоктування ембріональної мезодермальної тканини в куті передньої камери. Ця тканина закриває доступ водянистої вологи до трабекули та до шлемового каналу. Інші причини опв’язані з непавильним розвитком війкового м’язу та дефектами в формуванні трабекули та шлемового каналу. Вроджена глаукома часто комбінується з іншими дефектами розвитку ока або організму дитини, проте, може ьути і самостійним захворюванням. як правило, ураження в одному оці виражено більше ніж в другому, що полегшує діагностику.
У новонароджених та дітей раннього віку капсула ока еластична, тому клінічній симптоматиці інфантильної глаукоми домінують симптоми, пов’язані з розтягуванням ргівки та склери. Розтягування рогівки призводить до подразнення в ній нервових елементів. Спочатку виникає сльозоточивість, потім збільшення розмірів рогівки і всього очного яблука стають видимими візуально. Поступово рогівка втрачає прозорість через набряк її строми та внутрішнього епітелію (ендотелію).
Причиною набряку є попадання водянистої вологи в тканину рогівки через трищини в перерозтягнутому ендотелії. Одночасно значно розширюється лімб рогівки і його межі стають нечіткими. при огляді очного дна в пізніх стадіях захворювання візуалізується глаукоматозна екскавація зорового нерва. Для діагностики інфантильної глаукоми є дуже важливим виявлення асиметрії рогівки та очного яблука обох очей.
Через тенденцію до збільшення очного яблука через ретенцію в ньому рідини інфантильну глаукому часто називают гідрофтальмом. Пізня стадія гідрофтальму отримала назву буфтальму (Биче око) через дуже великі розміри очного яблука.
Вимірювання офтальмотонусу у дітей раннього віку можливе тільки під наркозом або під час сну, поглибленого за допомогою медикаментів. Інша методика полягає в тому, що відміняють чергове кормління дитини. Потім око анестизують дікаїном та дають дитині молоко. Під час їжі зазвичай вдається виміряти внутрішньоочний тиск.
Лікування вродженої глаукоми хірургічне. Медикаментозну терапію застосовують як додаткову міру впливу. Історія хірургічного лікування вродженої глаукоми характеризується пошуками нових хірургічних методик. На даний час найбільш прийнятними прийомами вважають гоніотомію, що розрахована на очищення трабекулярної зони з метою відновлення дренажної системи в куті передньої камери, та гоніопунктуру, що має за мету утворення фістули. Гоніотомія прийнятна при ранніх стадіях, гоніопунктура – при пізніх. Значне розповсюдження отримала також трабекулотомія.