- •1. Предмет хімічної термодинаміки
- •2. Основні поняття термодинаміки
- •3. Розрахунок роботи в термодинамічних процесах
- •4. Перший закон термодинаміки
- •4.1. Основні формулювання та аналітичний вираз першого закону термодинаміки
- •4.2.4. Адіабатичний процес
- •5. Теплоємність термодинамічної системи
- •1. Другий закон термодинаміки
- •1.1. Всі термодинамічні процеси поділяються на самодовільні та несамодовільні
- •1.2. Формулювання другого начала термодинаміки
- •1.3. Математичний вираз другого закону термодинаміки
- •3. Аналітичні вирази другого закону термодинаміки
- •4. Аналітичний вираз другого начала термодинаміки.
- •7. Третій закон термодинаміки
- •7.1. Формулювання третього закону термодинаміки
- •1. Ізольовані системи
- •2. Неізольовані системи
- •3. Об’єднаний перший та другий закони термодинаміки
- •4. Зміна енергії Гельмгольца при протіканні процесу
- •5. Зміна енергії Гіббса при протіканні процесу
- •6. Критерії протікання термодинамічних процесів
- •7. Характеристичні функції
- •8. Рівняння Гіббса-Гельмгольца
- •8.1. Хімічний потенціал
- •3. Ознаки хімічної рівноваги
- •4. Термодинамічні ознаки рівноваги
- •6. Термодинаміка хімічної рівноваги
- •9. Умови гетерогенної хімічної рівноваги
- •9.1. Напрямок фізико-хімічних перетворень в гетерогенних системах
- •9.2. Головна умова міжфазового переходу будь-якого компоненту суміші
- •1. Основні поняття та визначення
- •2. Головна умова міжфазового переходу будь-якого компоненту суміші
- •4. Фазові рівноваги в однокомпонентних системах. Діаграма стану води.
- •5. Діаграма стану карбону
- •6. Фізико-хімічний аналіз
- •7. Фазові рівноваги в двохкомпонентних (бінарних) системах.
- •7.1 Діаграма стану двохкомпонентної системи в трьох вимірах
- •9. Побудова діаграм плавлення з простою евтектикою
- •9.1. Криві охолодження
- •10. Діаграми стану бінарних систем, в яких утворюються конгруентно плавкі хімічні сполуки
- •11. Діаграма стану двокомпонентної системи, в якій утворюється інконгруентно плавка сполука
- •11. Діаграми стану бінарних систем, компоненти яких утворюють тверді розчини.
- •11.1. Схема утворення твердих розчинів
- •12. Діаграми стану обмежено розчинних рідин
- •1. Загальна характеристика розчинів
- •2. Розчинення – процес утворення розчину
- •2.1.Процес розчинення сполук з іонним зв’язком
- •2.2. Процес розчинення сполук з ковалентним полярним зв’язком
- •3. Розчинність газів в газах
- •3.1. Закон Дальтона
- •4. Розчинність газів у рідинах
- •5. Розчинність твердих речовин в рідинах
- •6. Властивості ідеальних розчинів
- •6.1. Закон Рауля:
- •7. Підвищення температури кипіння розчинів. Ебуліоскопія.
- •8. Зниження температури замерзання розчинів. Кріоскопія.
- •9. Тиск насиченої пари в ідеальних системах, утворених леткими компонентами
- •2. Дисоціація сполук з іонною структурою
- •3. Дисоціація полярних сполук (h2so4, hCl)
- •4. Закон розведення Оствальда
- •5. Теорія електролітичної дисоціації сильних електролітів.
- •6. Теорія Дебая - Гюккеля (1923)
- •7. Граничний закон Дебая і Гюккеля
- •2. Виникнення електродного потенціалу
- •3. Гальванічний елемент Якобі-Даніеля
- •3.1. Ерс гальванічного елемента Якобі - Даніеля
- •4. Рівняння Нернста - Тюріна
- •5. Класифікація електродів
- •5.1. Стандартний водневий електрод
- •5.2. Електроди другого роду
- •5.3. Каломельний електрод
- •5.4. Хлорсрібний електрод
- •2. Швидкість хімічної реакції
- •9. Теорія активних зіткнень
- •10. Зміна енергії системи під час перебігу процесу
- •11. Теорія перехідного стану
- •1.Поверхневий натяг
- •2.Поверхнево – активні речовини
- •3.Ізотерма поверхневого натягу
- •4.Ізотерма поверхневого натягу пар
- •5.Адсорбція
1. Другий закон термодинаміки
За першим законом термодинаміки при перетворенні однієї форми енергії в іншу повна енергія системи не змінюється. Але цей закон не надає жодних обмежень стосовно можливості процесу. Ми не можемо знати, чи цей процес взагалі буде протікати, в якому напрямку та на скільки повно.
1.1. Всі термодинамічні процеси поділяються на самодовільні та несамодовільні
Процеси, що протікають самі собою, тобто без зовнішніх дій, та наближують систему до стану рівноваги, називаються самодовільними.
Несамодовільний процес - це процес, для протікання якого необхідно затратити зовнішню роботу в кількості, яка пропорційна до змін стану системи.
Другий закон термодинаміки визначає можливість, напрямок і межу перебігу самодовільного процесу.
М.В. Ломоносов (1749), а пізніше Р.Клаузіус (1850) сформулювали другий закон термодинаміки :
Теплота не може самодовільно переходити від холодного до теплого тіла.
1.2. Формулювання другого начала термодинаміки
Вічний двигун неможливий, тобто неможливо побудувати механізм, який би весь час виконував роботу за рахунок охолодження будь-якого джерела тепла.
Процес, єдиним результатом якого є перетворення теплоти в роботу, неможливий.
1.3. Математичний вираз другого закону термодинаміки
Ідеальна теплова машина - це машина, яка оборотно працює без тертя та втрат тепла, робочим тілом в якій є ідеальний газ.
Робота ідеальної теплової машини базується на принципі оборотного циклічного процесу, циклу Карно.
Нагрівач надає теплоту Q1 робочому тілу, яке здійснює роботу розширення А; щоб повернутися в вихідний стан, робоче тіло має віддати певну кількість теплоти Q2 тілу, яке має більш низьку температуру Т2 (холодильнику).
А = Q1 - Q2
2. Цикл Карно
2.1. Ізотермічне розширення 1-2
Тіло здійснює ізотермічне розширення, забираючи від нагрівача кількість теплоти Q1 та здійснюючи роботу над зовнішніми силами.
Цикл Карно
2.2. Адіабатичне розширення 2-3
Робоче тіло продовжує розширятися без теплообміну з оточуючим середовищем. Воно здійснює роботу за рахунок внутpішньої енеpгії, тому його темпеpатуpа знижується до Т2.
Цикл Карно
2.3. Ізотермічне стиснення 3-4
Робоче тіло з температурою T2 приводиться в контакт з холодильником та починає ізотермічно стискатися, віддаючи холодильнику кількість теплоти Q2. Над ним (зовнішніми тілами) здійснюється pобота.
Цикл Карно
2.4. Адіабатичне стиснення 4-1
Робоче тіло від’єднується від холодильника та шляхом адіабатичного стискання повертається у вихідний стан. При цьому його температура збільшується до температури нагрівача.
Відношення кількості виконаної роботи А до кількості теплоти, отриманої робочим тілом від нагрівача, називається термодинамічним коефіцієнтом корисної дії (ККД).
Максимальне значення ККД теплової машини не залежить від природи тіла та речовин, які беруть участь в роботі машин, а залежить лише від температури нагрівача і теплоприймача.
Для підвищення ККД теплової машини потрібно збільшити температуру нагрівача та зменшити температуру холодильника;
ККД теплової машини завжди менший від 1.
Без перепаду температур перетворення теплоти в роботу є неможливим
Теплоту, поділену на температуру, при якій її одержано чи віддано системою, називають зведеною теплотою.
Сума зведених теплот циклу Карно дорівнює нулю.
