31.Технологія столярних виробів.

Столярні вироби

виготовляють для тривалого терміну експлуатації. Більшість їх

призначається не тільки для технічних цілей, але і для прикраси

приміщень, будинків і споруджень. Вони експлуатуються в різній

обстановці і різних умовах.

Тривале збереження виробів з деревини забезпечується обробкою. Під

обробкою деревини розуміють усі види обробки її поверхні, спрямовані на

поліпшення зовнішнього вигляду і захист від впливу навколишнього

середовища.

Багато видів обробки деревини, такі, як різьблення, випалювання,

інкрустація, позолочення, широко застосовувалися протягом багатьох

сторіч і зараз одержують подальший розвиток.

32.Загальна характеристика сировини для хлібо-булочних виробів

Сировину, яку використовують у хлібопеченні, поділяють на основну і додаткову. Основна сировина - це те, що необхідно для одержання тіста і хліба: борошно, вода, розпушувачі (дріжджі, закваска), сіль. Додаткову сировину вводять у рецептуру для поліпшення харчових властивостей хліба - молоко і молочні продукти, жири, цукор, патока, яйцепродукти, вітаміни, насіння ефіроолійних рослин: кориця, ванілін, шафран та ін. Велику частину додаткової сировини вводять у дозріле тісто, в якому розвилися дріжджі.

33.43.Неорганічні продукти хімічного виробництва. Хімічна промисло́вість — це галузь важкої промисловості, до якої належить продукція мінеральних добрив, пластмас і хім. композитів, штучного і синтетичного волокна й текстилю, органічних і неорганічних хімікатів, гербіцидів, хімікатів для презервування продуктів харчової промисловості, фото- і кіноплівки та реактивів для упакування, штучної гуми, засобів для миття та дезинфектантів, отрутохімікатів воєнного призначення, а також деяких експозитів.Хімічна промисловість – галузь важкої індустрії, на підприємствах якої, застосовуючи хімічні методи переробки сировини і матеріалів, одержують різну хімічну продукцію (органічні і неорганічні хімікати, мінеральні добрива і сировину для них, содопродукти, хлор, бром, барвники, реактиви, хімічні волокна, товари побутової хімії тощо). У залежності від технології виробництва і призначення продукції хімічна індустрія підрозділяється на окремі підгалузі.Основними галузями хімічної промисловості є петрохімічна (або нафтохімічна) промисловість, карбохімічна (або коксохімічна) промисловість, заводи, що переробляють іншу хім. сировину (сірка, йод, бром) тощо. Деякі ділянки хімічного виробництва, за сучасною класифікацією, не належать до хім., а становлять окремі галузі промисловості; до них належить власне нафтохім. і целюлозно-паперова (т. зв. лісохім.) промисловість, коксохім., фармацевтична і найновіша — мікробіологічна промисловість.

34.Технологія переробки молока. Вершки і сметана Молоко після видоювання піддають обробці, щоб зберегти його природні властивості і підвищити стійкість у процесі зберігання. У первинну обробку молока входять очищення його від механічних домішок, охолодження, зберігання, транспортування. У необхідних випадках проводять пастеризацію, нормалізацію і сепарування молока. Сепарування — це процес розділення молока на вершки і знежирене молоко за допомогою сепараторів-вершковідокремлювачів. Сепаратори поділяють на відкриті, напіввідкриті й герметичні. У відкритих сепараторах молоко надходить у барабан, а розділені вершки і знежирене молоко виходять при стиканні маси з повітрям; у напіввідкритих — молоко підводиться в барабан відкритим потоком, а вершки і знежирене молоко — в закритих трубопроводах; у герметичних молоко подається у барабан, вершки і знежирене молоко відводяться у закритому потоці.Призначене для сепарування молоко підігрівають до температури 40 – 50 °С. Технологічний процес вироблення сметани включає такі операції: сепарування молока для отримання вершків і нормалізація отриманих вершків, пастеризація,гомогенізація, охолодження вершків до температури заквашування, внесення закваски, сквашування, охолодження і дозрівання сметани, розфасовка і збереження готового продукту.

З5.Продукти органічного синтезу: каучук і гума. Каучук Дерево можна використовувати через 7 років. На ньому роблять зарубки і сік збирають в спеціальні посудини.Щоб видобути каучук із каучуконосних дерев, робітник робить на корі дерева вузький спіралеподібний надріз. Білий сік (латекс) повільно стікає в склянку, закріплену під надрізом. За кілька годин після надрізання збирається приблизно 150 грам соку (надрізи можна робити через кожні 2 дні). Сік густіє й застигає, перетворюючись на грудочки, а потім висихає. Це і є сирий натуральний каучук, який буває двох видів: 1.дикий каучук, добутий з дерев, кущів і лози, які ростуть в натуральних природних умовах; 2.плантаційний каучук.Зібираний молочний сік в спеціальні чашки, потім сушили та коптили. З отриманого матеріалу - пружного і непромокаючого - вони виготовляли м'ячі, судини для води, одяг, взуття, дитячі іграшки та культові фігурки.Натуральний (природний) каучук був відомий ще індійцям доколумбівської Америки, який вони добували з соку південноамериканського дерева гевеї. Від цього способу добування і походить назва каучук (caa-o-chu), що на стародавній мові майя означає "сльози дерева". В Європі каучук був завезений на початку XIX ст. Для виготовлення ґуми каучук слід переробити, додавши до нього сірку. Цей процес називають вулканізацією. Одержаний матеріал є міцнішим та еластичнішим за каучук-сирець. Для більшої міцності до ґуми додають тканини або металеві дроти (у виробництві автомобільних шин).

З6.64.Синтетичні тканини. Основою всіх тканин є волокна. Вони відрізняються за складом, будовою та, відповідно, властивостей. Властивості волокон відбиваються і на властивостях тканини. Виділяють два види волокон: натуральні волокна і хімічні волокна. Основними ознаками для класифікації є: хімічний склад волокон і область їх походження. Хіміческіеволокна-волокна штучного або синтетичного походження. Такі волокна виробляються з різного роду хімічних сполук. Хімічні волокна, що використовуються для виготовлення тканин, аналогічно натуральним, розрізняються по складу, будові і властивостям.Поділяються хімічні волокна на два класи: штучний волокна і синтетичні волокна.Штучні волокна, отримують з природних високомолекулярних сполук.Сировиною для таких волокон служать полімери, що зустрічаються в природі в готовому вигляді (целюлоза, білки). Штучне волокно являє собою тонку безперервну нитку. Тканина з такої пряжі, має рівну гладку поверхню з явним малюнком переплетення. З штучних волокон виробляють матеріали: ацетат, віскоза, штапель, модалом. Ці тканини приємні на дотик, довго залишаються сухими і мають прекрасні повітропроникні властивості. Сьогодні, завдяки новітнім технологіям, тканини з штучних волокон не тільки не поступаються за своїми фізико-хімічними та експлуатаційним властивостям натуральним тканинам, але і є їх гідною заміною.

З7.Технологія виготовлення лаків і фарб. Технологія виготовлення фарби

Для виробництва водно-дисперсійних фарб бажано використовувати дисольвер-змішувач, який би при необхідності міг перемішувати компоненти що легко поєднуються один з одним рамною (якірною) мішалкою і одночасно диспергирувати сипучі компоненти фарби (пігменти і наповнювачі) фрезерною мішалкою, розташованою ексцентрично по відношенню до центрального валу рамної (якірною) мішалки. Як правило, перемішування рамною (якірною) мішалкою здійснюється при малих оборотах (60–120 об/хв.), диспергирування ж сипучіх компонентів на фрезі проводиться при швидкості обертання валу 1000–1200 об/хв. У разі відсутності вказаного вище багатоцільового дисольвера-змішувача для виробництва водно-дисперсійних фарб можна використовувати дисольвер з центральним валом з фрезою без рамної мішалки. Розрахунок параметрів дисольвера з центральним валом, що забезпечує ефективний процес диспергирування додається.

Лаки — це прозорі розчини природних або синтетичних плівкоутворювачів (смол або ефірів целюлози) в спирті, скипидарі, маслі, з домішками пластифікаторів та інших речовин, яким покривають яку-небуть поверхню для її збереження і блиску. Є лаки на основі термопластичних полімерів (зазвичай однокомпонентні) і термореактивніх полімерів (зазвичай багатокомпонентні). При висиханні матеріалів на основі термопластів випаровуються розчинники, в термореактивних – проходить полімеризація(поліконденсація). Лаки використовують у чистому вигляді, для приготування емалевих фарб, деяких грунтовок і шпаклівок.

Розрізняють алкідні лаки (масляні, гліфталеві, пентафталеві), нітролак (ефіроцелюлозні), перхлорвінілові, поліуретанові, спиртові, бітумні, кремнеорганічні та ін.

З8.Виготовлення ковбасних виробів.Процес виробництва різних видів ковбасних виробів має багато спільного. Він складається переважно з таких операцій: підготовка сировини, засолювання м’яса, приготування фаршу, формування виробів, термічне оброблення, пакування і зберігання виробів.Водночас технологія виробництва основних видів ковбасних виробів — варених, півкопчених, варено-копчених, сирокопчених, ліверних, а також м’ясних хлібів, сальтисонів і холодців має істот­ні відмінності.

З9.Нафтопродукти, їх характеристика та використання.

Нафта (від грец. - спалахувати, займатися) - корисна копалина, горюча оліїста рідина (мал. 8.1), поширена в осадовій оболонці Землі. У її складі виявлено понад 1000 органічних і неорганічних речовин. Це багатокомпо­нентна суміш, головна складова якої - вуглеводні (насичені, ненасичені, циклопарафіни, ароматичні). Також до складу нафти входять оксигено-, ні - трогено - і сульфуровмісні сполуки.

Властивості нафти - колір, густина, в’язкість, температура тверднення, за­пах тощо - залежать від її складу. Тож зразки нафти з різних родовищ можуть істотно відрізнятися один від одного (які ще приклади з органічної хімії, що ілюструють перехід кількісних змін у якісні, вам відомі?). Приміром, колір нафти в тонкому шарі зумовлений кількістю асфальТово-смолистих речовин і може набувати відтінків від жовтуватого до темно-коричневого аж до чорного. Нафтопродукти - це суміш парафінів-нафтенів, аренів. Усі реакції радікальні, тому вони взаємозв'язані.

До головних нафтопродуктів відносять: різні види пального (бензин, дизельне пальне), мазут, гудрон, мастильні матеріали, парафіни тощо.

Первинна переробка нафти полягає в її перегонці. Перегонку здійснюють на нафтопереробних заводах після відділення з нафти супутніх газів. У процесі перегонки нафти одержують світлі нафтопродукти: бензин (tкип від 40 до 150-200 °С), лігроїн (tкип 120-240 °С), гас (tкип150-300 °С), газойль — солярове масло (tкип вища 300 °С), а в залишку — в'язку чорну рідину — мазут.

Мазут піддають подальшій переробці. Його переганяють під зменшеним тиском (щоб попередити розкладання) і виділяють мастила: веретенне, машинне, циліндрове та ін. З мазуту деяких сортів нафти виділяють вазелін і парафін. Залишок мазуту після відгону називають нафтовим пеком або гудроном.

Продукти перегонки нафти мають різне застосування.

Бензин у великих кількостях використовують як авіаційне й автомобільне пальне. Він складається звичайно з вуглеводнів, що містять у молекулах у середньому від 5 до 9 атомів Карбону.

Лігроїн служить пальним для дизельних двигунів, а також розчинником у лакофарбовій промисловості. Велику кількість його переробляють на бензин.

Гас застосовують як пальне для реактивних і тракторних двигунів, а також для побутових потреб. Він складається з вуглеводнів, що містять у молекулах у середньому від 9 до 16 атомів Карбону.

Солярове масло використовують як моторне пальне, а мастила — для змащення механізмів.

Вазелін використовують у медицині. Він складається із суміші рідких і твердих вуглеводнів.

Парафін застосовують для одержання вищих карбонових кислот, для просочення деревини у виробництві сірників і олівців, для виготовлення свічок, гуталіну і т. д. Він складається із суміші твердих вуглеводнів.

Гудрон — нелетка темна маса, після часткового окиснення його застосовують для одержання асфальту.

Мазут, крім переробки на мастила і бензин, використовують як котельне рідке пальне.

Мастила, які виділяються під час перегонки мазуту, називають мінеральними (нафтовими) маслами на відміну від синтетичних масел, які одержують штучно (хоча всі масла є сумішами органічних сполук).