28.Обробка льону, вовни, бавовни та інших видів сировини для тканин.

Льон. Рослини льону, вирвані з корінням, після відокремлення насінних коробочок називають соломою. Це вже промислова сировина, з якої виробляють волокно. Після певної обробки соломи, яка спрямована на руйнування зв'язків між луб'яними пучками і деревиною, отримують тресту.

Збирають льон-довгунець комбайнами При цьому виконується кілька операцій: брання рослин, очісування на­сіннєвих коробочок, завантаження вороху у транспортні засоби, в'язання соломи у снопи

Кінець вилежування трести визначають за пробами.

Для підбирання трести із стрічок застосовують підбирачі Вони підбирають і в'яжуть тресту в снопи або складають для наступного сушіння в конусах.

Лляну тресту зберігають при абсолютній вологості стебел не більше 19 %. Найнадійнішим є зберігання її в шохах (під навісами). Якщо навісів немає, тресту зберігають у скиртах або стогах без накриття.

Бавовна. Волокно разом з насінням — бавовна-сирець — збирається на бавовноприймальних пунктах, звідки його відправляють на бавовноочисний завод, де відділяють волокна від насіння. При переробці бавовникового насіння на бавовноочисних заводах, в процесі відділення волокна від насінин проходить розділення волокнистого покриття на три види: довге волокно (довжина 22-25 мм і більше йде для текстильної промисловості); більш коротке волокно довжиною від 3-8 мм до 20-22 мм, так званий бавовняний лінт; підпушок або дуже коротке бавовняне волокно. Найбільш довгі волоски від 20—25 мм і є бавовна-волокно. Коротші волоски — лінт — йдуть на виготовлення вати, а також для виробництва вибухових речовин.

Очищену бавовну пресують у тюки і перевозять на текстильні фабрики.

Волокно бавовни після очищення його від насіння, домішок воску і протеїну складається практично з чистої целюлози — природнього полімеру.

Вовна. Переробка починається з обов'язкової сортування, адже відрізнятися може не тільки шерсть, отримана від овець різних порід (вовняний або м'ясний), але навіть волокна Зістрижені з різних частин тіла однієї вівці відрізняються за якістю, чистоті, довжині.

Потім слід один їх самих трудомістких, наданих етапів – чищення.

Промивання вовни – також обов'язкова. Справа в тому, що відразу не промита вовна надмірно забруднена жіропотовимі виділеннями тварин, на дотик відчуття далекі від приємних.

Перед тим, як приступати до подальшої переробки, шерсть необхідно як слід висушити.

Далі шерсть необхідно вичесати, так як при митті волокна переплутуються.

Якщо ж заготовлену шерсть планується використовувати для в'язки, то доведеться зробити з неї пряжу.

29.Технологія переробки деревини в дсп і двп.

Восновном в производство шлифованного ДСП идут все виды сырья одновременно или виды сырья компануются в зависимости от требований, предьявляемых к определенному сорту ДСП. Во втором этапе полученную стружку сортируют, очищают и сушат. Затем из смолы и стружки формируется так называемый "ковер", из которого после прессования получается плита. Далее обрабатываются края плиты, и плиты подвергаются различным формам обработки - шлифованию, нанесению покрытий.

Как и МДФ, ДВП получается из спрессованной древесной пыли — но в случае с ДВП частички дерева распарены, плита делается способом мокрого прессования. Именно поэтому „изнанка” ДВП фактурой напоминает поверхность творога с „сеточкой”, как от влажной марли. И поэтому же плиты ДВП не бывают толстыми: технология не позволяет. Обычно одна сторона ДВП такой и остается, а другую покрывают пленкой (ламинируют или кашируют), такое ДВП называется "облагороженным" или "ламинированным".

ЗО.Виробництво горілки та лікеро-горілчаних виробів.

Горілка

Горілка готується із спирту-ректифікату змішуванням його з пом'якшеною водою, обробленою активованим вугіллям і профільтрованою. При фільтруванні через активоване вугілля із суміші поглинається 25—40% сивушних масел і 10—17% ацетальдегіду. В порах вугілля за рахунок часткового окислення етилового спирту утворюються органічні кислоти і ацеталі, на основі яких накопичуються складні ефіри, які надають горілці приємного аромату і поліпшують смак. Тому якість горілки можна поліпшити за рахунок зниження швидкості фільтрування. Смак горілки повинен бути м'яким, без небажаних присмаків; запах —специфічний, без стороннього присмаку, рідина має бути прозорою без сторонніх включень і осаду.

Лікеро-горілчані вироби

Для виготовлення лікеро-горілчаних виробів використовують різноманітну сировину, частину якої переробляють і отримують спиртовані соки, морси або настої, ароматні спирти тощо. Спиртовані соки одержують додаванням до свіжовиділених натуральних фруктово-ягідних соків 25 % об. спирту вищої очистки (20% об. для суничного і полуничного).

Спиртовані морси готують із свіжої або сушеної фруктово-ягідної сировини шляхом дворазового настоювання у водно-спиртовому розчині (30—60% об.). Особливий аромат має морс із слив і вишень димової сушки.

Спиртовані настої одержують із сушеної ефіроолійної і неароматичної рослинної сировини настоюванням на водно-спиртовому розчині, міцністю при першому екстрагуванні 50—70%, а при другому — 40—60%. На відміну від морсів настої містять мало цукрів, кислот і дубильних речовин.

Ароматний спирт — це дистилят, який одержують внаслідок перегонки пряної рослинної сировини, залитої 75—80%-ним водно-спиртовим розчином. Для цього використовують свіжу або сушену ефіроолійну сировину, настої, морси і спиртовані соки. При перегонці під вакуумом ароматичні речовини сировини залишаються без суттєвих змін.

Цукровий сироп дає солодість і густоту відповідним лікеро-горілчаним виробам, пом'якшує гостроту і пекучість їх смаку.

Колер — як водний розчин карамелізованої сахарози використовують для забарвлення різних видів лікеро-горілчаних виробів.

Приготування лікеро-горілчаних виробів полягає в змішуванні компонентів (купажування), корректуванні купажів, фільтруванні, витримкці виробів або їх гомогенізації.