1. Структура технологічного процесу

З метою забезпечення найбільш раціонального процесу механічної обробки заготовки складається план обробки із зазначенням, які поверхні треба обробити, в якому порядку і якими способами.

У зв'язку з цим весь процес механічної обробки розчленовується на окремі складові частини: технологічні операції, позиції, переходи, ходи, прийоми.

Технологічною операцією називається частина технологічного процесу, виконувана на одному робочому місці і охоплює всі послідовні дії робітника (або групи робітників) і верстата по обробці заготовки (однієї або декількох одночасно).

Встановлена ​​і закріплена заготівля може змінювати своє положення на верстаті щодо його робочих органів під впливом переміщують або поворотних пристроїв, займаючи нову позицію.

Позицією називається кожне окреме положення заготовки, займане нею щодо верстата при незмінному її закріплення.

Операція поділяється на переходи - технологічні та допоміжні.

Технологічний перехід - закінчена частина технологічної операції, що характеризується постійністю застосовуваного інструмента, поверхонь, утворених обробкою, або режиму роботи верстата.

Допоміжний перехід - закінчена частина технологічної операції, що складається з дії людини і чи обладнання, які не супроводжуються зміною форми, розмірів і шорсткості поверхні, але необхідні для виконання технологічного переходу. Прикладами допоміжних переходів є установка заготовки, зміна інструменту і т.д.

Перехід складається з робочих і допоміжних ходів.

Під робочим ходом розуміють частину технологічного переходу, що охоплює всі дії, пов'язані зі зняттям одного шару матеріалу при незмінності інструменту, поверхні обробки та режиму роботи верстата.

Допоміжний хід - закінчена частина технологічного переходу, яка складається з однократного переміщення інструмента відносно заготовки, не супроводжується зміною форми, розмірів, шорсткості поверхні або властивостей заготовки, але необхідного для виконання робочого ходу.

Всі дії робочого, здійснювані ним при виконанні технологічної операції, поділяються на окремі прийоми.

Під прийомом розуміють закінчену дію робітника, зазвичай прийомами є допоміжні дії, наприклад постановка або зняття деталі, пуск верстата, перемикання швидкості або подачі і т.п. Поняття прийом використовується при технічному нормуванні операції.

У план механічної обробки включають також проміжні роботи - контрольні, слюсарні та ін, необхідні для подальшої обробки, наприклад спайка, складання двох деталей, запресовування деталей, що сполучаються, термічна обробка і т.д. Остаточні операції для інших видів робіт, виконуваних після механічної обробки, вносяться в план відповідних видів обробки.

2, 49. Методи видобутку нафти.

I. Фонтанний – нафта природно фонтанує через шпару, витісняючи з покладу пластовим тиском.

II. Механічний:

a)компресорний – підйом нафти енергією стиснутого газу (газліфтний підйом) чи повітря (ерліфтний підйом), подаваного в шпару спеціальними компресорами, що коштують по системі воздухопровідов під тиском 0.8 ¸ 7 МПа;

b) штангова глибинно-насосна експлуатація – у шпару опускають насос, що пускає в хід електродвигун через станок-качалку і колону штанг. Продуктивність таких насосів – до 300 м3 нафти в добу;

c)бесштангова глибинно-насосна експлуатація – у скупчення нафти опускають відцентровий насос, що приводиться в дію зануреним електродвигуном. Продуктивність до 2 ¸ 3 тис. м3 у добу;

d) метод законтурного заводнення шарів – штучне створення активного водонапірного режиму в шарах нафти за допомогою накачування води через кільце шпар по контурі нафтоносності. Тиск, що утвориться, забезпечує природне фонтанування нафти.