1)Об’єкт редагування - це об’єкт, над яким здійснюються операції редагування: авторський оригінал, що містить текстову, ілюстраційну, аудіо- чи відеочастини; конструкція видання, видавничий оригінал, проект видання, наклад видання.

Метою редагування є трансляція повідомлень для отримання заданого соціального ефекту.

2) Редагування — це приведення об'єкта редагування у відповідність із чинними у певний 0%A7%D0%B0%D1%81"час у конкретному суспільстві нормами, а також його творча оптимізація, метою яких є отримання заданого соціального ефекту. Складається з двох рівноправних процедур: контролю (аналізу) та виправлення (реконструкції) авторського оригіналу.

Літературне редагування – це літературна обробка тексту, що готується до друку.

Літературне редагування – це професійна діяльність, спрямована на аналіз і вдосконалення мовного твору у зв’язку з підготовкою його до друку. Основою цієї діяльності є критичний аналіз твору з метою правильної оцінки та допомога автору в удосконаленні форми і змісту матеріалу

Технічне редагування – це процес, що втілює в матеріалі художній і графічний задум видання

4) Функціональні обов’язки редактора

грунтовне ознайомлення з авторським оригіналом та підготовка аргументованого;

редакторського висновку;

формулювання письмових вимог до автора;

редагування затвердженого головним редактором авторського оригіналу;

ознайомлення автора з внесеними правками;

надання авторові необхідної допомоги щодо архітектоніки тексту;

редагування ілюстративних матеріалів;

перенесення авторських виправлень до верстки;

підготовка каталожної картки видання;

візування видавничого оригіналу;

брати участь у розробці проекту художнього оформлення.

5) Правка як практична реалізація висновків редакторського аналізу, що передбачає внесення змін до тексту. Основні завдання правки: усунення огріхів, виявлених під час редакторського аналізу і не виправлених під час авторського доопрацювання; досягнення виразності і ясності формулювань; перевірка фактичного матеріалу; усунення хиб структури, мови і стилю; ідейне збагачення твору. Основні правила виправлення тексту: доречність, одноступеневість, зрозумілість, компактність.

6)Різновиди правки: за ступенем і характером змін у тексті (правка-скорочення, правка-обробка (правка-доопрацювання), правка-переробка, правка-вичитування), за суб’єктом виконання (авторська, редакторська, коректорська). Правка-скорочення як спосіб досягнення стислості викладу без втрат для змісту. Чинники, що викликають правку-скорочення: нестача місця на шпальті, недоліки літературної форми твору, перевищення договірного обсягу матеріалу, невідповідність матеріалу його жанру, причини кон’юнктурного характеру. Типологія скорочень:змістових блоків, внутрішньотекстові. Способи правки-скорочення: посилання, умовні скорочення, абревіатури, скорочення абзаців, використання шрифтів дрібнішого кеглю.

7) Правка-вичитування як читання тексту “наскрізь”. Різновиди правки-вичитування: редакторська, коректорська. Загальна методика вичитування. Аспекти попередньої роботи над рукописом: з’ясування незрозумілих літер, цифр і знаків, повторюваних знаків, що потребують одноманітного оформлення, особливостей орфографії та пунктуації, авторського стилю і манери викладу. Методичні прийоми вичитування: одночасність сприйняття змісту тексту і типових повторюваних операцій; вертикальний контроль (контроль за відхиленнями в оформленні однотипних елементів); двоступеневе вичитування. Специфікація вичитування.

8) Вичитувач має зауважити його змістові, композиційні, стилістичні хиби, перевірити правильність написання географічних назв, імен та прізвищ, точність цитат, цифр, дат, зіставність одиниць вимірювання. До обов'язків вичитувача входить також перевірка відповідності заголовків текстові, підтекстівок фотографіям та малюнкам. Правці-вичитуванню підлягають досконалі авторські тексти, які не потребують редакторського втручання. Завдання редактора тут зводиться до перевірки фактів, уточнення положень, апробації визначень. Тільки вичитуються також офіційні документи, всі види передруків, матеріали інформаційних агентств. У них усувають орфографічні помилки, позначають абзаци, звіряють цифри.

9) Правка-скорочення як особливий вид опрацювання рукопису має на меті досягти максимального лаконізму без втрат для змісту. Часто метою правки-скорочення в ЗМІ є зменшення обсягу тексту, доведення його до певних розмірів, до певного хронометражу. Цей вид правки - це пряме втручання в текст, тому редактор має врахувати особливості його змістової й синтаксичної структури. Характер змін, що вносять звичайно в текст за його скорочення, дозволяє розподілити їх на дві групи: скорочення тексту частинами й скорочення, які умовно називають внутрішньотекстовими. У першому випадку вилучають частини тексту, що є певними змістовими ланками. Вони здебільшого оформлені композиційно й синтаксично. Скорочення однотипних прикладів, фактів одного змістового ряду, подробиць не викликає труднощів під час редагування. Якщо скорочення намічено правильно, вони не спотворюють змісту й не суперечать манері автора, а отже, текст після них потрібно мінімально додатково опрацьовувати. Насамперед ідеться про опрацювання "стиків" між частинами тексту які тепер опинилися поряд, щоб досягти його зв'язності. Скорочуючи текст, редактор має завжди пильно стежити за тим, щоб епізоди й факти, вилучені під час правки, не згадувалися непрямо в наступному викладі. Коли зв'язок між змістовими ланками необхідний, скорочення великими частинами неможливе. В цьому разі вдаються до внутрішньотекстових скорочень, пов'язаних з більш глибоким утручанням у текст. Скорочення в сторінці, як правило, має виконувати відділ, що готував матеріал до друку, або сам автор.

10) Правка-обробка (правка-доопрацювання) як найбільш поширений різновид редакторської роботи. Розмаїття операцій правки-обробки: скорочення, дописування, усунення логічних помилок і композиційних недоліків, удосконалення мовно-стилістичних засобів, зміна заголовків тощо.

11) Правка-переробка є специфічною формою редагування. її використовують щодо текстів авторів, які слабко володіють навиками літературної праці. Скажімо, часто листи читачів не можна віддати до друку в тому вигляді, в якому вони надійшли до редакції. Мета цього виду правки - створення нового варіанта тексту на основі матеріалу, поданого автором. Базуючись на фактах, які повідомив автор, журналіст утілює думку автора в літературну форму. Тут редагування мало чим відрізняється від самостійної творчості. Й це не суперечить настанові про додержання авторського стилю. В такому випадку, по-перше, важко говорити про наявність в автора творчого почерку, а, по-друге, турбота про читача тут відсуває турботу про автора на другий план. Проте редактор усе одно має дбати про те, щоб не нав'язувати дописувачеві чийогось способу викладу. Правка-переробка, як і всі інші форми виправлення тексту, не повинна знеосіблювати авторський текст; вона, навпаки, має бути спрямована на те, щоб зауважувати й розвивати ті індивідуальні, неповторні риси, які має автор. Правка-переробка близька до такої особливої форми творчої праці, як літературний запис. Зауважимо насамкінець, що, як свідчить редакційна практика, під час підготовки тексту журналістського твору до друку часто поєднуються всі види правки. Застосування одного виду правки в "чистому" вигляді трапляється лише зрідка.

12) видавничий процес — це сукупність обумовлених практикою 0%9A%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&action=edit&redlink=1"книговидання послідовних дій видавничих працівників, спрямованих на підготовку і випуск у світ того чи іншого виду видавничої продукції 0%A0%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE-%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81"[1].

Редакційно-видавничий процес складається з 4 етапів:

підготовчий (пошук потрібного 0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80"автора та 0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B3%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB"оригіналу)

редакційний (0%A0%D0%B5%D1%86%D0%B5%D0%BD%D0%B7%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F"рецензування, перше читання, 0%9B%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B5_%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F"літературне редагування, 0%A2%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F"технічне редагування, 0%92%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B0"верстка, читання верстки, виведення верстки на папір, звірка, виведення оригінал-макета на плівки, художнє оформлення)

виробничий (0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%8F"поліграфія)

маркетинговий (реалізація)

12.

Редакційно-видавничий процес — це сукупність обумовлених практикою книговидання послідовних дій видавничих працівників, спрямованих на підготовку і випуск у світ того чи іншого виду видавничої продукції .

Книга, видання - комплексне явище. В її підготовці бере участь цілий творчий колектив - автор, художник, видавець, поліграфіст та ін Редактор об'єднує зусилля всіх учасників підготовки видання, направляючи їх роботу на реалізацію концепції видання.

У редакторській підготовці видань здійснюється інтерпретація твори автора засобами видавничої справи. Адекватна інтерпретація інформації, що містяться в авторському працю, можлива за умови розуміння редактором природи і сутності видання, специфіки літературної творчості, особливостей читацького сприйняття.

Відомо, що ступінь втручання редактора в підготовку твору визначається особливостями авторської праці. Так, наукова і художня діяльність спрямовані на вивчення навколишньої дійсності. Наукова література органічно завершує процес виявлення й аналізу законів і закономірностей природи і суспільства. Художня література реалізує результат художнього, естетичного пізнання людини. Тому редактор спрямовує свої зусилля переважно не на роботу з твором, а на підготовку видань, які можна розглядати як власне «авторські». Інші види видань, наприклад, довідкові, рекламні, науково-інформаційні, можна назвати «редакторськими», так як організацію твору, пошук автора, концепцію викладу змісту частіше за все створює редактор. Особливість дитячої літератури визначається насамперед її виховним, педагогічним значенням, її особливим впливом на читачів - дітей. Тут і автор і редактор спрямовують свої зусилля на забезпечення педагогічних підстав книги.

13.

Редакційно-видавничий процес складається з 4 етапів:

підготовчий (пошук потрібного автора та оригіналу)

редакційний (рецензування, перше читання, літературне редагування, технічне редагування, верстка, читання верстки, виведення верстки на папір, звірка, виведення оригінал-макета на плівки, художнє оформлення)

виробничий (поліграфія)

маркетинговий (реалізація).

14.

Пiдготвчий етап

пошук потрібного автора та оригіналу є чи не найважливішою справою на цьому етапі дій видавця або редактора.

Авторським оригіналом називається створена автором і представлена ​​для редакційно-видавничої обробки творча чи наукова робота з усіма її необхідними компонентами (основний, допоміжний і додатковий тексти, а також оригінали ілюстрацій з необхідними до них підписами).

Наступною складовою підготовчого етапу редакційно-видавничого процесу є прийом авторського оригіналу.

редактор автору пред'являє такі обов'язкові вимоги:

оригінал має бути підписаний автором із зазначенням дати подання його у видавництво;

оригінал має бути комплектним і повністю закінченим.

Редактор на цьому етапі також готує первинні документи для закладу «Облікової картки видання».

До них відносяться:

творча заявка від автора, написана на ім'я керівника видавництва;

розгорнута анотація або план-проспект видання;

інформація про самого автора, включаючи точні паспортні дані.

! Пiдготовчий етап (пошук потрібного автора, прийом авторського оригіналу та збір первинних документів для оформлення облікової картки видання)

15.

1. Перше читання (або детальний перегляд) оригіналу редактором на екрані комп'ютера або на папері. (Раніше обов'язковою умовою завершення першого читання було складання редакторського висновку та затвердження його головним редактором. Нині переважна більшість видавців це давнє вимога радянського видавничого процесу ігнорують).

2. Редагування тексту редактором на екрані комп'ютера у форматі А-4. (У ряді випадків, для прикладу, коли у виданні передбачений науковий редактор, таке редагування може здійснюватися на папері, з подальшим внесенням оператором виправлень редактора на екрані комп'ютера).

3. Робота з відредагованим текстом технічного та художнього редактора перед версткою (вибираються гарнітури та розміри шрифтів основного, допоміжного, службового текстів, заголовків, а також різноманітні виділення, відступу, спуски; вказуються місця для елементів художнього оформлення, колонтитулів, колонцифр і т.п.) .

4. Верстка відредагованого тексту в конкретному форматі і відповідно до вказівок технічного та художнього редактора. (Здійснюється оператором або верстальником).

5. Читання першого верстки, звірка редакторських виправлень, внесених у форматі А4. Коректорські процеси зчитування та вичитування. (Ці два процеси важливо розрізняти. Зчитування - є зіставленням зверстаного після редагування варіанту видання з його оригіналом; вичитування передбачає усунення орфографічних, пунктуаційних і буквених помилок, правильна розстановка розділових знаків, дотримання принципів уніфікації та однакового стилю представлення тексту).

6. Висновок підписаний верстки на папір. Остання звірка попередніх виправлень.

7. Висновок оригінал-макету на плівки.

8. Виготовлення, редагування, звірка та виведення на плівки художнього оформлення зовнішньої та внутрішньої частин видання (здійснюється спільно редактором і художнім редактором або художником (дизайнером)).

16.

Виробничий етап редакційно-видавничого процесу починається з вибору видавництвом поліграфічного підприємства та складання договору з ним на друк видання та передачі оригінал-макету з усіма необхідними документами (лист видавництва, комплектний оригінал, технічна видавнича специфікація і договір з поліграфічним підприємством).

З цієї хвилини вся подальша робота з перетворення оригінал-макету в конкретне видання здійснюється поза межами видавництва. І хоча серйозне поліграфічне підприємство саме зацікавлене у якісному виконанні замовлення видавця (адже від цього залежить подальша співпраця партнерів), на цьому етапі є кілька важливих процесів, які не можуть завершитися без участі редактора.

1. Звірка та підписання до друку відбитків художнього оформлення, зроблених після кольороподілу.

2. Звірка та підписання до друку чистих аркушів внутрішньої частини видання перед формуванням книжкового блоку.

3. Звірка та підписання до друку сигнального екземпляра.

17.

4) Маркетинговий етап

Непросто визначити, звідки починається цей етап. У переважній більшості середніх і великих видавництв він наступає після отримання редактором первинних документів від автора. Адже чим раніше буде продуманий і організований комплекс заходів, спрямованих на просування на книжковому ринку конкретного видавничого продукту, тим успішніше можна його реалізувати.

Завданням редактора на цьому етапі є написання такого рекламного тексту, який би відразу «заробив» на створення високого іміджу майбутнього видання. Нерідко буває, що слабке зміст книги компенсується успішної рекламою та іншими маркетинговими акціями. І, навпаки, прекрасне за змістом видання може осісти на складі, так як і каталожна картка, і анотація, і рекламні тексти для друку зроблені бездушно і не професійно.

18.

Авторський оригінал – частина твору, підготована автором чи колективом авторів, офомлена відповідно стандарту та призначена для передання до видавництва з наступною редакційно-видавничою обробкою.

Коли автор передає видавцю плоди своєї інтелектуальної праці, цей текст буде видозмінений. Тому його називають Видавничим оригіналом: це комплект оригіналів усіх частин видання: тексту, зображального матеріалу, зовнішнього оформлення), вичитаний, розмічений для подальшого макетування та художнього оформлення.

Художнє оформлення – один із головних етапів перетворення авторського оригіналу на твір друку. Зазвичай штат художньо-технічної редакції може включати такі посади:

• Художній редактор

• Технічний редактор

• Дизайнер

• Фотограф

• Художник

• Дизайнер комп’ютерної верстки

Звісно ж, не завжди над розробкою художнього оформлення видання працює увесь штат. Наприклад, коли планується видання без ілюстрацій та фотонаповнення, художників та фотографів до процесу не залучають.

Є три етапи оформлення друкованого видання:

• Підготовчий – виникнення ідеї оформлення, її формування, перетворення на проект оформлення, а вже потім – у макет.

• Виконання та редагування – формування змісту та графічного оформлення: це робота над ескізами, пошук та добір ілюстрацій, їх компонування т приведення в один, пов’язаний між собою, тематично уніфікований зображальний ряд. Це – процес художнього редагування.

• Композиційно-технічний етап: верстка макету видання за допомогою настільних видавничих програм. Підготовка зверстаного матеріалу до поліграфічного етапу.

Варто зазначити тлумачення поняття «верстка»:

Комп'ютерна верстка - поєднання персонального комп'ютера та спеціального програмного забезпечення для створення макету для друку в типографії або на принтері. Користувач створює макет сторінки, що містить текст, графіку, фотографії та інші візуальні елементи. В залежності від необхідної кількості та якості матеріалів друк може відбуватися на принтері, ризографі або в спеціалізованих типографіях. Для комп'ютерної верстки частіше за все використовуються програми QuarkXPress, Adobe InDesign, також можуть використовуватися Scribus, Microsoft Publisher, Apple Pages та інші. Використовуючи термін Комп'ютерна верстка мають на увазі не лише створення макету сторінки (page layout) для книг та журналів, цей термін застосовується і до створення макетів рекламних оголошень, упаковки, дизайну виставкових стендів, роздаткових матеріалів тощо.

Художній редактор у виданні – це здебільшого керівник, людина, яка ставить завдання та слідкує за їх виконанням. Він запрошує за необхідності до співпраці художника, напередодні вивчивши твір та помітивши необхідність ілюстрування. Також він може замовити художнику, дизайнеру, фотографу чи верстальнику: Виконання ілюстрацій, шмуцтитулів,обкладинки, ініціалів, ретуш зображень, монтаж тексту і фото, створення шрифтів.

Тому зараз варто виділити, які ж саме обов’язки у художнього редактора:

1. Організація розроблення та утвердження проекту видання.

2. Контроль за втіленням задуму видання, його якістю.

3. Контроль роботи технічного редактора над оригіналом видання.

4. Критичному оцінюванні роботи фотографа і художників.

5. Підготовці макету видання.

6. Здійсненні коректури.

7. Затвердженні оригінал-макету.

8. Оформленні документації.

Після того, як авторський оригінал надійшов у видавництво, головний редактор, художній редактор, технічний редактор розробляють проект конструкції видання, який охоплює особливості внутрішнього та зовнішнього оформлення.

19.

Обовязкові елементи авторського оригіналу:

•Титульна сторінка.

•Текстова частина оригінала – надрукований повний текст видання.

•Дублікати текстових елементів, друкарська форма для яких виготовляється іншим способом порівняно із формою для основного тексту

•Робочий зміст.

•План оформлення видання.

20.

Коректу́ра (від лат. correctura — «виправлення», «поліпшення») — процес виправлення граматичних і технічних помилок та недоліків, як в текстовому, так і графічному матеріалах, підготовлених для розмноження друкарським (або будь-яким іншим) способом. У вужчому сенсі — відтиснення з друкарського набору (див. Набірне виробництво), призначене для внесення виправлень.

Існують чотири види коректур: друкарська; коректура видань, що випускаються по оригінал-макетах; видавнича коректура і коректура репродукційних друкарських форм. Друкарська і додрукарська коректура видань по оригінал-макетах передбачають виправлення помилок в наборі, що виникли на всіх стадіях набірного процесу; видавницька коректура включає виправлення автора, редактора і технічного редактора; коректура репродукційних друкарських форм полягає в звіренні пробних однобарвних або багатобарвних відтиснень з оригіналом (наприклад, картиною, що знаходиться в музеї) і письмовій вказівці на берегах відтиснення (без спеціальних знаків) виправлень, які повинні бути внесені до форми (наприклад, підсилити або ослабити друкарські елементи на формі).

в основі редагування й коректури лежать різні

процедури. У першому випадку – вдосконалення, у другому – виправлення. За ці дві важливі ділянки роботи відповідають різні працівники – редактор і коректор

21.

Слово «коректор» — латинського походження (corrector — «той, хто виправляє друкарські помилки при підготовці видання»). Окрім видавництва посада коректора віддавна «прописалася» також у друкарні. Солідне поліграфічне підприємство, яке дбає про високу репутацію серед постійних і нових замовників, прагне мати в себе представника цих редакторських професій, щоб уникнути можливих помилок на завершальному етапі виготовлення видавничого продукту.

У видавництві коректор (або ціла коректорська служба) працює під безпосереднім керівництвом головного редактора.

До найголовніших функціональних обов'язків коректора належать:

зрівняння видавничого оригіналу з авторським після внесення редакторських правок;

усунення орфографічних, пунктуаційних помилок, буквених неточностей та технічних огріхів верстки;

уніфікація тексту;

виявлення смислових, логічних стилістичних та фактологічних помилок;

звіряння цитат і використаних текстів за першоджерелами;

уважне читання специфічних елементів тексту (висновків, дефініцій, дат, чисел, імен);

спеціальна звірка з оригіналом;

перевірка правильності побудови таблиць, рисунків і креслень, відповідність їх підписів до коментування в тексті;

перевірка вихідних відомостей в останній підписній верстці;

звіряння сигнального примірника;

звіряння ідентичності назв, розділів, параграфів тощо;

стеження за правильною розбивкою тексту на абзаци, особливо в останній верстці.

22.

Обов’язки коректора як учасника редакційно-видавничого процесу:

1) звірення набраного тексту з авторським оригіналом;

2) виправлення граматичних, орфографічних, пунктуаційних та ін. помилок;

3) звернення уваги редактора на сумнівні місця в тексті; 4) перевірка внесених складальником правок;

5) перевірка плівки на ідентичність підписаній коректурі; 6) уніфікація елементів видання.

23.

Хоча коректурою (коректою) прийнято називати виправлення помилок, проте не кожне таке виправлення можна термінологічно позначити цим поняттям. До того ж це поняття багатозначне. Ось його зміст:

1)виправлення помилок, які помітив коректор (працівник редакції, видавництва, друкарні) на пробному відбитку з друкарського набору (комп’ютерного складання) чи в його електронній версії;

2) коректурні відбитки, призначені для виправлення помилок;

3) важлива складова (етап) редакційно-видавничого процесу, тобто процесу випуску друкованої продукції – газети, журналу, книги тощо;

4) навчальна дисципліна (предмет) із циклу фахової підготовки студентів спеціальностей “Видавнича справа та редагування”, “Журналістика”.

Головні завдання коректури в цілому полягають:

1) у звірянні тексту набору з текстом оригіналу;

2) у виправленні орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок в авторському тексті;

3) в усуненні порушень технічних правил набору й верстки.

Натомість найважливішими аспектами роботи редактора над текстом є редакторський аналіз та практична реалізація його висновків.

24.

Читання відбитків – це невід’ємна складова праці коректора. За своїм характером це читання фахове, тобто професійне. В основному коректор читає відбитки, які називають коректорськими. До коректорських відбитків належать

1)технічнескладання(тобто копіяскладеного в програмі Microsoft Word тексту авторського оригіналу);

2) верстка (копія сформованих шпальт видавничого оригіналу);

3) звірка (звірні аркуші, тобто контрольні коректурні відбитки зверстаних шпальт авторського твору);

Коректурні відбитки у вказаній послідовності відтворюють рух поступового вдосконалення оригіналу, його підготовку до друку.

Читання технічного складання передбачає:

– виправлення граматичних і стилістичних помилок;

– внесення кон’юнктурних виправлень, тобто виправлень,

пов’язаних із появою нових фактів;

– уніфікацію елементів складання;

– перевірку дотримання стилістичних правил складання.

Перед коректурним читанням верстки стоять такі завдання:

1) перевірка внесення авторських та редакторських виправлень; 2) усунення непомічених при читанні технічного складання

орфографічних і пунктуаційних помилок;

3) унесення незначних граматичних, стилістичних,

кон’юнктурних виправлень.

Читання звірних аркушів зводиться до такого:

1) перевірка внесення попередніх виправлень в електронну

версію видання;

2) усунення помилок у заголовках, на титульних сторінках, їх

зворотному боці, у вихідних даних;

3) перевірка правильності спуску шпальт, пагінації сторінок,

переходу слів і речень зі сторінки на сторінку, відповідність підписів ілюстраціям.

25. Вимоги до коректурних відбитків.

Кількість. Відбиток зверстаних шпальт оптимально роздруковувати у 3 комплектах - для редактора, автора и коректора.

Нумерація та комплектність. Коректура повинна бути комплектною, тобто без пропусків шпальт чи окремих їх фрагментів. Нумерація відбитків - наскрізьна, тобто від першої сторінки до останньої; вести окрему нумерацію в кожному розділі не дозволяється.

Папір. Коректні відбитки слід виготовляти на білому папері, який добре всотує фарбу принтера.

Береги. Бічні береги відбитків, за класичними вимогами, повинні бути не менше 5 см , інакше винесення коректурних знаків утруднюватиметься.

Якість. Текст повинен бути чітким, без ефектів смуг.залитих і розмазаних рядків.

Норми помилок.На один обліково видавничий-аркуш припускається помилок: у технічному складанні - не більше 15, у зверстанних шпальтах - не більше 4, у звірних аркушах - не більше 1.

26 Види коректурних відбитків та їхні особливості

Розрізняють такі види коректурних відбитків:

технічне складання -відбиток зі складенного у програмі Word тексту авторського оригіналу, в якому враховані редакторські виправлення. В технічному складанні слід:

- виконати необхідні виправлення граматичного і стилістичного характеру;

- внести конюктурні виправлення;

- провести уніфікацію елементів складання;

- перевірити дотримання технічних правил складання;

- виправити правописні помилки.

Верстка- коректурний відбиток зі сформованних шпальт видавничого матеріалу. У зверстаних шпальтах:

- вносять авторські та редакторські виправлення;

- усе ж таки виконуються дрібні граматико-стилістичні та конюктурні виправлення;

- виправлять раніше не виявлені орфографічні та пунктуаційні помилки;

- перевіряють дотримання технічних правил верстання та вимог видавничої специфікації;

- оцінюють якість верстки на відповідність нормам художньої редакції.

Звірка або звірні аркуші - контрольний коректурний відбиток зі зверстанних шпальт.

У звірних аркушах виконуються такі операції:

- пересвідчуються, що виправлення зроблені, у попередній коректурі внесені в електронну версію оригіналу;

- перевіряють правильність спуску шпальт, пагінацію сторінок, перехід частин слів і речень зі сторінки на сторінку, відповідність текстівок до ілюстрацій;

- виявляють фактичні та смислові помилки у заголовках, вихідних даних, титульних сторінках тощо;

- пересвідчившись у цілковитій готовності видавничого оригіналу ставлять візу "До друку".

27. Види звіряння.

Читання звірних аркушів зводиться до такого:

1) перевірка внесення попередніх виправлень в електронну

версію видання;

2) усунення помилок у заголовках, на титульних сторінках, їх

зворотному боці, у вихідних даних;

3) перевірка правильності спуску шпальт, пагінації сторінок,

переходу слів і речень зі сторінки на сторінку, відповідність підписів

ілюстраціям.

28. Особливості традиційного і сучасного видавничих процесів, роль коректора і редактора в них.

Редакційно-видавничий процес є

складним процесом підготовки видавничого

оригіналу. До нього належать декілька

рівнів і станів. Учасниками редакційно-

видавничого процесу є: автор або перекладач,

редактор або головний редактор, художній

редактор (дизайнер), технічний редактор,

верстальник, складальник, коректор.

Кожен із них має своє коло обов’язків. Але всі вони співпрацюють

між собою, і від цього значною мірою залежить якість видання. Слід

зазначити, що коректурні відбитки із металевого набору або роздрук

із комп’ютерного набору, призначені для коректури, читають, крім

коректора, і автор, і редактор, і технічний та художній редактори.

Однак ці учасники редакційно-видавничогпроцесу

опрацьовують коректурні відбитки з певною метою в межах власної

компетенції, тому вони не можуть повністю замінити коректора.

Обов’язки коректора як учасника редакційно-видавничого

процесу:

1) звірення набраного тексту з авторським оригіналом;

2) виправлення граматичних, орфографічних, пунктуаційних та

ін. помилок;

3) звернення уваги редактора на сумнівні місця в тексті;

4) перевірка внесених складальником правок;

5) перевірка плівки на ідентичність підписаній коректурі;

6) уніфікація елементів видання.

Питання, які виникають у коректора в ході роботи над

коректурними відбитками, розв’язують автор (перекладач) і

редактор. При чому роблять це в такій послідовності: спочатку

редактор, а вже потім автор. Останній знімає ті питання, на які не

може відповісти коректору редактор.

Кінцевою метою роботи редактора над коректурними відбитками

є випуск у світ видання без помилок як суто правописного, так і

технічного характеру.

Щоб реалізувати цю мету, редактору треба володіти стійким

комплексом особистісних і професійних якостей, а також бути

готовим до виконання коректури як основног виду діяльності.