Лекція №6.
Тема: Захворювання зовнішнього вуха.
План.
Клінічна анатомія й фізіологія вуха.
Незапальні захворювання зовнішнього вуха.
Запальні захворювання зовнішнього вуха.
АНАТОМІЯ ВУХА
Вухо складається із трьох відділів: зовнішнього, середнього й внутрішнього (мал. 59). У внутрішнім вусі розташовані рецептори слухового й вестибулярного аналізаторів.
Зовнішнє вухо
Зовнішнє вухо складається з вушної раковини й зовнішнього слухового проходу.
Вушна раковина (мал. 60) складається із хрящового кістяка, покритого шкірою, і за своєю формою нагадує раковину; задня поверхня раковини рівномірно опукла, гладка, передня ввігнута, покрита напівмісячними складками й поглибленнями, що утворяться між ними. Зовнішній вільний край вушної раковини зветься завитка; донизу раковина поступово переходить у вушну мочку, що позбавлена хряща й містить сильно розвинену подкожножирову клітковину з невеликою кількістю посудин і нервів. Виступаюче попереду піднесення вушної раковини, що прикриває отвір зовнішнього слухового проходу, називається козелок. Проти козелка розташовується - противокозелок.
Зовнішній слухової прохід починається воронкоподібним поглибленням на зовнішній поверхні вушної раковини і являє собою канал, що направляється горизонтально кнутри й трохи кпереди, довжина якого від верхівки козелка до краю барабанної перетинки в середньому становить 3,5 див. Наприкінці цього каналу розташовується барабанна перетинка, що відокремлює зовнішнє вухо від середнього. Зовнішня третина слухового проходу утворена хрящем і перетинчастою тканиною, внутрішні дві третини — кістковою частиною скроневої кістки;
1 — козелок; 2 — мочка; 3 — завиток;
4 – поглиблення раковини.
Хрящовий і кістковий відділи проходу в місці з'єднання утворять тупий кут, відкритий кпереди й донизу. Тому при огляді барабанної перетинки, щоб випрямити слухової прохід, необхідно відтягати вушну раковину кзади й догори.
Просвіт зовнішнього слухового проходу має форму овалу з поздовжнім діаметром 1 див. Ширина його індивідуально різна, а також залежить від віку. Самою вузькою частиною є перешийок - місце переходу хрящової частини в кісткову; тут в області перешийка найчастіше застряють сторонні предмети. Стінки слухового проходу покриті шкірою, що у кістковій частині поступово истончается, губить підшкірну клітковину й щільно зростається з окістям. Шкірний покрив хрящової частини багатий волоссями, сальними залозами, а також сірчаними залозами, які виділяють вушну сірку; у шкірі кісткового відділу немає ні волосся, ні залоз. Верхня стінка зовнішнього слухового проходу в кістковому відділі граничить із середньою черепною ямкою; задня стінка утворена передньою стінкою сосцевидного відростка; передня стінка граничить із суглобом нижньої щелепи, нижня граничить із привушною залозою. Зовнішня третина передне-нижней стінки утворена хрящем, у якому перебувають 2-5 вирізок (санториниеви щілини), закритих сполучною тканиною. Через ці щілини при нагноєнні привушної залози може прориватися гній. Передня стінка граничить із суглобною голівкою нижньої щелепи, тому запальний процес на передній стінці зовнішнього слухового проходу супроводжується болем при жуванні й розкритті рота. Травма нижньої щелепи, падіння або удар по підборіддю (знизу нагору) можуть викликати перелом передньої стінки слухового проходу з відтискуванням суглобної голівки нижньої щелепи кзади й догори.
У немовлят немає кісткового слухового проходу й сосцевидного відростка й замість кісткового слухового проходу є лише кісткове кільце. По внутрішньому краї кісткового кільця проходить кістковий жолобок, у який вставлена барабанна перетинка. У верхніх відділах, позбавлених кісткового кільця, барабанна перетинка безпосередньо прикріплюється до нижнього краю луски скроневої кістки. До кінця 3-го року життя зовнішній слухової прохід формується повністю. Кровопостачання зовнішнього вуха здійснюється за рахунок галузей зовнішньої сонної й верхнечелюстної артерій. Рухова іннервація зовнішнього вуха здійснюється гілочками лицьового нерва, чутлива - галузями тройничного й блукаючого нервів. Галузі останнього легко піддаються подразненню при протиранні зовнішнього слухового проходу або введення в нього лійки; при цьому з'являється рефлекторний камшель. Відтік лімфи зі стінок слухового проходу спрямований до найближчих лімфатичних вузлів, що розташовується кпереди й донизу від вушної раковини, на сосцевидном відростку. Запальні процеси в зовнішньому слуховому проході нерідко супроводжуються збільшенням і хворобливістю цих лімфатичних вузлів.
Барабанна перетинка
Барабанна перетинка являє собою овальну тонку напівпрозору пластинку, що розташовується на границі зовнішнього й середнього вуха. Розмір барабанної перетинки 11X9 мм. Більша частина барабанної перетинки перебуває в кістковому жолобку барабанного кільця й називається натягнутої, інша, менша, частина барабанної перетинки, що розташовується кпереди й догори й, що прикріплюється безпосередньо до вирізки в лусці скроневої кістки називається обвислої; її називають також шрапнеллевої перетинкою. Барабанна перетинка складається із трьох шарів: зовнішнього - шкірного - шкірного покриву, що є продовженням, слухового проходу; середнього - фіброзного, внутрішнього - слизуватої оболонки, що є продовженням слизуватої оболонки барабанної порожнини. Шрапнеллева, або обвисла, частина барабанної перетинки складається тільки із двох шарів: вона позбавлена середнього фіброзного шару.
Середнє вухо
До середнього вуха ставляться безпосередньо зв'язані між собою барабанна порожнина, сосцевидний відросток з його клітинною системою й слухова труба (мал. 62).
Барабанна порожнина являє собою невелике, обсягом близько 1 див3, простір, що розташовується в кам'янистій частині скроневої кістки. Попереду через слухову трубу барабанна порожнина повідомляється з порожниною носоглотки, позаду, через вхід у печеру з печерою й клітками сосцевидного відростка. У барабанній порожнині, як і в клітках сосцевидного відростка, утримується вступник через слухову трубу повітря.
/ — права барабанна перетинка розділена на чотири квадранти: / — передній-верхній; 2 — передній-нижній; 3 — задне-верхний; 4 — задне-нижний; // — барабанна перетинка: а — натягнута частина; б — обвисла частина або шрапнеллева перетинка: / — світловий рефлекс (конус); 2 — бічний (короткий) відросток молоточка; 3, 4 — передня й задня складки; 5 — рукоятка молоточка; 6 — пупок.
Рис. 62. Розпив через середнє вухо.
/— слухова труба; 2 — барабанна порожнина; 3 — антрум; 4 — клітки сосцевидного відростка.
Барабанну порожнину прийнято ділити на три відділи; середній, найбільший, відділ - відповідає барабанної перетинки, верхній відділ- лежить над попереднім і носить також назву надбарабаного простору, або аттика; нижній відділ - лежить нижче рівня барабанної перетинки.
У барабанній порожнині розрізняють шість стінок.
Верхня стінка, або дах, барабанної порожнини утворена тонкою кістковою пластинкою яка граничить із середньою черепною ямкою й скроневою часткою мозку
Нижня стінка тонка, граничить із цибулиною яремної вени від якої вона відділена тонкою кістковою пластинкою.
Передня стінка граничить із каналом внутрішньої сонної артерії.
У верхній частині перебуває отвір слухової труби.
Задня стінка у верхній своїй частині має вхід у печеру сосцевидного відростка.
Внутрішня стінка є зовнішньою стінкою внутрішнього вуха. У середній її частині перебуває кістковий виступ - мис, що відповідає першому завитку равлика. Над мисом і кзади від нього розташоване вікно передодня, а під ним - ніша вікна равлика, закритий вторинною барабанною перетинкою. Над вікном передодня перебуває виступ каналу лицьового нерва й над ним - виступ бічного напівкружного каналу, що добре контурирується й служить важливим розпізнавальним пунктом при оперативних втручаннях на середнім вусі.
Зовнішня стінка в основному складається з барабанної перетинки, зверху й знизу вона утворена внутрішньою частиною кісткової стінки зовнішнього слухового проходу.
У барабанній порожнині містяться три слухові кісточки: молоточок, ковадло й стремя (мал. 63), які, будучи зв'язані між собою зчленуваннями й зв'язуваннями, утворять безперервну й досить рухливий ланцюг між барабанною перетинкою й овальним вікном. Рукоятка молоточка як би уплетена у фіброзний шар барабанної перетинки, а підніжна пластинка стремені за допомогою кільцеподібного зв'язування закріплена в овальному вікні. Між молоточком і стременем розташовується ковадло.
Слухова (евстахієва) труба з'єднує барабанну підлогу ость із порожниною носоглотки; довжина її близько 3,5 див.
Слухова труба має кісткову й хрящову частини. Кісткова частина перебуває в скроневій кістці, хрящова - у товщі латеральній частині стінки носоглотки. Слизувата оболонка, що вистилає трубу, покрита багаторядним циліндричним епітелієм, причому рух ресничек спрямований убік носової частини ковтки.
Звичайно слухова труба перебуває в спавшемся стані, але при кожному ковтальному русі внаслідок скорочення пучків, що прикріплюються до неї, м'язів м'якого неба вона відкривається й повітря надходить у барабанну порожнину.
Сосцевидний відросток являє собою кісткове утворення, витягнуте донизу у формі соска, до якого прикріплюється грудино-ключично-сосцевидная м'яз.
На зовнішній поверхні сосцевидного відростка видна верхня границя його у вигляді скроневої лінії , що відповідає рівню середньої черепної ямки.
Попереду сосцевидний відросток граничить із задньою стінкою слухового проходу. Цими двома розпізнавальними пунктами користуються при розкритті печери.
/ — тіло ковадла; 2 — голівка молоточка; 3 — шейка молоточка; 4—рукоятка; 5— пластинка стремені; 6 — головка стремені; 7 —довгий відросток наковальні; 8 — короткий відросток наковальні.
На внутрішній поверхні сосцевидного відростка, зверненої до задньої черепної ямки, є борозна сигмовидної пазухи, у якій лежить сигмовидна пазуха . У верхівки сосцевидного відростка під дном барабанної порожнини вона утворить цибулину яремної вени. У товщі сосцевидного відростка перебуває печера. Вона перебуває безпосередньо кзади від аттика й повідомляється з ним через вхід у печеру.
Стінки барабанної порожнини, печери й кліток сосцевидного відростка вистелені тонкою слизуватою оболонкою, позбавленої слизуватих залоз.
Кровопостачання середнього вуха здійснюється галузями зовнішніх і внутрішньої сонних артерій.
Іннервація середнього вуха здійснюється галузями язикоглоточного, лицьового й симпатичного нервів.