Сторонні предмети глотки.

Зустрічаються досить часто. Вони можуть бути різної природи й форми: риб'ячої кістки, металеві предмети, злаки шматочки дерева, протези.

Влученню сторонніх предметів у глотку сприяє неуважний прийом їжі, у людей похилого віку носіння протезів знижує чутливість слизуватої оболонки.

Сторонні предмети можуть застрявати в лакунах, іноді проникають у товщу тканини мигдалин, між мигдалиною й піднебінною дужкою, в області язичної мигдалини, у бічному валику.

Рідше сторонні предмети попадають у носоглотку або проштовхуються з порожнини носа.

Можливе влучення живих сторонніх предметів при купанні й питві води.

Клініка - колючий біль, надалі стає хворобливим ковтання. Якщо сторонній предмет звужує вхід у гортань то можлива ядуха кашель.

Тривале перебування стороннього предмета в ковтку звичайно приводить до запалення тканин, у місці впровадження видні гіперемія й набряк.

У носоглотці сторонні предмети можуть давати сукровичні виділення, незначний захід.

Діагностика - огляд, обмацування, R - діагностика металевих предметів.

Лікування - анестезія, пінцетом або щипцями захоплюють і витягають.

Полоскання фурациліном, що щадить їжа, іноді садна дають клініку стороннього предмета, тому необхідно щоденне спостереження за хворим.

Висновки.

Вивчення даної теми має велике значення для майбутніх фельдшерів і акушерок, тому що захворювання глотки часто є причиною виникнення різної патології внутрішніх органів. Знання клініки й діагностики аденоїдів допоможе середньому медпрацівнику вчасно направити працівника на оперативне лікування. Знання диференціальної діагностики ангін і дифтерії дає можливість не пропустити стерті форми дифтерії.

Хронічні захворювання глотки, особливо хронічний тонзиліт ставляться до групи найпоширеніших захворювань. За даними мед. статистики хронічним тонзилітом страждає близько 15 % людей земної кулі. Серед дорослого населення зустрічається 4-10% випадків, а серед дітей в 12-15% випадків. Хронічний тонзиліт є погрозою поразки таких інших органів і систем.

Майже ? таких важких захворювань як ревматизм, нефрит, холецистит, бронхіальна астма, поліартрит виникає на тлі хронічного тонзиліту. Більша роль у виявленні хронічного захворювання ковтки й пухлини глотки приділяється профогляд, де провідну роль грає фельдшер.

Після вивченні даної теми студент повинен знати анатомію, фізіологію ковтки, етіологію, клініку, діагностику, лікування гіпертрофічних, гострих і хронічних захворювань ковтки.

Студент повинен розуміти: анатомічні особливості будови ковтки в дітей, диференціальну діагностику ангіни й дифтерії, показання до хірургічного лікування хронічного тонзиліту.

Питання для самоконтролю.

1. Клінічна анатомія й фізіологія ковтки.

2. Методи дослідження й лікування захворювань ковтки.

3. Гіпертрофічні захворювання глотки.

4. Гострі захворювання глотки.

5. Хронічні захворювання глотки.

Глосарії.

Ротоглотка - середній відділ глотки.

Ангіна - запалення лімфоідної тканини глотки.

Фарингіт - запалення задньої стінки ковтки.

Аденоїди - збільшення носоглоткової мигдалини.

Носоглотка - верхній відділ ковтки.

Фарингоскопія - огляд ковтки.

Хронічний тонзиліт - хронічне запалення піднебінних мигдалин.

Паротонзилярний абсцес - запалення коломіндаликової клітковини.

Фіброма - доброякісна пухлина.

Заглотковий абсцес - запалення заглоткового простору.

17