- •2. Методи дослідження гортані.
- •Гострий ларингіт.
- •Клініка протікає в 3 стадії:
- •Помилковий круп.
- •Диференціальна діагностика помилкового й щирого крупу.
- •Гострий стеноз гортані.
- •Хронічні запальні захворювання гортані.
- •Хронічний стеноз гортані
- •Хондроперихондрит гортані
- •Доброякісні пухлини гортані.
- •Рак гортані
- •Висновки.
- •Питання для самоконтролю.
- •Глосарії.
Диференціальна діагностика помилкового й щирого крупу.
Помилковий круп |
Щирий круп |
Виникає на тлі ОРЗ |
Самостійне захворювання (дифтерія) |
Голос чистий |
Дисфонія або афонія |
Кашель збільшує стеноз |
Кашель сприяє отходженню плівок, стан поліпшується |
При огляді під щирими зв'язуваннями гиперемировані валики пухкої клітковини |
На зв'язуваннях і на слизуватій оболонці гортані плівки сірих кольорів. |
Без лікування може наступити видужання |
Без лікування наступає смерть |
Гострий стеноз гортані.
Це гостре звуження дихального шляху в області гортані. Негайно викликає порушення всіх життя важливих функцій організму й може привести до смерті.
Причини:
1. стеноз розвивається при інфекційних захворюваннях (ОРЗ, дифтерія, кір і т.
др.)
2. при о. запальних захворюваннях глотки й гортані (ангіна, паратонзилит, заглотковий абсцес, флегмона гортані, хондроперихондрит гортані й т.д.)
при сторонніх предметах
травматичний стеноз
стеноз, викликаний набряком слизуватої оболонки гортані при загальних захворюваннях (алергія, уремія, діабет)
неврогени стенози (центральні й периферичні)
Клінічний плин стенозу можна розділити на 4 стадії:
1. компенсації, 2. субкомпенсації, 3. декомпенсації, 4. асфіксії.
1 ст. компенсації - характеризується невеликими утрудненнями подиху, спостерігається поглиблення подиху (вдих утруднений і подовжений), ширина голосової щілини в межах 6-7мм. У спокої недоліку подиху ні, при ходьбі з'являється задишка.
2 ст. субкомпенсації - у спокої інспираторна задишка із включенням в акт подиху допоміжної мускулатури, дихальний шум, шкіра бліда, б-ої неспокійна. Ширина голосової щілини 4-5мм.
3 ст. декомпенсації - екскурсія щитовидного хряща, частий, поверхневий подих, б-ої займає змушене напівсидяче положення з різко закинутою головою, шкіра особи блідо-синюшна, ціаноз губ, кінчика носа, нігтів, з'являється почуття страху. Голосова щілина - 2-змм.
4-а ст. – асфіксія.
Лікування: 1, 2 стадії - консервативне, 3ая стадія - трахеотомія, 4-а стадія - коникотомія.
Хронічні запальні захворювання гортані.
Хронічний ларингіт. Розвитку хронічного ларингіту сприяють часті інфекційні захворювання. Якщо вони супроводжуються язвенно-некротическим поразкою гортані, надалі може розвитися атрофічний ларингіт, при супутньому ларингіті, що протікає з гіпертрофією лімфоідних і залізистих елементів слизуватої оболонки гортані, не виключений розвиток гіпертрофічного ларингіту. Причиною розвитку хронічного ларингіту можуть служити також хронічні ринофарингити завдяки проникненню в гортань неочищеного повітря або поширенню запального процесу слизуватої оболонки носа й ковтки на слизувату оболонку гортані. Значення мають також і клімат з вологим холодним повітрям або високою температурою й запиленість повітря, надмірна напруга голосу, особливо після перенесеної інфекції верхніх дихальних шляхів, а також тривалий кашель при хронічних трахеобронхитах. Основним симптомом при хронічному ларингіті є дисфонія (зміна голосу). Голос губить силу, висоту й незабаром стає хрипким. Зміна голосу більше виражено по ранках, коли починається кашель і дитина звільняє дихальні шляхи від мокротиння, що нагромадилося за ніч. Удень голос стає трохи чистіше й знову грубіє до вечора. Для огляду гортані краще використати непряму ларингоскопію. Розрізняють три форми хронічного ларингіту.
Катаральний хронічний ларингіт - найчастіша форма хронічного запалення гортані в дітей і найлегша. Спостерігається дифузійна гіперемія або тільки в (області отечних з розширеними посудинами голосових складок. Слизувата оболонка гортані покрита грузлим слизом найбільше на границі передньої й середньої третини голосових складок і в межчерпаловидном просторі. До катарального запалення можуть приєднатися парези м'язів гортані. Голосові складки погано замикаються по всій їхній довжині (парез щито-черпаловидной м'яза) або в задніх відділах (парез поперечного м'яза) з утворенням невеликого трикутника. Гистологически відзначається осередкова метаплазія циліндричного епітелію в багатошаровий плоский, підвищена секреція слизуватих залоз, гіперплазія лимфоідної тканини, а також нерясна круглоклеточна інфільтрація подепителіального шаруючи.
Гіпертрофічний хронічний ларингіт. Гіперплазія епітеліального покриву може бути дифузійної або обмеженої. Іноді єдиною її ознакою є гіпертрофовані ділянки слизуватої оболонки на границі передньої й середньої третини голосових складок — вузлики «горланів». Під час фонації вузлики не дають голосовим складкам повністю замикатися, між ними залишається невелика щілина. Це спостерігається в дітей, які тривалий час перенапружують голосові складки. По гістологічній будові вузлики представляють собою розростання плоского епітелію й сполучної тканини. Обмежена гіпертрофія може бути в області межчерпаловидного простору, місці скупчення виділення при трахеобронхитах, а також і області желудочков гортані які «випадають» і закривають під час фонації голосові складки. Зміна голосу більше стійке, ніж при катаральному ларингіті.
Атрофічний хронічний ларингіт зустрічається рідко й лише в дітей старшого віку, часто сполучається з атрофічним ринофарингитом. У зв'язку з атрофією залізистого апарата слизувата оболонка гортані сухувата й покрита кірками. Голосові складки стоншені, в'ялі, при фонації не повністю замикаються. М'язова атрофія може супроводжуватися Рубцевими змінами слизуватої оболонки гортані й слабко вираженим стенозом подскладочного відділу.
Діагноз. При встановленні діагнозу варто перевірити стан слизуватої оболонки всього дихального тракту, а також звернути увагу на загальний стан дитини, щоб виключити туберкульоз, сифіліс, поразка бруньок і т.д., диференціювати процес у гортані з папилломатозом або стороннім тілом, що вклинилося.
Лікування. Необхідно надати максимум спокою захворілому органу. Такої дитини треба привчити до тихої розмови, звільнити від уроків співу й читання голосним голосом. Голосовий режим зробить благотворний вплив при катаральному й гіпертрофічному хронічному ларингіті. Масляні інгаляції, аерозоль, припікання 1 % ляпісом, змазування розчином Люголя, що дають задовільні результати в дорослих, виявляються малоефективними в дітей.
Велика увага варто приділити відновленню нормального носового подиху (аденотомія, гальванокаустика нижніх носових раковин) і ліквідації запального вогнища в носі і його придаткових пазухах. Досить корисне перебування на березі моря, що загальзміцнює лікування. Варто заборонити прийом занадто холодної або гарячої їжі, обмежити борошняні й солодкі блюда. У більшості випадків паралельно з гормональними зрушеннями в організмі в період полового дозрівання катаральний і гіпертрофічний, хронічний ларингіт поступово виліковується. Гірше прогноз відносно строфічного ларингіту.
Лікування вузликів «горланів» зводиться до строгого голосового режиму, у рідких випадках застосовують хірургічне лікування.
