Диференціальна діагностика помилкового й щирого крупу.

Помилковий круп	Щирий круп
Виникає на тлі ОРЗ	Самостійне захворювання (дифтерія)
Голос чистий	Дисфонія або афонія
Кашель збільшує стеноз	Кашель сприяє отходженню плівок, стан поліпшується
При огляді під щирими зв'язуваннями гиперемировані валики пухкої клітковини	На зв'язуваннях і на слизуватій оболонці гортані плівки сірих кольорів.
Без лікування може наступити видужання	Без лікування наступає смерть

Гострий стеноз гортані.

Це гостре звуження дихального шляху в області гортані. Негайно викликає порушення всіх життя важливих функцій організму й може привести до смерті.

Причини:

1. стеноз розвивається при інфекційних захворюваннях (ОРЗ, дифтерія, кір і т.

др.)

2. при о. запальних захворюваннях глотки й гортані (ангіна, паратонзилит, заглотковий абсцес, флегмона гортані, хондроперихондрит гортані й т.д.)

3. при сторонніх предметах

4. травматичний стеноз

5. стеноз, викликаний набряком слизуватої оболонки гортані при загальних захворюваннях (алергія, уремія, діабет)

6. неврогени стенози (центральні й периферичні)

Клінічний плин стенозу можна розділити на 4 стадії:

1. компенсації, 2. субкомпенсації, 3. декомпенсації, 4. асфіксії.

1 ст. компенсації - характеризується невеликими утрудненнями подиху, спостерігається поглиблення подиху (вдих утруднений і подовжений), ширина голосової щілини в межах 6-7мм. У спокої недоліку подиху ні, при ходьбі з'являється задишка.

2 ст. субкомпенсації - у спокої інспираторна задишка із включенням в акт подиху допоміжної мускулатури, дихальний шум, шкіра бліда, б-ої неспокійна. Ширина голосової щілини 4-5мм.

3 ст. декомпенсації - екскурсія щитовидного хряща, частий, поверхневий подих, б-ої займає змушене напівсидяче положення з різко закинутою головою, шкіра особи блідо-синюшна, ціаноз губ, кінчика носа, нігтів, з'являється почуття страху. Голосова щілина - 2-змм.

4-а ст. – асфіксія.

Лікування: 1, 2 стадії - консервативне, 3ая стадія - трахеотомія, 4-а стадія - коникотомія.

Хронічні запальні захворювання гортані.

Хронічний ларингіт. Розвитку хронічного ларингіту сприяють часті інфекційні захворювання. Якщо вони супроводжуються язвенно-некротическим поразкою гортані, надалі може розвитися атрофічний ларингіт, при супутньому ларингіті, що протікає з гіпертрофією лімфоідних і залізистих елементів слизуватої оболонки гортані, не виключений розвиток гіпертрофічного ларингіту. Причиною розвитку хронічного ларингіту можуть служити також хронічні ринофарингити завдяки проникненню в гортань неочищеного повітря або поширенню запального процесу слизуватої оболонки носа й ковтки на слизувату оболонку гортані. Значення мають також і клімат з вологим холодним повітрям або високою температурою й запиленість повітря, надмірна напруга голосу, особливо після перенесеної інфекції верхніх дихальних шляхів, а також тривалий кашель при хронічних трахеобронхитах. Основним симптомом при хронічному ларингіті є дисфонія (зміна голосу). Голос губить силу, висоту й незабаром стає хрипким. Зміна голосу більше виражено по ранках, коли починається кашель і дитина звільняє дихальні шляхи від мокротиння, що нагромадилося за ніч. Удень голос стає трохи чистіше й знову грубіє до вечора. Для огляду гортані краще використати непряму ларингоскопію. Розрізняють три форми хронічного ларингіту.

Катаральний хронічний ларингіт - найчастіша форма хронічного запалення гортані в дітей і найлегша. Спостерігається дифузійна гіперемія або тільки в (області отечних з розширеними посудинами голосових складок. Слизувата оболонка гортані покрита грузлим слизом найбільше на границі передньої й середньої третини голосових складок і в межчерпаловидном просторі. До катарального запалення можуть приєднатися парези м'язів гортані. Голосові складки погано замикаються по всій їхній довжині (парез щито-черпаловидной м'яза) або в задніх відділах (парез поперечного м'яза) з утворенням невеликого трикутника. Гистологически відзначається осередкова метаплазія циліндричного епітелію в багатошаровий плоский, підвищена секреція слизуватих залоз, гіперплазія лимфоідної тканини, а також нерясна круглоклеточна інфільтрація подепителіального шаруючи.

Гіпертрофічний хронічний ларингіт. Гіперплазія епітеліального покриву може бути дифузійної або обмеженої. Іноді єдиною її ознакою є гіпертрофовані ділянки слизуватої оболонки на границі передньої й середньої третини голосових складок — вузлики «горланів». Під час фонації вузлики не дають голосовим складкам повністю замикатися, між ними залишається невелика щілина. Це спостерігається в дітей, які тривалий час перенапружують голосові складки. По гістологічній будові вузлики представляють собою розростання плоского епітелію й сполучної тканини. Обмежена гіпертрофія може бути в області межчерпаловидного простору, місці скупчення виділення при трахеобронхитах, а також і області желудочков гортані які «випадають» і закривають під час фонації голосові складки. Зміна голосу більше стійке, ніж при катаральному ларингіті.

Атрофічний хронічний ларингіт зустрічається рідко й лише в дітей старшого віку, часто сполучається з атрофічним ринофарингитом. У зв'язку з атрофією залізистого апарата слизувата оболонка гортані сухувата й покрита кірками. Голосові складки стоншені, в'ялі, при фонації не повністю замикаються. М'язова атрофія може супроводжуватися Рубцевими змінами слизуватої оболонки гортані й слабко вираженим стенозом подскладочного відділу.

Діагноз. При встановленні діагнозу варто перевірити стан слизуватої оболонки всього дихального тракту, а також звернути увагу на загальний стан дитини, щоб виключити туберкульоз, сифіліс, поразка бруньок і т.д., диференціювати процес у гортані з папилломатозом або стороннім тілом, що вклинилося.

Лікування. Необхідно надати максимум спокою захворілому органу. Такої дитини треба привчити до тихої розмови, звільнити від уроків співу й читання голосним голосом. Голосовий режим зробить благотворний вплив при катаральному й гіпертрофічному хронічному ларингіті. Масляні інгаляції, аерозоль, припікання 1 % ляпісом, змазування розчином Люголя, що дають задовільні результати в дорослих, виявляються малоефективними в дітей.

Велика увага варто приділити відновленню нормального носового подиху (аденотомія, гальванокаустика нижніх носових раковин) і ліквідації запального вогнища в носі і його придаткових пазухах. Досить корисне перебування на березі моря, що загальзміцнює лікування. Варто заборонити прийом занадто холодної або гарячої їжі, обмежити борошняні й солодкі блюда. У більшості випадків паралельно з гормональними зрушеннями в організмі в період полового дозрівання катаральний і гіпертрофічний, хронічний ларингіт поступово виліковується. Гірше прогноз відносно строфічного ларингіту.

Лікування вузликів «горланів» зводиться до строгого голосового режиму, у рідких випадках застосовують хірургічне лікування.