Лекція № 4.

Тема: Захворювання гортані.

План.

1. Клінічні й анатомо-фізіологічні особливості гортані.

2. Гострі захворювання гортані.

3. Хронічні захворювання гортані.

4. Пухлини гортані.

1. Анатомія гортані

Гортань являє собою частину дихальної трубки.

Верхній кінець гортані відкривається в ротову частину глотки, а нижній кінець переходить у трахею. Гортань розташована на передній поверхні шиї на рівні IV і VI шийних хребців. Зверху гортань за допомогою широкого зв'язування з'єднується з під'язичною кісткою.

Кістяк гортані складається із хрящів Основний хрящ — персневидний, нагадує за формою перстень, і складається із пластинки, зверненої кзади, і дуги, зверненої кпереди. Над ним перебуває щитовидний хрящ, що складається із двох пластинок, розташованих під кутом 60—70°, у місця з'єднання їх утвориться вирізка. Ця частина щитовидного хряща покрита тільки шкірою, тому щитовидний хрящ добре прощупується під нею, а в чоловіків різко видається на шиї й зветься адамова яблука. Позаду на верхній поверхні персневидного хряща розташовуються два черпаловидних хрящі, що мають у своєї підстави два відростки - м'язовий і голосовий; до останнього прикріплюється голосовий м'яз. Крім того, вхід у гортань прикривається особливим хрящем - надгортанником, укріпленим за допомогою зв'язувань у краю верхньої вирізки щитовидного хряща. Всі хрящі гортані, крім суглобів, скріплені між собою численними зв'язуваннями. У просвіт гортані виступають голосові складки, у товщі яких закладені голосові зв'язування й м'язи. Голосові складки натягнуті між внутрішньою поверхнею щитовидного хряща й голосовим відростком черпаловидного хряща відповідної сторони. Обидві голосові складки обмежують голосову щілину, через яку проходить повітря. При фонації голосові складки зближаються.

Шлункові, або преддверни, складки (помилкові голосові зв'язування) складаються з пухкої сполучної тканини й невеликої кількості м'язових волокон. Між шлункової і голосовою складкою перебуває поглиблення - кишеня, або шлунок, гортані.

М'яза гортані. М'яза гортані розділяються на зовнішні й внутрішні. Дією цих м'язів гортань піднімається й опускається або фіксується в певнім положенні.

Внутрішні м'язи прикріплюються на внутрішній і зовнішній поверхні гортані й не виходять за її межі. Ці м'язи здійснюють дихальну й голосообразовательну функції гортані. Відповідно до цим функціям внутрішні м'язи гортані діляться на розширювальну й звужуючу голосову щілину. Найважливіша функція гортан-дихальна - здійснюється одним парним м'язом - перстне-черпаловидної заднім, єдиним м'язом, що розширює голосову щілину; всі інші м'язи приймають пряму або непряму участь у звуженні голосової щілини. Антагоністом перстне-черпаловидної заднього м'яза є перстнечерпаловидна бічна, котра зближає голосові складки й, отже, звужує голосову щілину. Черпаловидні м'яза (поперечна й косі) зближають черпаловидні хрящі й замикають задню частину голосової щілини. Напруга голосових складок здійснюється згаданої вище голосовий, або щиточерпаловидної, м'язом. Перстен-щитовидний передній м'яз натягає голосові складки, тому що вона прикріплюється до персневидного й щитовидного хрящів і при своєму скороченні подовжує передне-задний розмір гортані. Слизувата оболонка гортані містить еластичні волокна й покрита багаторядним миготливим епітелієм, за винятком голосових складок, які покриті багатошаровим плоским епітелієм. Надгортанник вистелений багаторядним плоским епітелієм, тому що тут слизувата оболонка гортані переходить у слизувату оболонку травного тракту.

Гортань інервирується двома галузями блукаючого нерва - верхніми й нижнім гортанними нервами. Верхній гортанний нерв є переважно чутливим нервом гортані й іннервує слизувату оболонку верхнього й середнього відділів гортані й перстен-щитовидний м'яз. Всі інші м'язи гортані іннервує нижній гортанний нерв переважно руховий, він іннервує також слизувату оболонку нижнього відділу гортані.

Гортань є органом не тільки подиху, але й голосообразовання. Коливання голосових зв'язувань відбуваються при проходженні струменя повітря при видиху під впливом м'язів гортані, що напружують і розслаблюють голосові зв'язування. Коливання зв'язувань викликає поява коливальних хвиль видихуваного повітря, що обумовлюють появу звуку. Виниклий у гортані звук підсилюється й здобуває додаткове фарбування під впливом системи резонаторів, що включає верхні дихальні шляхи, ротову порожнину й колоносови пазухи.

2. Методи дослідження гортані.

Огляд гортані роблять за допомогою прямій і непрямої ларингоскопії. Для непрямої ларингоскопії використаються гортанні дзеркала, вставлені в спеціальну ручку.

При дослідженні гортані верхню частину тулуба нахиляють трохи вперед, потім марлевою серветкою захоплюють висунуту мову, що і втримують під час огляду гортані. Щоб уникнути запотівання дзеркало злегка нагрівають на спиртівці з боку його дзеркальної поверхні або опускають у гарячу воду. Гортанні дзеркала відзначені буквою «до» на звороті можна кип'ятити. Інші дзеркала не витримують кип'ятіння, і для стерилізації їх опускають на 10-15 хвилин у розчини антисептичних речовин, після чого їх обполіскують кип'яченою водою й витирають серветками з марлі.

Гортанне дзеркало встановлюють донизу під кутом 45 до горизонтальної лінії, відтискуючи задньою його поверхнею язичок і м'яке небо кзади й догори. По можливості не стосуються дзеркалом задньої стінки ковтки щоб уникнути блювотного рефлексу. У цей час хворому пропонують спокійно дихати й протяжно вимовляти букву «э», що сприяє підведенню надгортанника й дає можливість за допомогою дзеркала заглянути усередину гортані. Не змінюючи положення дзеркало, вроздріб оглядають надгортанник, що раніше всього з'являється в дзеркалі, потім голосові зв'язування й межчерпаловидное простір. Задовольниться оглядом гортані можна лише тоді, коли добре оглянуті всі її частини, установлена рухливість голосових зв'язувань при нормальному подиху й фонації. Необхідно запам'ятати, що при непрямій ларингоскопії всі честі розташовані в гортані попереду, у дзеркалі будуть угорі, а всі частини, розташовані позаду, унизу. Частини розташовані по сторонах не міняють свого положення.

Гортань можна оглядати також за допомогою прямої ларингоскопії, називаної інакше аутоскопиєї, тому що дослідження вироблятися безпосередньо оком лікаря, без дзеркальних пристосувань. Шпателем вигнутим під кутом, сильно віддушують корінь мови кпереди. Поступово відхиляючи голову хворого кзади, можна домогтися такого положення, коли порожнина рота ковтка й гортань будуть на однієї прямої лінії.

У таких випадках маючи лобову лампочку можна поступово оглянути надгортанник, черпаловидні хрящі й голосові зв'язування. У сучасній практиці вигнутий шпатель замінений на більше вдосконалений інструмент - аутоскоп з дистальним висвітленням.

Гострий ларингіт.

Гострий ларингіт являє собою гостре катаральне запалення слизуватої оболонки гортані. Це захворювання найчастіше буває проявом катару в.буд.п. але іноді може обмежитися тільки гортанню. Причиною звичайно є:

1. Вірусна або бактеріальна інфекція, коли запалення переходить зі слизуватої оболонки носа, ковтки, у тому числі інфекційних захворюваннях (корі, грипі, коклюші)

2. Переохолодження, коли активізується мікрофлора гортані

3) Перенапруга голосу

4) факторами, Що Привертають, є: професійні шкідливості (пари, гази), хронічний ринофаренгит, синуіт, а також подих через рот, зловживання палінням.

Гострий ларингіт звичайно буває розлитим, коли в запальний процес утягується слизувата оболонка гортані, і обмежена форма, коли дивуються окремі ділянки гортані.

При гострому ларингіті спостерігається гіперемія, інфільтрація й серозне просочування слизуватої оболонки.

Ці зміни поширюються на підслизистий і м'язовий шар. Захворювання звичайно починається поступово. Загальний стан задовільне, t тіла нормальна або субфебрильна.