Вазомоторний риніт.

(алергійна риносинусопатія, алергійний риніт, ринопатія)

У процес утягується не тільки слизувата оболонка порожнини носа, але й придаткові пазухи.

Розрізняють 3 форми вазомоторного риніту: алергійна, нейровегетативна, змішана.

В етіології алергійної форми вирішальну роль грає алерген - речовина, до якого є підвищена чутливість. Влучення такої речовини на слизувату оболонку носа викликає напад риніту.

Існує 2 типи алергійного риніту:

Сезонна ринопатія (полиноз) яка виникає у весняно-літній час, причиною якої є пилок рослин. П. Постійний тип алергійного риніту.

1. Аліментарна ринопатія - алергенами є харчові продукти (полуниця, яйця, мед і т.д.)

2. Лікарська ринопатія.

3. Побутова ринопатія - килими, вовна, пил, перо, пташки, рибки й т.д.

4. Бактеріальна ринопатія - при влученні бактерій, вірусів.

факторами, Що Привертають, є:

1. Охолодження організму.

2. Наявність вогнищ інфекції.

3. Інтоксикації.

4. Ендокринні захворювання.

1. Негативні емоції.

Основними симптомами є:

1. Рясні водянисті, слизуваті, пінисті виділення з носа.

2. Різке утруднення носового подиху.

3. Пароксизмальне чихання, сверблячка в носі.

Захворювання протікає приступообразно. Червоніє кон’юнктива око, сльозотеча.

При риноскопії: у межприступном періоді раковини в нормі, слизисте - синюшна, (плями Воячека). На висоті нападу слизувата - перламутрово-сіра, раковини отечни. У крові й відокремлюваному еозинофілія.

Позитивні шкірно-алергійні проби.

Нейровегетативна форма - є та ж тріада симптомів + дисфункція у В. Н. С. (пітливість, швидка зміна фарбування шкіри, стомлюваність, слабість, серцебиття).у деяких випадках відзначається зниження слуху, у зв'язку з набряком глоткових усть слухових труб. У всіх випадках страждає нюхова функція.

ЛІКУВАННЯ: при алергійній формі виключити алерген, якщо він не знайдений, застосовують метод специфічної гипосенсебилізації – знайдений алерген у більших розведеннях і збільшуючи дозу вводять п\до або ендоназально.

Метод неспецифічної десенсебилизації використають при обох формах

вазомоторного риніту.

1. антигістаміні препарати (діазолін, кларетін, цетрін, димедрол, зестра).

1. гормональні засоби

2. препарати кальцію

3. вітаміни

Судинозвужувальні краплі не застосовуються, використають краплі з димедролом, гідрокортизоном, інталом.

Електрофорез із хлористим кальцієм і димедролом, фонофорез із гидрокортизонової маззю, інгаляції з інталом, аерозолі з декарисом 0,1% №12. у передні канали нижніх носових раковин можна вводити гістоглобін, гідрокортизон на 1,0 через 3 дні 10 разів, голкотерапія.

При сильному збільшенні обсягу носових раковин використають припікання ляпісом, кріовоздействие.

Анатомія гайморової пазухи.

Верхнічелюсті пазухи парні, знаходяться в тілі верхньої щелепи. Вони самі великі, обсяг кожної з них 10,5-20 див³. на передній стінці пазухи є поглиблення - собача ямка. Відразу над нею з кістки входить n.infraorbitalis. При радикальній операції розкриття пазухи роблять через цю ямку, тому що тут кістка найбільш тонка. Медіальна стінка відповідає нижньому й середньому носовому ходу. Верхня стінка найбільш тонка, є й нижньою стінкою очниці, іноді тут зустрічаються дегісценції (уроджені ущелини в гості) закриті лише слизуватою оболонкою. Нижньою стінкою або дном, є альвеолярний відросток верхньої щелепи. У більшості випадків дно пазухи перебуває нижче дна порожнини носа. Задня стінка пазухи товста - освічена верхнічелюсним бугром. У нормі пазухи стерильні й заповнені повітрям. Гостре запалення спостерігається при влученнях патогенних мікроорганізмів у пазуху через природний отвір, рідше гематогенним і травматичним шляхом.

Розрізняють гострий катаральний і гнійний гайморит.

При катаральному гаймориті - слизувата оболонка, що у нормі має товщину десяті частки мм, товщає й може заповнювати всю пазуху.

При гнійній формі - набряклість не велика, і в пазусі гній.