4. Законодавче регулювання питань праці

Форми власності і особливо суспільної власності на засоби виробництва сприяють вирішенню найважливіших проблем організації праці в загальнодержавному аспекті. Державні органи розробляють питання організації праці і ви­конують наступні функції:

• розподіляють і перерозподіляють всю масу наявної праці по галузям ви­робництва, виходячи із загальних завдань розвитку народного господарства, напрямку НТП, виділяючи пріоритетні напрямки (в науці, економіці);

• сприяють балансовому ув'язуванню планів розвитку окремих галузей ра­йонів, їх виробництв;

• здійснюють загальне регулювання праці і відпочинку працівників;

• встановлюють відповідність з новими економічними умовами, форми підготовки і перепідготовки робочих, ІТР та службовців;

• розробляють законодавчі акти з регулювання умов виконуваних робіт та охорони праці, включаючи пільгово-компенсаційний механізм;

• розробляють питання приватизації з урахуванням передового виробничо­го досвіду галузей промисловості;

• розробляють питання впорядкування заробітної плати і вдосконалення нормування праці в суспільстві відповідно до форм власності в бюджетній та госпрозрахунковій сферах діяльності.

5. Розподіл праці на макрорівні.

Загальна тривалість робочого часу визначається, з одного боку, рівнем розви­тку виробництва, з другого - фізичними та психофізіологічними можливостями людини. Покращення використання робочого часу з одним із основних шляхів підвищення продуктивності праці. Воно залежить від відношення екстенсивно­го (уповільненого) та інтенсивного (швидкого) факторів розвитку виробництва.

Згідно з Кодексом законів про працю України нормальна тривалість робочо­го часу працюючих не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації, заключаючи колективний договір, можуть вста­новлювати меншу норму тривалості робочого часу. З врахуванням шкідливих умов праці передбачається зниження загальної кількості робочого часу, воно не може перевищувати 36 годин на тиждень. Законодавством також встановлю­ється скорочення робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 (учнів віком від 14 до 15 років, котрі працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок віль­них кошт підприємств і організацій для жінок, котрі мають дітей віком до 14 років, або дитину-інваліда.

6. Регулювання питань праці на підприємствах

Для працівників у більшості випадків встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. За п'ятиденний робочий тиждень тривалість щоденної праці визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, або графіками змінності, котрі утверджує власник, або уповноважений ним ор­ган із узгодженням профспілковим комітетом підприємства (організації) з ура­хуванням встановленої законодавством тривалості робочого дня.

На таких підприємствах і в організаціях, де за характером виробництва та умов праці п'ятиденний робочий тиждень являється неповним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним. За шестиденний робочий тиждень тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин, з тижне­вою нормою 40 годин, 6 годин з тижневою нормою 36 годин і 4 години з тиж­невою нормою 24 години. П'ятиденний чи шестиденний робочі тижні встанов­люються власником, або уповноваженим ним органом сумісно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, з побажаннями трудового колекти­ву з узгодженням місцевої ради народних депутатів.

Лекція № 5