Організація праці в суспільстві

План

1. Означення поняття "Організація праці в суспільстві".

2. Розподіл сукупного фонду робочого часу.

3. Оптимальні співвідношення між категоріями працівників.

4. Законодавче регулювання питань праці.

5. Розподіл праці на макрорівні.

6. Регулювання питань праці на підприємствах.

1. Означення поняття "Організація праці в суспільстві"

Під організацією праці в демократичному суспільстві розуміють розподіл державою сукупного фонду робочого часу в галузях суспільного виробництва, заходи по найбільш раціональному його використанні, встановленню оптима­льних співвідношень між категоріями та групами працюючих, а також загаль­ному законодавчому регулюванні питань праці.

Суспільство в кожен період свого розвитку має в своєму розпорядженні пев­ний сукупний фонд робочого часу (Ф_с), який залежить від чисельності потенці­альних працівників та встановленого законодавством річного фонду робочого часу одного працівника.

де Ч₁ - чисельність працівників, котрі не досягли працездатного віку, але пе­ріодично беруть участь в суспільному виробництві ( учні середніх шкіл, ПТУ та ін. молодші 16 років)4

N - кількість робочих днів в році;

Т - середня тривалість робочого дня, год.;

Ч₂ - працездатне населення в працездатному віці ( 16-55 років, 16-60 ро­ків);

Ч₃ - особи пенсійного віку, які беруть участь у суспільному виробництві.

2. Розподіл сукупного фонду робочого часу.

Співвідношення між працездатними членами суспільства, зайнятими в суспі­льному виробництві, домашньому та особистому господарствах, між працею в матеріальному виробництві і працею поза виробничим середовищем. Між ви­тратами праці на обслуговування населення і витратами на державне керівниц­тво - це основа сукупного фонду робочого часу. Вони характеризують суспіль­ну організацію праці. Встановлення таких пропорцій характеризує структури окремих галузей і всього народного господарства в цілому. При цьому про пи­тому вагу галузі в сукупному суспільному продукті та її значенні судять по чисельності зайнятих в ній працівників, враховуючи показники технічного рів­ня і рівня продуктивності праці.

Раціональна організація праці в суспільстві дозволяє зосередити основну її масу в найбільш прогресивних галузях на основі їх розвитку, переозброїти інші галузі і домогтися підвищення випуску продукції при тих самих витратах праці.

Крім раціонального розподілу сукупного фонду робочого часу в галузях за­вданнями організації праці являються:

• розподіл працюючих за категоріями ГИ ill;

• раціоналізація співвідношення між основними працівниками, учнями, ІТР, службовцями, МОП (молодшим обслуговуючим персоналом), охорони.

3. Оптимальні співвідношення між категоріями працівників

Організація праці в суспільстві враховує трудові витрати і питому вагу окре­мих категорій працівників. На організацію праці впливають НТП і зміни структури суспільного виробництва. Однак вона й сама здійснює на них вплив, ви­значаючи необхідні зміни.

Залежно від виконуваних функцій весь персонал підприємства поділяється на чотири категорії: робочі, службовці, спеціалісти, керівники.

Робочі - залежно від відношення до процесу виготовлення продукції, поді­ляються на основні, котрі безпосередньо беруть участь в процесі виготовлення продукції і допоміжні, котрі виконують функції обслуговування основного ви­робництва.

Службовців відносяться трудящі, котрі здійснюють підготовку та оформ­лення документації, господарське обслуговування, облік і контроль.

Спеціалістами вважаються працівники, котрі займаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами.

Керівники - це працівники, котрі займають посади керування виробництвом і його структурними підрозділами.

Фактори, котрі впливають на зміни професійно-кваліфікаційного складу кад­рів підприємства - це:

• професія — характеризує вид трудової діяльності;

• спеціальність - знаходиться в межах основної професії і характеризує відносно вузький вид робіт;

• кваліфікація - характеризує якість відповідної праці і представляє собою сукупність спеціальних знань і навичок, котрі визначають ступінь підготовле­ності працівника до виконання професійних функцій.

На сьогоднішній день співвідношення між категоріями персоналу на підпри­ємствах України являються приблизно такими: 18 % - керівники, спеціалісти, службовці, 82 % - робочі.