6. Трудові ресурси, сукупний фонд робочого часу, маса праці

Виробництво матеріальних благ та послуг пропонує наявність двох необхід­них компонентів: матеріальних ресурсів (сировина, обладнання і т.д.) і людсь­ких, тобто працівників з професійними навичками і знаннями. Однак між цими елементами є принципова різниця. Людські ресурси - це люди, котрі не тільки створюють, але й споживають матеріальні блага та послуги. Люди ж далеко не однакові в своїх матеріальних та духовних потребах. Це обумовлено віком, статтю, здоров'ям, сімейним станом, освітою та іншими факторами. Конкрет­ним вираженням людських ресурсів являються трудові ресурси.

Трудові ресурси представляють собою частину населення країни, котра в си­лу психофізіологічних і матеріальних якостей здатна виробляти матеріальні блага та послуги. Інакше кажучи, трудові ресурси - це реальні та потенційні працівники.

Трудові ресурси складаються із працездатних громадян, працюючих в еко­номіці країни. Працездатним населенням країни вважають чоловіків у віці 16 -59 років та жінок у віці 16-54 роки за виключенням непрацюючих інвалідів праці та війни. Межі працездатного віку носять умовний характер і можуть змі­нюватись. Нижня вікова межа обумовлена терміном навчання в початковій школі, а верхня вікова межа визначається правом отримання пенсії при досяг­ненні чоловіками 60 років і жінками 55 років.

В країнах з розвиненою ринковою економікою існує поняття економічно ак­тивне населення. Згідно з міжнародними стандартами до нього відносяться за­йняте населення і безробітні, шукаючі роботу.

В Україні та за рубежем використовується поняття "робоча сила". Межі її не визначені. Іноді під ним розуміють реальних та потенційних працівників, тобто практично також трудові ресурси. Іноді це поняття використовується в більш вузькому розумінні, як загальна кількість працівників підприємства або галузі господарства.

Кількісна характеристика трудових ресурсів вимірюється такими показника­ми як облікова чисельність, явочна і середньо облікова чисельність працівників.

Облікова чисельність - це чисельність працівників облікового складу на пев­ну дату з урахуванням прийнятих та вибувши за цей день працівників.

Явочна чисельність - це кількість працівників облікового складу, котрі яви­лися на роботу.

Різниця між явочним та обліковим складом характеризує кількість простоїв (відпустки, хвороби, відрядження і т.д.).

Середньо облікова чисельність працівників за місяць визначається шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожен день міся­ця, включаючи святкові та вихідні дні і ділення одержаної суми на кількість ка­лендарних днів місяця.

Сукупний фонд робочого часу Ф_с визначається шляхом множення середньо облікової чисельності працівників (Ч_СП) на середню тривалість робочого часу (Т_РВ)

Співвідношення між працездатними членами суспільства, зайнятими в суспі­льному виробництві, домашньому і особистому господарстві, між працею в ма­теріальному виробництві і працею поза виробничою сферою між затратами праці на обслуговування населення і затратами на державне регулювання – це основні пропорції сукупного фонду робочого часу. Вони характеризують суспі­льну організацію праці. Питома вага галузей промисловості в сукупному про­дукті визначається по чисельності зайнятих в них працівників на ряду з показ­никами технічного рівня і рівня виробництва праці.

Раціональна організація праці в суспільстві дозволяє сконцентрувати основну його масу в найбільш прогресивних галузях промисловості, переозброїти їх і добитися підвищення випуску продукції при тих же затратах праці.

Маса праці - це категорія, яка визначається сукупним фондом робочого часу суспільства. Вона представляє собою добуток чисельності працездатного насе­лення на баланс робочого часу одного працівника на рік. Ця величина також визначає співвідношення між працюючим і непрацюючим населенням, раціо­нальності використання робочої сили, так як демократичне суспільство повинне прагнути до найбільш повного залучення населення до суспільного виробницт­ва.

Лекція № 3