4. Визначення фонду робочого часу працівників підприємства.

Розрахунок чисельності основних працівників необхідно робити в три етапи:

- розрахунок середнього числа робочих днів у плановому періоді;

- розрахунок середньої тривалості робочого дня;

- визначення реального фонду робочого часу середньосписковоого робітника в годинах.

Для з'ясування фактичного числа робочих днів визначаємо календарний і номінальний фонд робочого часу.

Календарний фонд робочого часу це число календарних днів у плановому періоді.

Номінальний фонд робочого часу - це кількість днів у плановому періоді, за винятком вихідних і свят.

Фактичне число робочих днів у плановому періоді (явочний час) розрахо­вується шляхом виключення з номінального робочого часу не виходів по вста­новленим законом причинам:

- чергові і додаткові відпустки;

- відпустки через хворобу, вагітності і роди;

- не явки в зв'язку з виконанням державних і суспільних обов'язків; відношення явочного часу до номінального називається коефіцієнтом вико­ристання робочого часу.

Основою розрахунку середньої тривалості робочого дня є дані про кількість чи питому вагу робітників які мають різну тривалість робочого дня, установлену законом з урахуванням скорочення робочого часу в передсвяткові і святкові дні.

Реальний (ефективний) фонд робочого часу визначається як добуток фактич­ного числа робочих днів у році і середньої тривалості робочого дня.

5. Визначення чисельності основних робітників.

Після установлення фактичної кількості робочих днів у році обчислюється середня тривалість робочого часу. Основою для такого розрахунку служать дані про кількість робітників, що мають різну тривалість робочого дня.

У кожній галузі промисловості визначення чисельності працівників підприємства, необхідної для виконання виробничої програми, має свої особли­вості, обумовлені специфікою праці і виробництва.

Розрізняють наступні методи визначення числа основних робітників

а) по нормах часу на одиницю продукції (по трудомісткості);

б) по нормах виробітку за одиницю робочого часу;

в) по нормах обслуговування;

Вибір методів визначення чисельності основних робітників залежить від ха­рактеру виробничих процесів і трудових функцій, виконуваних кожним працівником на своєму робочому місці.

Для визначення чисельності основних робочих відрядників (Ч_пл) по трудомі­сткості розрахунок робимо по формулі:

де Nbi плановий випуск продукції за визначений період у натуральних одини­цях;

t_і - трудомісткість виготовлення одиниці продукції, година;

Ф_эф плановий ефективний фонд часу роботи одного робітника за той же період, годину;

К_вн - плановий відсоток виконання норм виробітку.

Кількість основних робітників можна визначити і по нормах виробітку:

де Н_в - планова норма виробітку в тих же одиницях в одну годину

Ф_т - плановий фонд робочого часу одного середньооблікового робітника, лю­дино-днів.

У галузях і виробництвах з апаратурними процесами чисельність робітників розраховуємо по нормах обслуговування по формулі:

де Q- число одиниць устаткування, шт;

С - кількість робочих місць;

Н₀ - норма обслуговування, тобто кількість одиниць устаткування, що повинне обслуговуватися одним робітником чи їхньою групою, шт / год;

К_об - коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової (у перериваних виробництвах визначається відношенням номінального часу до явочного, у безупинних - відношенням календарного до явочного).

Визначення чисельності робітників включає розрахунок облікового складу. Роз­рахунок ведеться двома методами:

1 )за коефіцієнтом облікового складу

де Ч_р.яв - явочне число робітників

2)по загальному відсотку невиходів

де а - загальний відсоток невиходів на роботу.