3. Праця людини, її суспільна і господарська організація

Праця - складає сутність людини, основна умова всього людського життя. Праця має суспільну природу і здійснюється у своїй основі колективом людей, тобто справедлива схема: людина - колектив - суспільство

Взаємодіючи з навколишнім середовищем, змінюється і людська природа, збагачуються знання, розширюються можливості їхнього використання. Чим краще організована колективна праця, тим раціональніше витрачається робоча сила і засоби виробництва, вище продуктивність праці. При цьому людина ви­користовує досягнення інших галузей науки, що вивчають життєдіяльність лю­дини:

- гігієну й охорону праці;

- технічну естетику і дизайн;

- соціологію праці;

- мотивацію праці і керування персоналом;

- ринок праці.

У самому загальному виді працю можна визначити як об'єктивно властиву людині сферу діяльності з перетворення природних, матеріальних і інтелектуа­льних ресурсів у необхідний для споживання продукт.

До предметів праці відносяться земля і її надра, флора і фауна, сировина, ма­теріали, напівфабрикати. До засобів праці відносяться машини, прилади й об­ладнання.

Взаємодія людини з елементами трудового процесу може бути представлена у виді схеми:

Підприємництво слід розглядати як рушійну силу ринку і як особливу сферу праці.

4. Категорії характеру, змісту і змістовності праці

Характер праці - це сукупність елементів, що визначають місце, роль і роз­виток особистісного фактора виробництва, склад і обсяг трудових функцій ро­бітників, ступінь їхнього впливу на ефективність праці, кваліфікаційно-освітній рівень і професійну підготовку працівників.

Він визначається всією системою правових відносин і ступенем розвитку ма­теріально-технічної бази виробництва. У процесі праці виявляються фізіологіч­ні і психічні функції людського організму, відбувається реалізація фізичних і духовних властивостей особистості і її здібності перетворювати речовини при­роди в споживчу вартість.

Зміст праці - це категорія, що відбиває розвиток продуктивних сил суспільс­тва, зв'язок між особистими і матеріально-речовинними формами виробництва, яка залежить від пануючої системи виробничих відносин.

Розходження в змісті праці працівників є однією з причин соціальної неодно­рідності суспільства. Отже, зміни в змісті праці здійснюють істотний вплив на ставлення працівників до праці.

Для характеристики змісту праці застосовується також термін "змістовність праці", під яким розуміють рівень складності і розмаїтості виконуваної роботи, її насиченість розумовою діяльністю, самостійністю і творчістю.

Люди є найбільш цінним трудовим ресурсом, тому основою управління будь-якою економічною системою повинне бути керування ними. Зміст такого керу­вання визначається соціальними відносинами, обсягами виробництва, техноло­гією й іншими факторами.

У масштабі економіки держави керування людськими ресурсами направлене переважно на:

- регулювання зайнятості;

- умови праці і її оплату;

- забезпечення ділових відносин між роботодавцями і найманими робітника­ми;

- підвищення кваліфікації працездатного населення;

- розробку законодавства в сфері праці; Найважливішими завданнями керування людськими ресурсами є:

- визначення потреби в робітниках, фахівцях і службовцях різної кваліфіка­ції, виходячи зі стратегії діяльності підприємства;

- аналіз ринку праці і керування зайнятістю;

- підбір і адаптація персоналу;

- планування кар'єри співробітників, їх професійного й адміністративного ро­сту;

- забезпечення раціональних і сприятливих умов праці;

- організація трудових процесів, аналіз витрат і результатів праці, встанов­лення оптимальних співвідношень між кількістю одиниць устаткування і чисе­льністю персоналу;

- розробка систем мотивації ефективної діяльності виробництва;

- забезпечення структури доходів;

- керування конфліктами;

Обсяг робіт з кожної з цих функцій залежить від розмірів підприємства, про­дукції, що виробляється, ситуації на ринку праці, кваліфікації персоналу.

Лекція № 2