4. Трудовий метод виміру продуктивності праці і його складові.

Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у цехах, де обсяг виробництва, розраховується в нормо-годинах. Трудовий метод під час випуску незавершеної продукції визначається в нормо-годинах. При науково-обгрунтованих статистичних нормах цей метод досить точно відбиває динаміку зміни продуктивності праці. Поряд з виробленням у ньому широко використо­вується такий показник як трудомісткість продукції.

Трудова продукція - це сума усіх витрат живої праці на виробництво одиниці продукції в даному підприємстві, організації чи установі. У трудову продукцію входять витрати живої праці працівників усіх категорій промислово-виробничого персоналу, керівників, фахівців і робітників. Показник трудової продукції визначається на одиницю продукції, що випускається, у натурально­му вираженні по всій номенклатурі товарів і послуг. У залежності від складу трудових витрат і їхньої ролі в процесі виробництва розрізняють :

технологічну трудомісткість (ТТ)

трудомісткість обслуговування виробництва (ТО)

виробничу трудомісткість (ТВР)

трудомісткість керування (ТК)

повну трудомісткість (Т_повн)

Технологічна трудомісткість - це витрати праці робочих здійснюючих технологічний вплив на предмети праці, що враховуються в товарній продукції підприємства. Вона розраховується по формулі :

де ТТ ~ технологічна трудомісткість

Т_в, - трудомісткість відрядників

Т_п. - трудомісткість почасовщиків.

Трудомісткість обслуговування виробництва - це витрати праці - допоміж­них робочих основних цехів і всіх допоміжних цехів і служб, зайнятих обслуго­вуванням виробництва.

Виробнича трудомісткість враховує витрати праці всіх робітників.

Трудомісткість керування враховує накладні витрати зв'язані з оплатою праці керівників, фахівців, службовців, МОП, охорони і т.д.

Повна трудомісткість включає трудові витрати всіх зазначених категорій і може бути розрахована по формулах:

Трудовий метод досить точно характеризує зміни продуктивності праці, од­нак має обмежене застосування, оскільки він базується на використанні незмін­них норм, що суперечить необхідності перегляду норм по мірі впровадження організаційно-технічних заходів.

5. Показники росту продуктивності праці у вартісному методі.

У сучасних ринкових умовах господарювання для виміру продуктивності праці використовується вартісний (чи грошовий) метод, що базується на вико­ристанні вартісних показників обсягу продукції (валова і товарна продукція, валовий оборот, нормативна вартість обробки , валовий доход). Якщо натуральні показники характеризують продукцію тільки як визначений обсяг спожи­вацької вартості, то вартісні показники характеризують продукцію як визначе­ний економічний результат роботи.

Здатність вартісного показника відбивати у визначених пропорціях кількість праці, що міститься в різноманітній продукції, дозволяє використовувати його для оцінки продуктивності праці по будь-якому підприємству, колгоспу, радго­спу, по окремих галузях промисловості і по всьому народному господарству.

Для числення продуктивності праці у вартісному вираженні можуть бути ви­користані різні показники оцінки продукції, що випускається:

- валова продукція;

- товарна продукція;

- валовий оборот;

- нормативна вартість обробки;

- нормативно-чиста;

- чиста продукція;

- валовий доход.

Перевага вартісного методу полягає в можливості порівняння різнорідної продукції з витратами на її виробництво як на окремому підприємстві чи галузі, так і економіці в цілому. Зупинимося детальніше на цих показниках .

Показники продуктивності праці розраховані по валовій і товарній продукції мають і недоліки і переваги.

Переваги цього методу оцінки:

- валова продукція характеризує загальний обсяг виробничої діяльності під­приємства;

- товарна продукція характеризує обсяг виробництва, що надходить у народ­ногосподарський оборот.

Розходження між показниками валової і товарної продукції полягає в тому, що перший характеризує продукцію з погляду виробництва, виявляючи загаль­ний обсяг виробництва (валовий), а товарний - з погляду звертання, виявляючи обсяг результатів виробничої діяльності, що надходить у народногосподарсь­кому звертанні.

З народногосподарської точки зору найбільш важливим показником є товар­ний, однак, для спостереження за зміною продуктивності праці в часі даний по­казник не придатний, особливо для підприємств із тривалим виробничим цик­лом.

Недоліки такого розрахунку:

- залежать від витрат минулого (упредметненої праці);

- впливає на асортимент продукції, її матеріалоємність і трудомісткість;

- не враховує зміни обсягу оперативних постачань зміни обсягу незавершено­го виробництва, а так само особливості і динаміку зміни цін на продукцію.

У деяких галузях промисловості (швейної, поліграфічної) продуктивність праці розраховують, використовуючи показник обсягу нормативної вартісної обробки, при якій для кожного виду продукції визначають єдині і постійні нор­мативи заробітної плати основних робітників з відрахуваннями в бюджет на со­ціальні нестатки, цехові і загальнозаводські витрати.

Тому що в цьому показнику не враховуються матеріальні витрати, то на ньо­го не впливають витрати минулої праці. Недоліком цього показника є те, що він не фактична вартість обробки, а лише її нормативні значення.

Найбільш повне представлення про внесок підприємства у свою продукцію представляє показник чистої чи продукції знову створена вартість продукції, яку можна визначити по формулі

ОП=ОВ-МВ чи ОП = ЗП + ПП,

де ОП - обсяг чистої продукції;

ОВ - обсяг валової продукції; MB - матеріальні витрати;

ЗП - заробітна плата з відрахуваннями в бюджет;

/7/7 - прибуток підприємства.