2. Виробка і трудомісткість продукції.

Виробка - це кількість виробленої продукції в одиницю часу чи кількість продукції, що приходиться на одного середньоспискового працівника за рік, квартал, місяць. Вона розраховується як відношення кількості виробленої про­дукції до величини робочого часу:

тут В - вироблення в одиницю часу

ОП - обсяг випущеної продукції Т - витрати робочого часу

Трудомісткість - це витрати часу на одиницю продукції, тобто величина зворотна виробленню

тут Тр - трудомісткість одиниці продукції

Чим більше вироблення продукції в одиницю часу і чим менше витрати часу на одиницю продукції, тим вище рівень продуктивності праці. Тому цей показ­ник продуктивності праці називається прямим. Однак відсоток росту вироблен­ня ΔВ% не рівнозначний відсотку зниження трудомісткості ΔТр%. Зв'язок між ними задається вираженнями :

У сучасній економічній літературі вироблення використовується частіше чим трудомісткість. У залежності від витрат на одиницю робочого часу розрізня­ють:

вироблення на одну відпрацьовану людино-годину (годинне вироблення) вироблення на один відпрацьований людино-день (денне вироблення) вироблення на одного середньостатистичного працівника в рік (річний ви­робіток)

Існує квартальна і місячна виробітки.

Годинне вироблення характеризує фактично відпрацьований час. Денна за­лежить від тривалості робочого дня з урахуванням внутрізмінних простоїв і втрат часу. Річний виробіток враховує не тільки внутрізмінні, але і цілоденні простої. Залежність між ними може бути виражена формулами

тут І_д._в, - індекс денного вироблення

І _г..в - індекс годинного вироблення

І _і.р._в. - індекс використання робочого часу впродовж зміни

І_р.в - індекс річного виробітку

І_яв - індекс кількості явочних днів упродовж року.

3. Натуральний метод виміру продуктивності праці, область застосування й обмеження на використання

Методи виміру продуктивності праці визначаються системою вимірів випу­щеної продукції. Розрізняють наступні методи: натуральний, трудовий і вартіс­ний (грошовий).

Сутність натурального методу полягає в тому, що обсяг випущеної продук­ції, і продуктивність праці розраховують у натуральних одиницях (штуках, тоннах, метрах). Цей метод застосовується усередині підприємства: на робочих місцях, у бригадах, на окремих ділянках тих галузей, що випускають продукцію (електроенергетика, текстильна промисловість і т.п.).

Якщо підприємство випускає продукцію, що в основному має ті самі ознаки, то відрізняються якою-небудь однією ознакою, вироблення можна розрахову­вати за допомогою умовно натуральних одиниць (наприклад, у консервній про­мисловості використовують термін умовні банки). Однак натуральний метод має обмежене застосування, оскільки підприємства і галузі випускають в осно­вному різноманітну продукцію. Крім цього за цією методикою не можна враху­вати зміни обсягу незавершеного виробництва, що у деяких галузях мають зна­чну частку в загальному обсязі виробництва (будівництво, суднобудування).