5. Внутрівиробничі резерви

Обумовлені недостатньо ефективним використанням техніки і робочої сили, наявністю втрат робочого часу, у тому числі в результаті страйків, а також ці­лодобових і внутрізмінних утрат. Вони мають особливе значення, так як вияв­ляються і використовуються в кінцевому рахунку безпосередньо на підприємс­тві.

По використанню в часі резерви поділяються на двох груп:

I - поточні, такі, котрі можна використовувати в плині року.

II - перспективні, котрі передбачаються до використання в перспективних планах розвитку підприємства.

В міру реалізації планів резерви з перспективних перетворюються в поточні. Поряд із класифікацією резервів важливе значення має їхня оцінка і вимір.

Резерви можуть оцінюватися в абсолютних і відносних величинах. У кожнім конкретному випадку їхня величина визначається зіставленням фактичного ви­користання даного виду ресурсів з максимально можливим. Основним питан­ням виміру резервів є визначення їхньої величини, можливої на даний момент часу.

6. Основні шляхи підвищення продуктивності праці

1) науково-технічний прогрес;

2) більш повне використання людського фактора;

3) поліпшення організації праці і керування й удосконалювання господарсь­кого механізму;

4) структурні зміни у виробництві.

Особливе значення темпів росту продуктивності праці, у даний час, обумов­люється тим, що можливості розвитку галузей матеріального виробництва за рахунок збільшення чисельності працюючих уже вичерпані. Наприклад, якщо рані в 1981-85 р. за рахунок збільшення чисельності було отримано 13% національного доходу, з них 14% приросту промислової продукції, 13% будівельно-монтажних робіт, то на початку 90-х м. весь приріст національного доходу про­дукції і робіт у всіх галузях отриманий за рахунок підвищення продуктивності праці, а чисельність зайнятих скоротилася (вивільнена чисельність зайнятих пішла в невиробничу сферу).

До основних причин, що гальмують ріст продуктивності праці на сучасному етапі розвитку економіки варто віднести скорочення приросту капітальних вкладень, розпад колишнього Союзу, нестійкість сільськогосподарського виро­бництва і значні втрати сировинної продукції, будівля основних фондів і відсу­тність фінансових засобів на їхні відновлення, недоліки в господарському ме­ханізмі, інфляційні процеси.

Лекція № 8

Методи виміру і критерії росту продуктивності праці

План

1. Показники і методи виміру продуктивності праці.

2. Виробка і трудомісткість продукції.

3. Натуральний метод виміру продуктивності праці, галузі застосування й об­меження на використання.

4. Трудовий метод виміру продуктивності праці і його складові.

5. Показники розрахунку продуктивності праці в стоїмосному методі.

6. Класифікація трудомісткості по характері і призначенню витрат праці.

1. Показники і методи виміру продуктивності праці.

Найважливішою передумовою визначення результативності праці є правиль­не обчислення рівня і динаміки продуктивності праці у всіх сферах економіки.

Вимір продуктивності праці повинен ґрунтуватися на розумінні її економіч­ного змісту, визначенні показників, що можуть характеризувати рівень продук­тивності праці в часі і просторі. Методи оцінки продуктивності праці повинні відповідати наступним вимогам:

• одиниці виміру не повинні спотворювати показників продуктивності праці

• цілком враховувати фактичний обсяг праці і витрати робочого часу

• забезпечувати єдність методів виміру продуктивності праці

• показники продуктивності праці повинні бути наскрізними, зведеними, порівнянними, мати високий ступінь вірогідності і бути універсальними у використанні

Розрізняють продуктивність праці в масштабі регіону, галузі, підприємства, цеху, виробничої ділянки, бригади й окремого працівника. При цьому продуктивність праці визначається як відношення обсягу виробленої продукції до ви­трат праці. Показниками трудомісткості є вироблення і трудомісткість.