7. Організація робочого місця

Одним із найважливіших елементів організації праці на підприємстві явля­ється вдосконалення планування, організації та обслуговування робочого місця з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної і високоякісної праці при можливо менших фізичних зусиллях та мінімальному нервовому напруженні. Робоче місце - це первинна ланка виробничої структу­ри підприємства.

Робоче місце - це зона трудової діяльності робітника, чи групи робітників, оснащена всім необхідним для успішного виконання роботи. Одночасно це пе­рша сходина виробничої структури підприємства, котра може функціонувати самостійно.

Організація робочого місця - це система заходів по його плануванню, осна­щенню засобами і предметами праці, розміщенню їх в певному порядку, обслу­говування і його атестації.

Планування робочого місця - це раціональне розміщення обладнання, засобів зв'язку, технологічної та організаційної оснастки і т.п., а також людини. Робоче місце має робочу (основну) і допоміжну зони. В основній зоні , зазвичай обме­женої межами досяжності рук людини, розміщуються знаряддя праці, постійно використовувані в роботі, остання площа - допоміжна зона.

Велику роль в організації праці відіграє обслуговування робочого місця, так як приблизно 2/3 всіх внутрішніх втрат робочого часу пов'язанні з недоліками обслуговуванні робочих місць. Воно здійснюється по наступним функціям: під­готовчій, виробничій, інструментальній, налагоджувальній, енергетичній, конт­рольній, ремонтній ті ін. Виділяють: стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування робочих місць.

Для приведення в дію наявних резервів у використанні виробничого потенці­алу, підвищення продуктивності праці і забезпечення збалансованості робочих місць з трудовими ресурсами використовується механізм атестації і раціоналі­зації окремих робочих місць, а також атестація технологічних процесів, вироб­ництв, ділянок, цехів, в ході котрої комплексно оцінюються їх технічний, орга­нізаційний стан, умови праці і техніки безпеки, розглядаються можливості зро­стання фондовіддачі, кваліфікаційний потенціал працівників.

Робоче місце прийнято класифікувати

• за професіями (токар, свердлувальник і т.д.);

• за числом виконавців (індивідуальне, колективне);

• за ступенем спеціалізації (універсальні, спеціалізовані);

• за рівнем механізації (механізоване, автоматизоване);

• за кількістю обладнання (одно верстатні, багатоверстатні);

• за місцем знаходження (стаціонарні, чи рухомі, знаходяться під землею або на висоті.

Лекція № 6

Продуктивність праці в суспільстві. Основні поняття, сутність і значення

План

1. Економічний зміст продуктивності праці.

2. Жива та попередня праця і їх функції.

3. Продуктивна сила, інтенсивність праці і зв'язок між ними.

1. Економічний зміст продуктивності праці

Продуктивність праці - це ефективність використання ресурсів - праці, ка­піталу, землі, матеріалів, енергії, інформації - під час виготовлення різних то­варів та надання послуг. Вона встановлює взаємозв'язок між кількістю і якістю виготовлених товарів або наданих послуг і ресурсами, котрі було витрачено на їх виготовлення. Продуктивність дає можливість скоректувати виробництво на різних рівнях економічної системи (на рівні актуального індивіда, цеха, підпри­ємства, організації, галузі і держави) з використовуваними ресурсами.

За ринкових умов продуктивність праці являється об'єктом переговорів і підписанням відповідних угод між адміністрацією підприємства та його трудо­вим колективом в рамках спеціалізованого або колективного договору.

Більш висока продуктивність означає збільшення обсягу продукції при тих самих витратах.

Продуктивність праці характеризує ступінь корисності використання праці і засобів виробництва, що приводяться нею в рух.

Зростання продуктивності праці проявляється в наступних формах:

- скорочення витрат на одиницю вироблюваної споживчої вартості, що ви­ражається в економії матеріальних та трудових ресурсів;

- зростання маси споживчих вартостей, вироблених в одиницю часу, що виражається не у витратах, а в результатах праці;

- зміна співвідношень між безпосередньою і упредметненою працею та за­гальним зменшенням витрат праці;

- збільшення маси і норми прибавочного продукту.

Зростання продуктивності праці не може бути безмежним. Межа зростання продуктивності праці обмежується техніко-організаційним рівнем виробництва. Економічно розумні межі зростання продуктивності праці обмежуються умо­вою збільшення маси споживчої вартості і якості продукції, інакше економія робочого часу втрачає сенс.

За умов розповсюдження прогресивних форм господарювання - колективно­го та орендного підряду, перетворення державних підприємств в орендні, коо­перативні, акціонерні, змішанні, з участю іноземного капіталу та ін. без радика­льного підвищення продуктивності праці не можливо досягти суттєвих резуль­татів у збільшенні обсягів продукції, що виготовляється, зниження собівартості, збільшення прибутку, підвищення заробітної плати.

Зростання продуктивності праці - об'єктивний економічний закон, діючий у всіх економічних формаціях. Піднесення продуктивності праці являється еко­номічною необхідністю для будь-якої системи господарювання.