3

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Навчально-консультаційний центр в м. Івано-Франківську

Кафедра економіки

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з навчальної дисципліни

« Економіка праці та соціально-трудових відносин»

Івано-Франківськ

2014 р.

Лекція № 1

Праця і її організація в суспільному виробництві

План

1. Предмет, об'єкт і методи вивчення курсу.

2. Мета дисципліни "Економіка праці" і її місце в навчальному процесі.

3. Праця людини, її суспільна і господарська організація.

4. Категорії "характеру", "змісту" і "змістовності праці".

1. Предмет, об'єкт і методи вивчення дисципліни

Економіка праці - це наука, що вивчає суспільні відносини людей, що скла­даються в процесі організації суспільної праці. Вона вивчає конкретні форми і методи найбільш ефективного використання живої праці, підвищення ефектив­ності виробництва, його матеріального стимулювання.

Значення економіки праці особливо зростає в ринковій економіці.

Перехід економіки народного господарства на ринкові відносини передбачає розширення сфери дії економічних методів у керуванні, переведення держав­них підприємств на повний господарський розрахунок, приватизацію і подаль­шу корпоратизацію. Розширення сфери дії товарно-грошових відносин з вико­ристанням прогресивних форм організації праці, кооперації, оренди; індивідуа­льна трудова діяльність і промислові підприємства вимагають підготовки еко­номістів нового покоління.

Характеристика дисципліни

Курс "Економіка праці" є загальнотеоретичним, а по кваліфікаційній харак­теристиці відповідає спеціальності економіка і соціологія праці. Дисципліна знаходиться в проблемному полі кваліфікаційних вимог професії 7.050107 "Економіка підприємств і підприємництво" і викладається для всіх студентів економічних спеціальностей.

Предметом курсу є праця в її історично позначеній формі й організація сус­пільного виробництва. Економіка праці розробляє проблеми найбільш ефекти­вного використання живої праці, цим вона відрізняється від технічного норму­вання й інших конкретно економічних наук.

Об'єктом її вивчення є:

- продуктивність праці;

- умови праці;

- нормування праці;

- планування чисельності;

- мотивація праці;

- оплата праці;

- організація керування процесом.

Розділи за програмою:

1. Праця та її організація в суспільному виробництві.

2. Умови праці як соціально-економічна категорія.

3. Організація праці в суспільстві. Процес праці і його організація на вироб­ництві.

4. Продуктивність праці в суспільстві. Основні поняття, сутність і значи­мість.

5. Оцінка трудового планування. Сутність, види норм праці.

6. Організація і планування.

7. Системи мотивації праці.

Методи вивчення курсу:

- спостереження за роботою виконавців;

- аналітична обробка даних;

- встановлення визначених залежностей між продуктивністю праці і праце­здатністю виконавця з використанням показників у відносних одиницях;

- аналіз спостережень, моделювання, системний аналіз.

2. Мета дисципліни "Економіка праці" і її місце в навчальному процесі

Відповідно до моделі фахівця, економіст по праці - це фахівець вищої квалі­фікації з фундаментальними знаннями економічних, соціально-психологічних і управлінських наук у сфері головної продуктивної сили - людини. Широкий профіль спеціальності забезпечується фундаментальністю підготовки універси­тетського типу з нахилом убік суспільної й загальноекономічної підготовки, що істотно підвищує мобільність фахівця і його пристосовуваність до динаміч­них умов діяльності. Економіст по праці взаємодіє в процесі виробництва з ін­шими фахівцями інженерного, технологічного, медичного, екологічного й ад­міністративного профілю.

Відповідно до цього, мета викладання дисципліни "Економіка праці" полягає в тому, щоб якнайкраще навчити студентів - майбутніх економістів по праці - фундаментальним теоретичним знанням в області формування і розвитку праці в суспільному виробництві, забезпечення сприятливих умов праці, збагачення і розвиток її творчого характеру, підвищення за рахунок цього робото спромож­ності і працездатності людини, загального розвитку і підвищення ефективності суспільного виробництва.

Виклад курсу тісно пов'язано з іншими напрямками, що вивчають трудову життєдіяльність людини: "Фізіологія і психологія праці", "Гігієна й охорона праці", "Технічна естетика і дизайн", "Соціологія праці", а також із загально­економічними дисциплінами: "Економіка промисловості", "Загальна економіч­на теорія", "Теорія і стратегія керування", "Мікро - і макроекономіка", "Моти­вація праці і керування персоналом".

Відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики, фахівець, займаючи керівні посади на підприємстві, у тому числі економіста з організації праці і за­робітної плати, повинний виконувати виробничі функції з підготовки робочих матеріалів і розрахунків чисельності працівників, фонду заробітної плати, орга­нізації праці, пільг і компенсацій за роботу в шкідливих і небезпечних умовах.

Відмінною властивістю трудового процесу є те, що він забезпечує життєдія­льність людського організму з властивими йому фізіологічними функціями і явищами. У процесі праці відбувається реалізація фізичних і духовних власти­востей особистості, її здатності перетворювати речовину природи в споживчу вартість.

В умовах ринкових відносин людина може реалізувати свій трудовий потен­ціал подвійно: або вона виступає як самостійний товаровиробник, реалізуючий свою продукцію на ринку, або як найманий робітник, що пропонує свої послу­ги: кваліфікацію і робочий час в обмін на заробітну плату і прибуток.

Перехід до ринкової економіки вимагає переосмислення економічної сутнос­ті праці, співвідношення її результатів і витрат. Однією з основних задач еко­номіки праці є визначення методів вимірювання результатів праці за кількістю і якістю виробленої продукції, їхньому нормуванню і регулюванню.

Особливою сферою трудової діяльності є підприємництво.

Підприємництво - це ініціативна господарська діяльність суб'єктів власності в рамках існуючих законів, спрямована на створення економічних і організа­ційних умов для виробництва продукції, збуту товарів, надання послуг з ураху­ванням інтересів виробника і споживача з метою одержання прибутку. Сутність підприємництва полягає у виявленні суспільних потреб і незадоволеного попи­ту, створенні або перетворенні підприємств для організації їх виробництва.