- •1. Пізнє відродження в Італії
- •2. Художні особливості поеми Баярдо «Закоханий Роланд». Трансформація образу героя середньовічного героїчного епосу.
- •3. Художні особливості поеми Аріосто «Шалений Роланд». Трансформація образу героя середньовічного героїчного епосу.
- •4. Творчість Тассо. Поема «Звільнений Єрусалим».
- •5. Французьке Передвідродження. Жанр балади у творчості ф. Війона.
- •6. Літературна група “Плеяда”. Творчість п. Ронсана та ж. Дю Белле.
- •7. Загальна характеристика доби Відродження у Франції. Періодизація та система жанрів
- •8. Своєрідність сатири Рабле: гротеск, абсурд, алегорія, фактичне і вигадане (аналіз прочитаних фрагментів роману “Гаргантюа і Пантагрюель”).
- •9. Десакралізація та дегероїзація у романі Рабле «Гаргантюа та Пантагрюель»
- •10. Позитивна програма Відродження в романі Рабле “Гаргантюа і Пантагрюель” (концепція виховання гармонійної особистості, освічений монарх, утопія).
- •11. Північне Відродження. Література Німеччини та Нідерландів.
- •12. Німецька традиція “літератури про дурнів” (с. Брант, е. Роттердамський).
- •13. Німецькі “народні книжки”.
- •14. Своєрідність ренесансної літератури в Іспанії. Періодизація та основні жанри.
- •15. Жанр шахрайського роману в іспанський літературі. Образ пікаро.
- •16. “Дон Кіхот” Сервантеса і його місце в розвитку романного жанру в західноєвропейській літературі.
- •17. Композиція та тематичний задум роману Сервантеса “Дон Кіхот”.
- •18. Місце, роль та значення вставних новел в романі Сервантеса “Дон Кіхот”.
- •19. Поєднання комічного та трагічного в романі «Дон Кіхот». Природа безумства головного героя.
- •20. Образи Дона Кіхота та Санчо Панси в світовій літературі. Варіанти інтерпретацій цієї пари персонажів.
- •21. Драматургічна спадщина Лопе де Вега та її значення в розвитку світового театру.
- •22. Гуманістична концепція кохання в комедії Лопе де Вега “Собака на сіні”.
- •23. Англійське Передвідродження. Творчість Чосера.
- •24. Італійські мотиви в “Кентерберійських оповіданнях” Чосера.
- •25. Загальна характеристика доби Відродження в Англії. Періодизація та система жанрів.
- •26. Ліричний герой в сонетах Шекспіра.
- •27. Особливості кохання в ранніх комедіях Шекспіра. Комедійний хронотоп.
- •28. Особливості комедії у Лопе де Вега та Шекспіра (теми, герої).
- •29. Шлях пізнання дійсності у трагедії Шекспіра “Гамлет”.
- •30. Образ Гамлета у трагедії Шекспіра та його доля в світовій літературі
- •31. Герой і доля у трагедіях Шекспіра (аналіз твору за вибором студента).
- •32. Еволюція концепції героя у драматургії Шекспіра: комедія – трагедія – барокова драма.
- •33. Проблема жанрової природи шекспірівської “Бурі”.
- •34. Загальна характеристика та періодизація літературного процесу хvіі століття.
- •35. Бароко і класицизм як літературні напрями хvіі століття: спільне та відмінне.
- •36. Бароко як провідний напрям іспанської літератури хvіі століття: естетика, жанри, представники художніх течій
- •37. Жанрова парадигма поезії іспанського бароко. Стильові течії “культеранізм” і “консептизм” в іспанській поезії бароко.
- •38. Ліричний герой сонетів л. Гонгори.
- •39. Метафізична поезія ф. Де Кеведо.
- •40. Розвиток романного жанру в іспанській літературі хvіі століття.
- •41. Розвиток жанру шахрайського роману в іспанській літературі хvіі століття. “Історія пройдисвіта на ім’я Дон Паблос” Кеведо.
- •42. Жанрова природа комедії т. Де Моліна “Севільський бешкетник, або Кам’яний господар”.
- •43. Образ Дона Хуана в комедії т. Де Моліна.
- •44. Концепція бароко в драматургії п. Кальдерона.
- •45. Філософська драма п. Кальдерона “Життя – це сон”.
- •46. Комедія п. Кальдерона “Дама – примара”: жанрові та стильові особливості.
- •47. Своєрідність літератури англійського бароко.
- •48. Творчість Джона Донна та школа метафізичної поезії.
- •49. Барокові мотиви в італійській поезії Чінквеченто.
- •50. Особливості художнього стилю в поезії п’єтро Бембо та Мікеланджело Буонаротті.
- •51. Особливості історико-літературного процесу в Італії хvіі століття.
- •52. Поезія італійського бароко.
- •53. Теоретичне підґрунтя італійського бароко. Трактат Емануеля Тезауро «Підзорна труба Арістотеля»
- •54. Утопічні мотиви в романі т. Кампанелли “Місто сонця”.
- •55.Творчість Дж. Маріно та школа “марінізму” в Італії.
- •56.Поезія а. Тассоні, с. Роза
- •57. Італійський класицизм. Творчість Галілея.
- •58. Класицизм у французькій драматургії хvіі століття: своєрідність концепції героя та світу.
- •59. Конфлікт розуму та почуття у трагедії п. Корнеля “Сід”.
- •60. Проблема “людина – держава” у трагедії п. Корнеля “Горації”.
- •61.Античні мотиви в драматургії ж.Расіна.
- •62. Розум і пристрасть у внутрішньому світі расінівських героїв
- •63. Корнель та Расін; спільне та відмінне.
- •64. Жіночі образи французької класицистичної трагедії.
- •65. Проблематика високої комедії Мольєра.
- •67. Філософські мотиви комедій Мольєра.
- •68. Образ Дон Жуана серед літературних героїв XVII століття.
18. Місце, роль та значення вставних новел в романі Сервантеса “Дон Кіхот”.
З першого погляду структура досить складна, хоча це один з найлогічніших творів в історії. Сюжет – ланцюжок подій низки пригод. Маємо 2 плани оповіді – горизонтальний (оповідь про мандри), вертикальний (вставні новели). У структурі оповіді кожна новела, кожен епізод прямо або побічно пов’язані з самим Дон Кіхотом або його зброєносцем, безпосередньо викриваючи одну зі сторін його образу. Перша частина побудована таким чином, що організуючим центром всіх подій, що розгортаються в ньому, є Дон Кіхот. Фон всіх цих подій складають широкі рівнини, гори, дикі ущелини, стада кіз, баранів, вівць. Цей основний фон час від часу перетинається вторгненням цивілізованого середовища (вставні новели). І Дон Кіхот – в центрі всіх подій, незалежно від ступеня активності.
19. Поєднання комічного та трагічного в романі «Дон Кіхот». Природа безумства головного героя.
Дон-Кіхот виявляється кумедною фігурою, але не тому, що він у чомусь винен, що він чогось не знає, що він переслідує якісь погані цілі або що він створений для звеселяння читацької публіки. Вся справа в тому, що в ті часи вже зникла те оточення, яке робило лицарство реальною, красивою і притому необхідною силою. Дон Кіхот - відстоює ідеї Любові і Благородства, бажає, щоб усі люди могли жити краще, готовий віддати за це навіть єдине, що у нього залишилося - власне життя, а ті самі люди, яким він бажає добра постають безумцями, що прагнуть власної вигоди, черствими і бездушними, глузливими і розпусними, жорстокими і нещадними. Прийшла людина іншого типу, налаштована вже не так ідеалістично, не так віддана загальнолюдській справі, людина набагато більш дрібна і ділова. В цьому трагізм Дон Кіхота. Кумедність та божевілля Дон Кіхота дивним образом поєднуються з його мудрістю. На думку Санчо Панси, у красномовстві та мудрості Дон Кіхот не поступався відомим церковним проповідникам.
20. Образи Дона Кіхота та Санчо Панси в світовій літературі. Варіанти інтерпретацій цієї пари персонажів.
Переосмислення образу Дон Кіхота Я.Галаном” досліджується тема “донкіхотства” у п'єсі Я.Галана “Дон-Кіхот із Еттенгайма”. Взявши для твору тему із минулих часів, драматург намагався по-своєму інтерпретувати вічну проблему людини і суспільства, проблему людяності.
Серед варіацій на тему «Дона Кіхота» не перестали створюватися і в наступні століття. Серед них можна згадати «Житіє Дон Кіхота і Санчо» Мігеля де Унамуно, «Звільнений Дон Кіхот» А. В. Луначарського, «П'єр Менар, автор Дон Кіхота» Х. Л. Борхеса. Бутервек припускав, що образи Дон Кіхота і Санчо Пансо – досконале вираження вічного контрасту між ідеалізмом та матеріалізмом, альтруїзмом і егоїзмом, які борються в людській душі; є уособленням вічних поривань людини у височінь і його вічної прикутості до земного, вічним контрастом між поетичними захопленнями і прозовими буднями людського життя, вічним контрастом віж великою і безмежною вірою людини і його жалюгідною обмеженою тверезницькістю. Є думка, що Дон Кіхот і Санчо Панса виступають як втілення Посту і Масниці Генріх Гейне називає Дон Кіхота ентузіастом, а Санчо Панса – філІстером.