7. Загальна характеристика доби Відродження у Франції. Періодизація та система жанрів

З кінця XV ст. у Франції почався процес централізації країни і зміцнення держави. Прибічниками прогресивних ідей у Франції були в основному представники передової частини дворянства. Новоявлене дворянство охоче підтримувало агресивну політику короля, давало кошти для підготовки військових походів, зокрема в Італію. Під час цих походів перед дворянством відкривався новий світ високої гуманістичної культури Італії і разом з тим мистецтва античності. Сам Франціск І запрошує видатних італійських художників, ввозить з Італії твори гуманістичного мистецтва, наближає до двору гуманістів-учених, поетів, художників, сприяє розвитку книгодрукування, поповнює королівську бібліотеку старовинними манускриптами.

Сестра Франціска I - Маргарита Наваррська була покровительскою мистецтва, не завершила свою роботу «Гептамерон» (7 днів, 72 новели), де наслідувала зразок Бокаччо, Данте.

На долі французького гуманізму позначився також рух релігійної реформи - реформації, очолений згодом Жаном Кальвіном. З 1562 р. – релігійні війни.

Два етапи Відродження: 1) Охоплює першу половину 16 ст. Формувалася і досягла розквіту гуманістична література. Вона відзначалася оптимізмом, вірою в можливість утвердження кращого, розумнішого устрою, гостротою і сміливістю критики феодальної дійсності. Франсуа Рабле, Маргарита Наваррська 2) Друга половина 16 ст. Література також створила величезні цінності, але вона вже несе на собі відбиток кризи гуманізму. «Плеяда» (епіграми, сонети елегії), Монтень й д'Обінье («Досліди»).

8. Своєрідність сатири Рабле: гротеск, абсурд, алегорія, фактичне і вигадане (аналіз прочитаних фрагментів роману “Гаргантюа і Пантагрюель”).

Гротескність – головний художній засіб на різних рівнях:

- Рівень сюжетний

- Рівень образів

- Рівень лінгвістичний

У Рабле система образності і комізму будується в основному за гротескоим принципом на сполученні взаємовиключних начал, реального і фантастичного, високого і низького. Так, в образах велетнів суміщується торжество плоті і висока духовність, брат Жан – водночас і породження світу монастирських мурів і насмішкувате його заперечення. Абсолютна байдужість до правдоподібності у співвідношенні розмірів: Гаргантюа, прогулюючись вулицями Парижу, може запросто сісти на вежу Нотр-Дам, але живе у звичайному будинку; Пантагрюель своїм язиком прикриває від зливи цілу армію, а подорожує він на звичайному кораблі, сидить за звичайним столом.

Рабле широко використовує алегорію у зображенні подорожі й островів, де кожен алегорично зображує якесь тодішнє сучасне (негативне) явище.

У боротьбі з середньовічною реакцією Франсуа Рабле використав усі можливі форми комічного, серед яких — сатиричний гротеск. Письменник завжди сміється, бо це — його випробувана зброя.

Десакралізація та дегероїзація – споконвічний сенс карнавалу.

9. Десакралізація та дегероїзація у романі Рабле «Гаргантюа та Пантагрюель»

Десакралізація і розвінчування – ось споконвічний сенс карнавалу (верх і низ)

Якщо Пантагрюель є втіленням ідеальної, довершеної людини, то Панург передає реальний стан людської натури. В цьому образі органічно злилися звільнений розум і цілковита відсутність моральних принципів та стійкості характеру. Він ненажера і п'яниця, бешкетник і лихослов, злодюжка і розпусник, балакун і жартівник, нероба і дотепник, веселий і приємний у товаристві. Панург вільний у прояві своїх почуттів, непідвладний умовностям.

Жан Зубарь – уособлення де сакралізації, адже, будучи ченцем, сам висмією монастирські звичаї, пояснює, що рясу носить, бо в ній добре п’ється, псалмами користується як снотворним, а требник служить як блювотне. Зневажає монахів, бо чернець, на відміну від селянина, не обробляє землі, не охороняє батьківщини, на відміну від воїна, не лікує хворих, на відміну від лікарів і т.д.

Багато місця в романі приділяється грубому гумору, пов’язаного з людським тілом, багато говориться про одяг, вино, їжу, венеричні захворювання. Це абсолютно нетипово для середньовічної романістики, яка вважала всі ці теми низькими і не гідними згадування.