Мета монографії

Головна мета праці зводиться до вивчення й аналізу розвитку продуктивних сил у сільському господарстві під впливом успіхів товарно-грошових відносин і взаємозв'язку між ними і аграрними відносинами. При цьому автор обмежує територію дослідження районами Німеччини, розташованими на захід від Ельби, що пояснюється головним чином тим, що саме тут починаючи з XIV ст. проявлялися найбільш помітно прогресивні тенденції в розвитку аграрного виробництва. Крім того, тут поступово дозрівали ті соціальні сили, які потім відігравали вирішальну роль в боротьбі проти феодальної реакції. Нарешті, для цієї частини Німеччини збереглися з XIV-XVI ст. найбільш різноманітні і багаті за змістом джерела.

Сільське господарство та аграрні відносини протягом двох століть, що передували Реформації і Великій Селянській війні, становлять великий інтерес у дослідженні тих нових суспільних явищ, які стали причиною загострення протиріч у феодальному суспільстві і які при вдалому результаті класової боротьби могли б стати незворотними факторами у витісненні феодальних підвалин зі сфер сільськогосподарського виробництва та аграрних відносин.

У своїй книзі автор в першу чергу знайомить читача в загальних рисах з основними групами джерел, зібраних і виданих у різний час, і коротко зупиняється на характеристиці літератури, присвяченої проблемам аграрної історії Німеччини XIV-XVI ст. Особливим завданням є критика західнонімецької історіографії 50-х - 60-х років ХХ століття, що ставила перед собою в якості основної мети створення на основі вчення Мальтуса власної методології вивчення аграрних проблем зазначеного часу.

Завдання монографії

Завданням монографії є розбір конкретних сторін прогресивних тенденцій у розвитку сільського господарства, яке не може вестися за усталеною в літературі схемою, в якій на першому місці стоїть зернове господарство, а за ним скотарство та інші види і галузі сільськогосподарського виробництва. Більш доцільно в першу чергу розглядати ті сторони землеробства, які в період інтенсивного розвитку його товарності виявилися найбільш рухливими. І тут увага автора падає на скотарство, особливо вівчарство. З XIV в. скотарство в Німеччині переживало час швидких структурних змін і, крім того, прагнуло зайняти положення окремої галузі сільського господарства, що спричинило за собою значні зміни у всій структурі сільськогосподарського виробництва та в перегрупування в ньому продуктивних сил. У зв'язку з цим звертається головна увага спочатку на проблеми розвитку прогресивних сил в скотарстві, потім у тих господарствах, які були зайняті вирощуванням винограду, фруктів, овочів і технічних або торгових культур. І тільки потім розглядаються зміни, що відбувалися в найбільш ранній і найбільш великій за масштабами галузі сільського господарства - хліборобстві. Це дозволило автору більш докладно і обгрунтовано встановити ті нові процеси, які відбувалися в хліборобстві та спеціалізованими галузями які виділялися з нього. В цей час місто як споживач продуктів землеробства і володар грошей справляв величезний вплив на розвиток сільського господарства. Зростаюче споживання міста стимулювало процес інтенсифікації та спеціалізації в землеробстві. Одночасно лихварський капітал розоряв як феодальних власників землі, так і дрібноселянського господарства, сприяючи таким чином помітним демографічних змін, а також майнової та соціальної диференціації в селі.