Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1-25.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2.34 Mб
Скачать

3. Призначення та коротка характеристика основних масел, що використовуються при експлуатації ао.

Довговічність кожного зразка озброєння та військової техніки, наприклад, танка, гармати, трактора, автомобіля, – залежить від якості мастильних матеріалів та від того, наскільки правильно вони застосовуються.

Гелі-ревіталізанти (або відновлювачі) та мастила ХАДО, використовуючи енергію тертя спряжень, утворюють на їх поверхнях захисний шар металокераміки. Причому його формування відбувається більш активно саме в місцях найбільшого зносу, що дозволяє відновлювати початкову геометрію деталей.

При експлуатації артилерійського озброєння застосовуються такі групи експлуатаційних атеріалів:

- мастила;

- масла;

- робочі рідини;

- очисні сполуки;

- матеріали для герметизації та пакування;

- лакофарбові матеріали.

Мастила або пластичні мастила – це мазеподібні мастильні матеріали, що призначені для забезпечення нормальної роботи деталей, вузлів і агрегатів артилерійського озброєння, запобігання їх передчасному спрацюванню та захисту від корозії. За призначенням пластичні мастила поділяють на чотири групи:

- антифрикційні (робочі);

- консерваційні (захисні);

- ущільнюючі;

- канатні.

Антифрикційні мастила призначені для зменшення тертя та забезпечення нормальної роботи механізмів озброєння та приладів у різних температурних режимах. Одночасно ці мастила є захисними, оскільки вони здатні на відповідний час запобігати корозії. До цієї групи відносяться більшість мастил, наприклад, МЗ, ГОИ-54п, ЦИАТИМ-201, ОКБ-122-7 та інші.

Білет № 4

1. Призначення, загальна будова та принцип дії зрівноважувального механізму.

Використання зрівноважувальних механізмів дозво-ляє розвантажувати привод вертикального наведення від дії моменту сили ваги хитної частини гармати. Цей момент виникає внаслідок зміщення осі цапф хитної частини від її центра ваги з метою зменшення висоти лінії вогню.

Найбільша величина висоти лінії вогню H обмежу-ється максимальним кутом підвищення і радіусом обмежання казенної частини гармати R о (відстань від осі цапф до нижньої задньої точки хитної частини з урахуванням найбільшої величини відкоту ствола).

При виборі висоти лінії вогню передбачається, що під час експлуатації гармати була забезпечена можливість відкоту ствола і обертової частини в межах заданого діапазону кутів підвищення без перешкод з боку ґрунту або іншої поверхні, на якій встановлена гармата.

Для зменшення радіуса R о і висоти лінії вогню Н цапфи хитної частини розміщують якомога ближче до казенника, а іноді позаду нього.

Внаслідок розміщення осі цапф позаду центра ваги хитної частини гармати з’являється незрівноваженість гармати, яка характеризується тим, що хитна частина намагається повернутися відносно осі цапф під дією моменту сили ваги.

Існують два способи зрівноваження: вантажне (природне) і штучне.

Вантажне зрівноваження полягає у тому, що вісь цапф проходить через центр хитної частини гармати. Хитна частина зрівноважується вантажем, який закріплюється на казенній частині люльки, або збільшенням ваги казенника (використовуються вантажні казенники).

Цей спосіб використовується для артилерійських гармат, які ведуть стрільбу з ходу,– танкових та корабельних. У польових артилерійських системах цей спосіб не дістав поширення (Б-4М, 2С9).

Перевага вантажного зрівноваження – повне зрівноваження хитної частини гармати.

Недолік – збільшення маси гармати. Якщо враховувати умови міцності та розміщення деталей затвора, достатньо мати казенник масою 17 – 22% від маси ствола, в той час як у корабельних – 55%, у танкових – 35% від маси ствола.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]