8.2. Допоміжними елементами є: запалювач, вогнегасник, розміднювач, флегматизатор, фіксуючий пристрій.

Допоміжні елементи призначені для забезпечення більш повного виконання тактико-технічних вимог, що установлюються до бойових зарядів.

Запалювач є обов’язковим елементом усіх бойових зарядів. Він призначений для посилення теплового імпульсу засобів запалювання і забезпечення швидкого і одночасного запалення порохових елементів бойового заряду. Цим досягається одноманітність початкової швидкості снарядів і тисків порохових газів, а отже, і балістична одноманітність пострілів. Запалювач являє собою наважку димного пороху, розміщеного в картузі або в трубці з отворами. Маса запалювача встановлюється з розрахунку одноманітного і швидкого запалювання бойового заряду, що можливо при початковому тиску, який розвивається газами, засобами запалення і запалювача, що дорівнює 50125 кгс/см². Маса запалювача підбирається дослідним шляхом і залежно від калібру гармати знаходиться в межах 0,55% від маси порохового заряду.

За конструкцією запалювачі бувають вкладні, пришивні і прив’язні і розміщуються звичайно знизу порохового заряду над засобом запалювання. Якщо заряд має більшу довжину і складається із двох півзарядів, то між ними розміщують другий запалювач. Димний порох запалювача, згоряючи, створює в каморі гармати тиск, який забезпечує швидке і одночасне запалювання порохових елементів бойового заряду, а його тверді продукти згоряння сприяють надійному їх запалюванню.

Вогнегасник не є обов’язковим елементом усіх пострілів до даної гармати. Він призначений для гасіння дульного і зворотного полум’я при пострілі з метою знищення демаскуючих ознак гармати в темний час доби і можливості опіку обслуги зворотним полум’ям. Останнє являє собою особливу небезпеку при стрільбі із самохідних гармат і танків. Однією із причин утворення полум’я є з'єднання розжарених порохових газів, які містять СО, Н₂ , СН₄ та інші легко- запалювальні продукти, з киснем повітря. Для виключення полум’яності пострілу існують два шляхи: 

зниження температури порохових газів шляхом зниження калорійності пороху, введенням до його складу охолоджуючих домішок, що знижує балістику бойових зарядів;

підвищенням температури запалювання горючих газів при змішуванні їх з киснем повітря, що забезпечується застосовуванням вогнегасників.

Вогнегасники являють собою наважку вогнегасної солі або вогнегасного пороху, розміщену в картузі кільцевої форми.

За вогнегасну сіль використовуються порошки сірчанокислого калію (К₂SO₄), хлористого калію (КСl) або їх суміші; останні використовуються тільки при стрільбі вночі, оскільки вдень вони дають демаскуючу хмарку диму. Такі вогнегасники розміщують зверху порохового заряду в кількості 710% від маси заряду.

Вогнегасні порохи використовуються для гасіння зворотного полум'я і розміщуються знизу порохового заряду. Вони містять у своєму складі до 50%вогнегасної солі (К₂SО₄, КСl) або хлорорганічних сполук (типу Х-10, Х-20 та інші). Маса таких вогнегасників становить 0,510% від маси порохового заряду. Вогнегасні порохи з хлорорганічними сполуками найбільш ефективні, оскільки такі охолоджуючі домішки не утворюють диму.

При пострілі вогнегасники, згоряючи, знижують температуру порохових газів, знижують їх активність і утворюють пилеподібну оболонку, що заважає швидкому змішуванню порохових газів з повітрям.

Розміднювач є необхідним елементом тільки бойових зарядів артилерійських пострілів, які мають снаряди з мідними ведучими поясками. Він призначений для зберігання каналу ствола від оміднення. Для виготовлення розміднювачів використовується свин­цевий дріт, який розміщується зверху порохового заряду у вигляді мотка масою, що дорівнює приблизно 1% від маси заряду.

Оміднення каналу ствола при стрільбі відбувається у результаті тертя мідного ведучого пояска снаряда по поверхні кана­лу. Оміднення зменшує діаметральні розміри каналу ствола і змінює профіль його нарізів, що приводить до зміни балістики гармати, її кучності і навіть до роздуття ствола.

Дія розміднювача при пострілі полягає в тому, що він під дією високої температури розплавлюється і навіть частково перехо­дить до пароподібного стану. Під час руху по каналу ствола разом з пороховими газами свинець потрапляє на оміднену поверхню і, швидко сплавляючись з міддю, утворює легкоплавкий сплав, основна маса якого вилучається при пострілі потоком порохових газів, а його залишки – ведучими поясками снаряда при наступному пострілі. При стрільбі цей процес повторюється, що повністю усуває оміднення каналу ствола. Але застосування розміднювача підвищує димність пострілу і сприяє утворенню дульного полум’я.

Флегматизатор використовується в бойових зарядах гармат, які мають початкову швидкість снаряда 800 м/с і більше. Він призначений для запобігання каналу ствола від розжарення, чим підвищується його працездатність в 25 разів. У ряді випадків флегматизатор служить для гасіння зворотного полум'я. 

Флегматизатор являє собою сплав високомолекулярних вуглеводнів (парафіну, церезину, петралатуму), нанесених на тонкий листовий або рифлений папір, який розміщується навколо бойового заряду, в верхній його частині біля стінки гільзи.

Листові флегматизатори використовуються в бойових зарядах із зернистого піроксилінового пороху при стрільбі із малого і середнього калібрів, а рифлений – у бойових зарядах трубчастого балістидного пороху для гармат калібром від 100-мм і більше.

У зарядах із піроксилінових порохів маса флегматизатора становить 35%, а в зарядах із холодних порохів – 23% від заряду. 

Дія флегматизатора полягає в тому, що при пострілі він спалахує, вступає в ендотермічну реакцію з газами, у результаті чого утворюється тонкий шар газів зі зниженою температурою біля поверхні каналу ствола на початку нарізної частини. Це зменшує потік тепла від газів до стінок ствола і, отже, його розжарення. Але флегматизатор збільшує нагар у стволі і погіршує екстракцію гільз унаслідок забруднення зарядної камори.

Обтюруючий пристрій є необхідним елементом у бойових зарядах пострілів роздільного гільзового заряджання. Він призначений для усунення прориву порохових газів до повного врізання ведучого пояска снаряда в нарізи ствола, герметизації і кріплення бойових зарядів у гільзах.

Обтюруючий пристрій складається із нормальної і посиленої кришок, а іноді і циліндрика між ними. Нормальна кришка зменшує прорив порохових газів при врізанні ведучих поясків снаряда в нарізи і виключає випадання і зміщення пучків заряду при заряджанні гармати. Посилена кришка забезпечує герметизацію порохового заряду в гільзі. З цією метою вона покривається мастилом ПП95/5 (95% петролатуму і 5% парафіну). Обидві кришки мають петлі зручності витягування їх при складанні бойового заряду на вогневій позиції. Якщо на вогневій позиції витягувались додаткові пучки при складенні заряду, то посилена кришка знову в гільзу не вставляється.

Фіксуючий пристрій є обов’язковим елементом у пострілах гільзового заряджання. Він призначений для фіксування порохового заряда або його частини в гільзі і складається із картонних кілець і циліндриків, інших елементів.

Таким чином, наявність у бойових зарядах усіх допоміжних елементів обов’язкова. Використання кожного з них залежить від властивостей порохового заряду, його будови і призначення, а також від умов стрільби.

Конструкція бойових зарядів визначається їх призначенням, типом пострілів, для комплектації яких вони призначені.