38. Типи общин в неоліті. Організація влади, її ієрархічний характер.

Поширення відтворюючого господарства привело до істотних змін в демографії людства. У ІІ тис. до н.е. воно сягало майже 100 мільйонів чоловік /Алексеев,1988,с.318/. Саме цей, в історичному масштабі, демографічний вибух і можна вважати часом створення великих мовних сімей, в тому числі і індоєвропейської. Саме тоді і виникає широкомасштабне витиснення зайвого населення на вільні місця, що і привело до відносно швидкого розселення його на досі не дуже густо заселені території.

Археологічно епоха появи відтворюючого господарства відображається в періоді, що називається неолітом. Общини в неоліті були двох типів: однородові та багатородові (гетерогенні). І в просторі вони розміщувались компактними селищами, або хуторами. Однородові общини були невеликими (25 – 30, 350 – 400 чоловік) і не могли бути в ізоляції, бо вимагали постійних шлюбів з представниками сусідніх общин. Багатородова община могла існувати цілком самостійно, бо від 70 до 90% шлюбів тут складалось в середині общини. Тому ця община була і більших розмірів: від 100 до 1000 і, навіть, до 2000 чоловік. Такі общини могли існувати там, де було багато харчових ресурсів або там, де потрібна була велика кооперація праці (наприклад, в місцях з іригаційним землеробством). Багатородова община з притаманною їй можливістю жити ізольовано ставала і причиною зростання міжобщинної ворожнечі.

З переходом до відтворюючого господарства зникає система пристосування до природного середовища шляхом поділу общини на господарчі групи, які складалися з окремих сімей. І хоча община, як і раніше, складалася з конкретних сімей, сім’я одержувала змогу вижити за будь-яких умов, не відокремлюючись від общини. Отже, община майже весь рік залишалась цілісною, що вело до її більшої згуртованості. У результаті всього цього населення Землі колосально зросло, різко розширилася і сфера природокористування. Виникає соціальна організація, що базується на сільському господарстві, а саме — родоплемінний лад, в якому поряд з родовими велику роль відіграють сусідські і територіальні відносини. Утверджується патріархат: голови патріархальних родів не тільки здійснюють владу над родичами, але й беруть участь в управлінні племенем. З'являється інституція племінного вождя, що виконує функції військово-політичного управління.

39. Проблеми первісної історії в працях російських вчених XIX - поч. XX ст.Ст.

40. Роль полювання в розвитку праобщини.

Важко сказати, яка іздвох галузей господарства древніх і найдавніших людей — збирання або полювання- була основою їхнього життя. Імовірно, співвідношення їх було неоднаково в різніісторичні епохи, у різні сезони, у різних географічних умовах. Однак безсумнівно,що саме полювання було більше прогресивною галуззю господарства, багато в чому випереджалорозвиток первісних людських колективів.

Об'єктами полювання залежновід фауни тієї або іншої області були різні тварини. У тропічній зоні це були гіпопотами,тапіри, антилопи, дикі бики й т.д. Іноді серед кісток тварин, виявлених на ашельськихстоянках, попадаються кістки навіть таких великих тварин, як слони. У більш північнихрайонах полювали на коней, оленів, кабанів, зубрів, іноді вбивали й хижаків — печернихведмедів і левів, м'ясо яких також ішло в їжу. У високогірній зоні переважну рольу полюванні, на приклад у неандертальців, грав видобуток гірських козлів, що виднозі знахідок у печері Тешик-Таш. Про розміри полювання в якімсь ступені можна судитина основі підрахунку костей, знайдених на стоянках. Культурний шар багатьох з нихмістить залишки сотень, a іноді навіть тисяч тварин. Крім місцезнаходження в Чжоукоудянітакі великі стійбища ашельського часу були відкриті на стоянці Торральба в Іспаніїй у гроті Обсерваторії в Італії. У першому з них, наприклад, виявлені кісткові залишкибільше 30 слонів, не враховуючи інших тварин. Правда, ці стоянки були населені протягомтривалого часу, але, проте, мабуть, що полювання мало чимале значення в житті їхніхмешканців.

Полювання на великих тваринах,особливо на тих з них, які тримаються стадами, важко уявити собі, як вже говорилося,без загінного способу. Озброєння ашельського мисливця було занадто слабким, щобвін міг убити велику тварину безпосередньо. Такі випадки бували, але їх можна розглядатияк виключення, та й то переважно при полюванні за відсталим від стада хворих і слабкихтварин. Як правило, найдавніші люди могли наважитися на вбивство великих ссавцівтільки при загінному полюванні. Імовірно, тварин лякали шумом, вогнем, каменямий, як показує місце розташування багатьох стоянок, гнали до глибокої ущелини абовеликого обриву. Тварини падали й розбивалися, і людині залишалося тільки добитиїх. От чому саме полювання, і насамперед полювання на великих тваринах, була тієюформою трудової діяльності, що найбільше стимулювали організованість праобщини,змушувала її членів усе тісніше взаємодіяти в трудовому процесі й демонструвалаїм силу колективізму.

Разом з тим полювання було найбільш ефективнимджерелом одержання м'ясної їжі. Зрозуміло, тваринну їжу первісні люди одержувалине тільки від полювання на ссавців: так само, як це практикувалося пізніше в значнобільше розвинених людських суспільствах, вони ловили комах, убивали земноводних,плазуючих, дрібних гризунів. Але видобуток великих тварин давав щодо цього значнобільші можливості. Тим часом, м'ясо, що містить найважливіші для людського організмуречовини — білки, жири й вуглеводи, не тільки було ситною їжею, особливо після обробкийого на вогні, але й прискорювало ріст і підвищувало життєдіяльність первісної людини.

Виділення людини із тваринногомиру стало можливим тільки завдяки праці, що сам по собі представляв колективнуформу впливу людини на природу. Перехід навіть до найпростіших трудових операційміг відбутися тільки в колективі, в умовах суспільних форм поводження. Ця обставинадозволяє затверджувати, що вже на самих ранніх етапах антропогенезу й історії первісногосуспільства мало місце регулювання в добуванні й розподілі їжі, у статевому житті.Цей процес підсилювався дією природного відбору, що сприяв збереженню саме тих колективів,у яких сильніше були виражені соціальний зв'язок і взаємодопомога і які протистояливорогам і стихійним лихам як монолітні об'єднання.

Уже відзначений розвиток загінного полювання, спільнийзахист від хижих тварин, підтримка вогню — все це сприяло консолідації праобщини,розвитку спочатку інстинктивних, а потім і усвідомлених форм взаємодопомоги. У цьомуж напрямку згуртування колективу діяло й удосконалення мови. Але особливо великийпрогрес приходиться на заключний етап існування праобщини — мустьерский час. Самедо цього часу належать перші яскраві свідчення турботи про члени колективу — неандертальськіпоховання.