2. Аналіз творів.

„Балада про соняшник” і „Балада про вузлики”

Поняття з літературознавства: балада — жанр ліро-епічної поезії фантастичної, історико-героїчної або соціально-побутової тематики з драматичним сюжетом (наприклад, «Рибалка» П. Гулака-Артемовського).

Балада про соняшник

Були руки і ноги в соняшника,

Було тіло — шорстке і зелене.

Він бігав наввипередки з вітром,

Він вилазив на грушу

І в пазуху рвав гнилиці,

І купався коло млина,

І лежав у піску,

І стріляв горобців з рогатки.

Він стрибав на одній нозі,

Щоб вилити з вуха воду, —

І раптом побачив сонце,

Красиве засмагле сонце

В золотих переливах кучерів,

У червоній сорочці навипуск.

Воно їхало на велосипеді,

Обминаючи хмари у небі...

І застиг він на роки і на століття

У золотому німому захопленні: —

Дайте покататися, дядьку!

А ні, то візьміть хоч на раму,

Дядьку, хіба вам жалко?!

Поезіє, сонце моє оранжеве!

Щомиті якийсь хлопчисько

Відкриває тебе для себе,

Щоб стати навіки соняшником.

Коментар

У баладному, епічному дусі описує І. Драч соняшника як звичайного сільського хлопчиська з немудрими забавами й радощами. До пари йому й сонце — такий собі дядько в червоній сорочці, що їде на велосипеді. Для хлопчика — це розкіш, предмет захоплення й мрій. І раптом — несподівана паралель. Ліричний герой (він же автор) зізнається у своїй любові до поезії, яка кожному в якусь мить, рано чи пізно, відкривається дивом.

Поєднання звичайного і високого, персоніфікація, несподівана асоціація роблять сам цей вірш оригінальним, неповторним поетичним відкриттям.

«Балада про соняшник» —яскравий приклад заземлення широко вживаних у традиційній ліриці тропів. Водночас на них покладалося особливе смислове навантаження. Це помітно на соковитій «м'язистій» метафорі, яку поет розгалужував на багатошарові асоціативні пласти, досягаючи за глибокої її багатоплановості місткого цілісного узмістовлення. Відтак будь-який її різновид, що має велику літературну історію, набував у доробку поета нової свіжої якості, як, скажімо, персоніфікація. У І. Драча соняшник і сонце наділені людськими властивостями, олюднені, як у фольклорі, у народному світосприйманні, за яким довколишня дійсність трактувалася такою ж живою, як і людська, Тому в Україні здавен до рослин ставились, як до істот, наділених душею, що відбилося в багатьох легендах та піснях, а також у літературних творах.

Соняшник — завезена рослина, яка відразу вписалася в український краєвид, стала квіткою національного світовідчування. Очевидно, не останню роль тут відіграла її досконала короноподібна форма, схожа на сонячну, а також жовтий колір як невід'ємна частина національної символіки. До речі, П. Тичина, ознайомившись із текстом балади І. Драча, записав у своєму щоденнику, що жовтогаряча барва («сонце моє оранжеве») відповідає «характерові творчого сприймання світла українського народу». Водночас соняшник немовби потверджував магічну силу сонця, постійно повертаючи до нього свою квітку, уособлюючи небесне світило на землі.

Алегоричні образи соняшника і сонця у баладі І. Драча чітко вказують, про кого та про що йдеться — про поета і поезію, які самоздійснюються на основі буденних реалій. Вони розкривають приховані можливості творчого життя за законами краси, духовного злету. Такий рух пробудженого таланту від «земного» до «небесного» здійснюється у творі І. Драча через образи соняшника, що поєднує в собі ці дві сфери; порив до високості із закоріненням у рідний грунт. Ліричний сюжет зводиться до кульмінаційної думки:

        Поезіє, сонце моє оранжеве!         Щомиті якийсь хлопчисько         Відкриває тебе для себе,         Щоб стати навіки соняшником.

У баладі великого значення надається ритмічно-інтонаційним особливостям віршування, смисловій точності слів та словосполучень, синтаксичному паралелізмові, що властиво верлібру:

        В соняшника були руки і ноги,         Було тіло, шорстке і зелене,         Він бігав наввипередки з вітром,         Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці.

Новим було те, що І. Драч, пишучи свої балади, звертався не лише до класичної строфи з неминучим римуванням, а й до верлібру та інших версифікаційних форм.

Балада про вузлики

Була колись у мене баба Корупчиха.

Мені і досі її руки світять.

Була баба Корупчиха темна, неграмотна,

Мені і досі її руки світять.

Пекла баба Корупчиха пироги з калиною,

Мені і досі світ без неї темний.

Хто був голодний — приходив до Корупчихи.

Вона кожного вузликом наділяла.

Хто був холодний — грівся у Корупчихи

І виносив од неї вузлик у пазусі.

Хто був безсовісний, той лишався

безсовісним.

А вона кожного вузликом наділяла.

Як насняться мені сни чорнющі —

Прийде Корупчиха, розв'яже вузлик,

Як насняться мені сни солодкі з калиною,

Прийде Корупчиха, зав'яже їх у вузлик.

Дуже журиться баба Корупчиха в могилі,

Руки їй склали, не може зв'язати вузлика.

Я не вірю у скатерки-самобранки,

Вірю у вузлики баби Корупчихи.

Сам їх бачив, сам їх розв'язував

І зав'язав їх навіки у пам'яті.

А Корупчиха білою хустиною запиналася,

Вузлика під шию ніколи не зав'язувала,

А сховали її у позиченій хустці,

Бо свої вона у вузлики пов'язала...

Обмін враженнями щодо прочитаного, бесіда.

— Чому — «соняшник»?

— Чому — «балада»?

— Де рима, віршовий ритм?

— То це, можливо, й не вірш?

Поясніть тропи «Балади про соняшник».

Коментар

Баба Корупчиха, героїня вірша І. Драча, все життя прожила для людей — допомагала їм, розраджувала, «в'язала вузлики» з пиріжками для голодних, перебирала на себе болі й турботи тих, хто до неї йшов. Тільки для себе нічого не надбала. Тому й сниться все життя, ліричному героєві балади ця безкорислива жінка, як символ доброти, і її вузлики з пиріжками з калиною здаються йому кращими за їжу казкової «скатерки-самобранки». Поезія побудована в епічній, сюжетній манері, сповнена глибокого філософського змісту, роздумів про добро, совість, безкорисливість і сам смисл життя.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Поясніть причину яскравого поетичного дебюту І. Драча. 2. Чим поет відрізняється від інших „шістдесятників” (Вінграновського, Павличка, Симоненка)? 3.Окресліть творчу еволюцію І. Драча. 4.Схарактеризуйте риси його індивідуального стилю. 5.Що означало для І. Драча мислення метафорами? 6.Які мотиви притаманні ліриці І. Драча? 7.Поясніть творчі невдачі поета в 70-х рр. 8. Які традиційні образи-символи він використовує у своїх поезіях? 9. Проаналізуйте його поему «Чорнобильська мадонна». Чому Драч обрав символ мадонни в цьому творі? 10.Які проблеми сучасності порушив поет у ній? 11.Схарактеризуйте образ мадонни, створений Драчем. 15.У чому полягає оновлення жанру балади, здійснене І. Драчем?